Хто не знає цю відому античну пісню –
 
Херсонес, Херсонес! Місто грецьких моряків!
Херсонес, Херсонес! Неприступний для ворогів!
 
Особливо полюбляв цю пісню Володимир Святославович, який суміщав на той момент посаду князя і столичного мера. Кияни пам`ятають, як він частенько, хильнувши добряче „хортицької” медової з перцем зі своєю дружиною, - ну, не тою блондінкою Рогнедою, а зі своєю дружиною, яка „суровий бой ведёт”, і про яку Володимир говорив, що „ми вєрім мужеству отчаянних парнєй” – так от хильнуть вони з дружиною, вийдуть потинятися Хрещатиком і затягнуть ото караоке на Майдані. Але після 988 року ця геть не спортивна, а чисто мілітарна дружина вже виспівувала цей хіт на новий лад
 
Корсунь, Корсунь! Місто руських вояків!
Корсунь, Корсунь! Буде нашим на віки!
 
Бо, як відомо, ця шведська кров чомусь тут називала себе – руські. Так воно й повелося, що хто хотів, як той Лужков, той і ставав руськім.
 
З тих часів ота дурна мода вважати Херсонес „іздрєвлє” своєю власністю якось дивним чином стала прилипати до мерів, особливо, як відомо, московських...  
 
Останнім часом подібне караоке у виконанні москвичів стало просто постійним пунктом обов`язкової культурної програми при гастролях як до Криму, так і по Україні загалом. В цих московських билинах добрим словом згадуються відомі на Україні (а також в Польщі, Угорщині, Фінляндії тощо) казкові в своїй красі персонажі колоніально-мілітаристського минулого. Серед них і Суворов.
 
В цьому сенсі, до речі, мені завжди було не зрозуміло – чому військові таланти дивним чином змушують сприймати всі інші діяння цієї особи також зі знаком плюс? Ось той же Паскевич. Талановитий воєначальник? - без сумніву. Але чи буду особисто я гордитися його колоніальними військовими походами? Ні.    
 
Наразі пан Суворов подається іноді чи не як Кирило з Мефодієм в одній особі,  що несе світло московитської цивілізації всюди, де ступає чобіт його “чудо-богатирів”. Договорились до того, що, завдяки Суворову, Україна розширилася географічно і зміцніла економічно!  
 
Тож, оскільки „комісія по економіці та етиці” дещо знервовано намагається вибудувати спільну історію – навіть завгара до цієї „богоугодної” справи підключили, то, як добрий самарянин, постараюсь хоч чимось їм допомогти.        
 
  Інформація взята зі “Старожитностей ”, №2 – 92 ( стаття “Півнячий крик Суворова”),  “Сурмача”, №2 – 95 ( дослідження В. Чечило “Суворов на Україні”) та ін.
 

В більшості матеріалів О. Суворов подається як видатний російський полководець, один з провідників російської колоніальної політики, завойовник і поневолювач України, Польщі, Фінляндії та інших країн. На їх землі він приходив як окупант, нищачи культуру, економіку, традиції поневолених народів. Особливо жорстоко було придушене польське повстання. Польські і фінські історики давно віддали належне “полководцю всіх часів”.
 
Знищивши Запорізьку Січ, Катерина-2 заходилася колонізувати південь України, виводити все, що залишилося від нашої державності, українських вольностей і просто тих порядків, які відрізнялися від російських. Спершу цю політику провадив гр. Рум`янцев, але його дії видалися імператриці не ефективними, і рескриптом від 10.11.1792р. командуючим всіх військ на півдні вона призначає Суворова, ставлячи перед ним завдання ізолювати Україну, Придністров`я, Крим від виходу в Середземне море. Це означало ізоляцію України від віковічних ринків збуту своїх товарів. Новим рескриптом,  23.11., цариця висловлює впевненість, що генерал в регіоні “искоренит всякое покушение как  изнутри , так и со стороны неприятеля”, вирішить всі господарські питання по можливості за рахунок регіону, забеспечить веслувальний флот матросами з числа козаків тощо.
 
У війську Суворова було понад 40 000 вояків, крім того 11 881 в козачих частинах, та 28 556 коней. Дислокувались вони в усіх торгових центрах півдня України. Наслідком блокади експорту зернових стало різке падіння ціни на нього, чим скористалася колоніальна адміністрація, скупивши 358 862 чверті пшениці ( 1 чверть – близько 200 кг.), 34 593 чверті крупів, 52 221 вівса, 4 888 ячменю. Яких збитків зазнав виробник можна судити по цінах: чверть борошна у нас не перевищувала 3 руб., вівса – 1,5 руб., в той час як у Росії відповідно 10 і 4 рубля.  
 
В Туреччині ціни підскочили до 14 руб. 10 коп. сріблом  за чверть і, як доповідав Суворов у С.- Петербург, султан навіть під страхом смерті заборонив приватним особам скуповувати зерно.
 
Таким чином південноукраїнський ринок, що традиційно орієнтувався на Середземномор`я, був насильницьки переорієнтований на Росію, і наш край на довгі роки став її сировинним придатком. А за данними французького мандрівника Шардена, раніше з України щороку вивозилося до 1500 кораблів зерна в Геную та Венецію, 1000 – в Туреччину. Натомість завозилися тканини, метал. Українське зерно експортувалося навіть в Індію в обмін на тамтешні товари. На кінець 18 ст. торгівля з цими партнерами цілком занепала, в той час як вивіз зерна в Росію зріс на 2200 відсотків.
 
Не менш нищівного удару від окупанта зазнала й культура регіону. Колоніальна адміністрація вилучала у населення книги, манускрипти грецькою, українською, арабською, латинською мовами, портрети князів, гетьманів, місцевої аристократії, монети з зображенням візантійських царів, античні скульптури. Синод Російської церкви дав вказівку  “изымать в церквях иконы с веселием писаные ”, тобто українського письма. Все це спеціальними командами вивозилось до столиці імперії.
 
А ось як очевидець, англійський професор Клерк, описує дії суворовських “чудо-богатирів”:  ”Москалі приходять до Херсонесу (тепер Севастополь ), повного тисячолітніх елінських і римських будівель, статуй і храмів, не торкнутих досі ані татарами, ані навіть гунами. Руїни Херсонесу ще були тривкі і скрізь були ще навіть двері. Як лише прийшли ці варвари, все було відразу здемонтоване. Вони зайнялися своїм улюбленим заняттям – плюндрувати. Перекидали, розбивали і нищили все, чого досягли і що послужилося б до висвітлення старовинної історії усіх країн. Росіяни закладають міни під античні храми, чалами розтягують мармурові блоки. І це все роблять систематично, за наказом згори. Ось приходять до Бахчисарая, де були не тільки татарські й арабські, а й готські, елінські й київські будівлі. Росіяни задовольнили свою варварську насолоду руйнування, знищивши цілковито цю столицю. В Керчі, місті Мітридата Великого, повного пам`яток тритисячолітньої історії, росіяни повелися найжорстокіше. Вони зрівняли з землею п`ятсот античних будівель і збудували серед руїн близько тридцяти убогих бараків для солдатів”.
 
За вказівкою Катерини було проведено перепис населення регіону з усіма землями й маєтками, місцевій адміністрації почали передаватися землі з селянами. Дворянам надавалося по 160 га. грунтів і 25 селянських дворів. Для заохочення переселенців з Росії на українські землі панщина цим скорочувалася до двох днів на тиждень. Губернаторам центральної Росії наказано “ ловить шатающихся меж дворы подлых людей и ссылать их в Новороссию”. Суворову дана вказівка не допустити переселення з Брацлавської губернії ( до її складу входили центральні українські землі ). Царат активно заселяв південь України, Крим, Придністров`я росіянами, вірменами, греками, німцями, сербами: переселенцям надавали по 6 га. на душу, їх звільняли на кілька років від подушного податку.
 
Натомість козаків направляють на будівництво укріплень і фортець. Каторжні умови роботи під керівництвом російських генералів призводять до високої смертності. Тільки в червні 1793 року померли 425 козаків. За активну колонізаторську діяльність  11.07.1793 р. Суворов за особистим роспорядженням Катерини отримує  250 000 руб. нагороди.
 
Штабом Суворова був розроблений план війни на цілковитий розгром Порти. Катерина схвалила його й наказала генералісимусу створити імперію на території Греції, Болгарії, Сербії й Румунії під протекторатом Росії зі столицею в Константинополі. Ідея східної імперії (“ Третього Риму”) під скіпетром російських монархів маніакально переслідувала російський імперіалізм століттями. Її ж перейняли й більшовики, але вже в формі всесвітньої радянської республіки.
 
Для комплектування армії за штатами воєнного часу Катерина надала Суворову право набирати рекрутів з українців. Для заохочення нагороджує його орденом Св. Георгія 111 класу, 60 000 руб. та еполетами з діамантами. Набір рекрутів провадився каральними акціями. Крім того, у населення реквізують худобу й вози. Суворов забирає у селян на Україні 6728 волів, мобілізує 1832 погоничів, 110 майстрів - ковалів, малярів. Зі складів забирає  234 000 чвертей борошна,  22 003 чв. крупів,  50 000 чв. вівса. Козаки не витримали знущання і  19.05.1794 р. в їх війську вибухає повстання, яке перекинулося й на частини донських козаків. Суворов наказав генералові Щербатову жорстоко придушити бунт. Такі ж заворушення були і в польських частинах. У Варшаві в цей час спалахує велике повстання, на придушення якого посилають Суворова. В Польщі він пробув два роки, після чого його знову переводять на Україну.
 
Служба Суворова на наших теренах припинилася з революційними подіями в Парижі ; Павло 1 використовує вірного полководця для боротьби з революційною Францією.
 
Отже, Україні Суворов прислужився тим, що практично ліквідував козацтво як джерело опору українців поневоленню, завершив формування колоніальної адміністрації, яка захопила землі й закріпачила людей, перетворивши економіку в сировинний придаток Росії.
 
От, власне кажучи, така собі історія...