Кирилл: «Зараз необхідно сформувати масштабну інфраструктуру взаємовигідних проектів, розрахованих на довгострокову перспективу. Сфери взаємних інтересів очевидні: це чорна та кольорова металургія, промисловість (ракето-, літако-, вертольото- і суднобудування), ядерна енергетика, сільське господарство, економічна підтримка освітніх і гуманітарних ініціатив».
 
Тотальне бомбардування українських мізків з чотирьох боків: 1 – Путін-Медведєв; 2 - затуліни-лужкови-маркови; 3 - расєйська церква в особі Кирила; 4 - власна тупа недалекозора влада. Мета перших трьох – «сферу взаємних інтересів», тобто «чорну та кольорову металургію, промисловість (ракето-, літако-, вертольото- і суднобудування), ядерну енергетику, сільське господарство» повністю підпорядкувати вирішенню російських проблем у цих та суміжних галузях у себе, а по великому рахунку просто зробити ці українські галузі стабільними джерелами власних прибутків. Мета четвертої – всіляко цьому сприяти у розрахунку на посаду довічного губернатора української губернії. Якби стачило розуму бути першим у державі, реверансів у бік Расєї не було б. Але, чого нема, того у ср… вибачте за вільні асоціації, в інших місцях не позичиш. А от, губернатором під чіткими і зрозумілими командами СТАРШОГО – це для сьогоднішнього очільники держави Україна саме те, по рівню. У сенсі інтелектуальних можливостей.
 
«чорна та кольорова металургія, промисловість (ракето-, літако-, вертольото- і суднобудування), ядерна енергетика, сільське господарство» (Кирилл). Це ж треба, як панотче переймається економічно-промисловими проблемами України! Готовий покинути без своєї духовної опіки мільйони вірян заради процвітання наших провідних галузей! Ну, просто Богу молитися не може! Ні, не так. Молиться лише за наше ракето-, літако-, вертольото- і суднобудування. Б’є поклони лише за нашу ядерну енергетику. Хреститься і ставить свічки лише за наше сільське господарство. Щоб воно, українське господарство, боронь, Боже, не змиршавіло нанівець.
 
Ні, я його навіть розумію. Бо оті галузі в Росії наразі якщо не померли остаточно, то «больной скорее мертв, чем жив». А тут, просто попід боком – у дуже молодших братів іще дещо працює, можна залишки тієї цілющої крові перелити у російське хирляве виробництво, і воно іще певний час через хитросплетіння бізнесово-конфесійних схем щось накапає у гуняву кишеню. Тоді цілком можливо, стачить грошенят іще на якусь забавку, окрім авта і годинника. Наприклад, на невеличкий маєточок на чудовому морському узбережжі із шовковим  білим пісочком.
 
«економічна підтримка освітніх і гуманітарних ініціатив» (Кирилл). О! Це найважливіше завдання російської церкви на всі часи. Про освітні ініціативи Кремля ми багато чого почули від таких собі панів Семиноженка і Табачника. І про «справжню історію» України, і про «геноцид голодомору» і про освіту, якою вона повинна бути в Україні, і про «державних злочинців» галичан, і про бандерівців, і про Петлюру…
Оця «підтримка освітніх і гуманітарних ініціатив» насправді означає одне – переписування української історії за зразком Кремля. Тобто, це ще один шлях до вигідного Путіну & Мєдвєдєву зомбування українського населення для безперешкодного його поневолення.
 
«Єдиний економічний простір потребує міжнаціональної інтеграційної ідеології і в новій, заснованій на цінностях православної цивілізації, прикладній етиці бізнесу. Сформулювавши її спільними зусиллями Церкви і економістів, ми зробимо безпрецедентний прорив у справі підвищення моральності у господарюванні, політиці і в суспільстві в цілому» (Кирилл).
 
Тут у мене взагалі виникло відчуття, що панотець свого часу закінчив не духовну академію, а Оксфорд з економічних дисциплін і викладає закони економіки, а не слово боже. Єдиний економічний простір, міжнаціональна інтеграція, ідеологія і прикладна етика бізнесу, моральність у господарюванні, політиці. Треба ж, яке широке коло інтересів! Хай вже вибачає мені його святість (чи як там його), але коли людина духовна, тим більше, сановна, суне свого носа у світські, більш того, чисто бізнесові справи, то я їй НЕ ВІРЮ. А якщо ця людина робить такі речі у чужій державі, всупереч настроям натовпу, то я їй не просто НЕ ВІРЮ. Я її підозрюю у заангажованості і власному інтересі.
 
І ще одне. Візит очільника російської церкви до України для мене міг би стати позитивною і корисною подією в історії України, якби ця людина у себе вдома досягла «спільними зусиллями Церкви і економістів безпрецедентного прориву у справі підвищення моральності у господарюванні, політиці і в суспільстві в цілому».
 
Якось так у людства склалося, що взірцем для наслідування є ті особистості, які самі, власними вчинками і зусиллями досягли чогось значущого у цьому житті. А не ті, хто, націпивши машкару доброчинності і виголошуючи гучні промови, насправді відхрещуються від божих створінь під приводом того, що ці діти не з їх пісочниці, чи то пак, не їх церкви. Тоді і сидіть у СВОЇЙ церкві. А нашу церкву, як і віру, як і віруючих, як і країну, залиште нам.