Ось Ви, конкретно Ви, колись замислювались над тим, як Ви мислите, думаєте?   Так, так, саме не про що, а як?
         Переконаний, більшість зниже плечима:  хтозна - думаю і все.
         В той же час, ефективне мислення  ( думати, щоб щось путнє придумати) вимагає певного вміння та практичних навичок.
        Декому це дано від народження і він все життя дивується, як це інші не розуміють простих, здавалось би, речей.
 
        У пересічних людей я б виділив дві форми мислення:
     - ні про що: так, потік мало структурованої свідомості коли «мисль растєкашєтся по дрєву», « что  віжу – то і пою», подумки,     звичайно;
    -  про щось конкретне, намагаючись це щось проаналізувати,  зрозуміти, зробити якісь висновки, щоб потім послуговуватися ними в своїх  діях.
 
     Про першу форму мислення говорити нічого, зупинимось на другій, більш творчій та конструктивній і, я думаю, більш поширеній.
 
     Така форма мислення для багатьох: журналістів, політологів, політтехнологів, не кажучи вже про митців чи просто інженерів, є одним з основних інструментів для заробляння «куска хліба» та й, взагалі, засобом самовираження та самоствердження в цьому житті.
 
      Це всім вдається дуже по різному, з дуже великим діапазоном рівня успішності, але практично всі  впевнені:  що - що,
а  думати вони добре вміють.
 
      Більше того, багато з них вважають, що мислять вони системно, бо мають аналітичний склад розуму.  Нажаль, це майже завжди, не так.
      І не треба тут ображатись чи обурюватись, варто поглянути навколо на результати їх колективного «думання» , а відтак і роботи.
 
       Вважається, що варто, навіть не врахувати, а просто згадати в аналізі, кілька різних факторів, то цей опус автоматично стає продуктом «системного підходу» та результатом «системного мислення».
 
       Виразами , на кшталт, «системний підхід» та «системний аналіз» рясніють багато наукових та публіцистичних статей, а також численні виступи чиновників та політиків.
 
        В той же час, чогось мені здається, що більшість людей, які про це говорять, погано розуміють про що йдеться.  
 
        В природі все, включаючи людину та людські спільноти, як то, громади, народи, держави, є ні що інше, як системи.
       Здається, російський академік Семенов сказав, що природа не знає, як ми, люди, поділили її на науки, а  вимагає комплексного, системного вивчення, тому що вона цілісна.
 
        Всі системи ( машини, люди, держави) з системних позицій однакові. Існують та розвиваються за спільними законами і для їх адекватного розуміння ( а тим більше вдосконалення) необхідно обов’язково розглядати кожну систему з п’яти точок зору, як:
                 - систему елементів ( болтів, коліс, верстатів, цехів, міст, регіонів, людей і багато, багато іншого);
                 - систему функцій (дій, які ці елементи виконують, при цьому, як корисних так і шкідливих);
                - систему потоків перетворення (речовини, енергії та інформації, до речі, гроші теж інформація);
                - систему вартостей ( все має свою вартість);
                - систему протиріч, невідповідностей та абсурдів.
         Більше нічого в будь-якій системі   н е м а є !  
 
        Врахувавши всі п’ять аспектів об’єкту, що розглядається, можна дійсно говорити про системний підхід та системне мислення.
 
        Висновки та твердження, зроблені на підставі такого аналізу
практично неможливо на раціональному логічному рівні заперечити.
        В цьому і є сила дійсно системних підходів, які дають  «залізні» факти для прийняття ефективних рішень.
  
        Відомо ж, що в добре організованій системі працюють методи на підставі фактів, а погано організованій системі – характери на підставі припущень.
        І нема тут ніякої заумної теорії, як дехто обов’язково скаже, – один чистий, здоровий глузд.
 
        Тепер, цікаво було б розглянути в цьому ключі деякі проблеми щодо цілей та методів організації нашого українського життя на конкретних прикладах наших дурдомівських політично-моралістичних дискусій.
  
         Втім, мені вже закидали, що я пишу  завеликі тексти та я і не впевнений, що це комусь потрібно, а тим більше, цікаво.
 
        Тож, давайте зробимо такий собі перехідний  тест, який і визначить рівень розуміння, зацікавленості та доцільність продовження теми.
 
        Дозвольте попросити Вас, дати відповідь на запитання,  яка можливо зможе нас привести до якогось «спільного знаменника» для подальшої розмови:
 
       Чи готові Ви погодитися з тим, що головною кінцевою метою та задачею всіх дискусій і дій, як у владі, так і в опозиції мало б бути, наприклад:
        « Створення  необхідних умов в державі для максимального задоволення  матеріальних та духовних потреб всіх її громадян , шляхом повної самореалізації можливостей кожного.»?
 
          Будь-які конкретні уточнення та доповнення до тексту запитання приймаються з вдячністю.
                                                Всім дякую за увагу та терпіння.           До можливих наступних зустрічей.