Всі ті, хто пнеться до владного корита, та й ті, хто вже допхався до нього, радісно порохкуючи та сито відригуючи, споглядають з висоти владного Олімпу на тих, хто метушиться внизу в  бажанні звести кінці з кінцями, роблять здивовані очі і задають собі одне питання: "А че эти дебилы не расходятся?"
Звертаюсь до всіх фанатів, які наперекір написаному "не створи собі кумира", не змогли встояти перед спокусою. Коли предмет вашого обожнювання з високої трибуни, чи з телевізійного екрану клянеться  вам в любові і обіцяє піклуватися про вас до самого скону, коли на ваші очі вже набігають сльози від щастя, пам'ятайте, що закінчивши полумяні промови, надівши темні окуляри ,підтягнувши манжети сорочки, поправивши зачіску та обвівши вас байдужим поглядом, воно обов'язково, якщо не скаже, то про себе подумає: "А че эти дебилы не расходятся?" І слово «дебіли» буде мати відношення до вас, безпосереднє.
  
К кому-то в гости вдруг пришли друзья
и засиделись допоздна, как водится.
Найдется тот, кто молча скажет про себя
"А че эти дебилы не расходятся?"
 
Когда артист и пляшет и поет,
Пусть фонограмма с голосом не сходится,
Народу в кайф, артисту - невдомек -
А че эти дебилы не расходятся?
 
Уж как хорош украинский футбол -
Тут негры бегают и публика заводится...
Но каждый футболист угрюм и зол:
А че эти дебилы не расходятся?
 
Мы ходим в зоопарк смотреть зверей,
Здесь хорошо, здесь крокодилы водятся...
Лишь обезьяны смотрят хмуро на людей -
А че эти дебилы не расходятся?
 
Вот претендент на самый высший пост
Большой толпе мозги любить заходится,
Душой он в гольфе, только вот вопрос:
А че эти дебилы не расходятся?
 
Мы - украинцы!  Мы один народ,
Но как же много среди нас находится
Таких..., кто никогда наверно не поймет
И че эти дебилы не расходятся!