" Так що ж робити,  і з чого ж починати?"  Саме під таким заголовком ця стаття була опублікована раніше.  Багато хто, очевидно,  пропустив її мимо вух.  В той же час, знову з'явилась в коментах лавина: "Как жить?", " Что делать?", "Що робити?"        ( а це принципово різні запитання), і нарешті, " яка нам потрібна стратегія і тактика?".
         Тому набираюсь нахальства та розміщаю її повторно.    Хто вже все знає - може знову спокійно пропускати мимо вух.
 
                                                                                                      Посміхайтесь, Панове, посміхайтесь!
                                                                                                Ми з Вами можемо зробити добру справу.
                                                                                                Бо з серйозними виразами облич творяться
                                                                                               лише дурості, підлості та злодійства.
                                                                                                             (За мотивами Барона Мюнхаузена)
 
        Я тут нічого нового не скажу, починати завжди необхідно з початку.  А з початку ж, як відомо, має бути Слово.   В Слові ж цім, необхідно детально окреслити відповідь на просте, здавалось би, запитання:
 
      « Як можна і треба організувати та облаштувати життя 46 млн. громадян України на 603 тис. кв. км.,  виділеної  Господом, саме для них, території, щоб вони там могли житии    достойно та щасливо?»
 
        В контексті нашої розмови, під «Словом» необхідно розуміти проект системи «Держава Україна».   Знаю, дуже багатьох слово «проект» коробить, але можливо саме тому в державному будівництві ми сьогодні «маємо те що маємо».
 
       Більше того, нам необхідно буде не заново будувати в чистому полі, а реконструювати вже існуючу недолугу, не ефективну державну споруду.
      Тут, без детального робочого проекту, навіть випадково, немає ніяких шансів побудувати щось розумне та ефективне, можна лише «дров наламати», що ми зараз і спостерігаємо.
 
     Зрозуміло, що такий проект повинен бути результатом  великої  роботи колективу фахівців з залученням всього необхідного масиву економічної, статистичної та ін. інформації, тому в цій статті можливо лише схематично намітити загальні його обриси для розуміння самої ідеї та технології проектування.
 
      Якщо ми погоджуємось, що «Держава» - система, а це, безумовно так, то проектування треба починати з розробки функціональної моделі – фундаменту майбутньої «будівлі».
 
     Першим кроком є формулювання «головної функції системи», що і є, фактично, «технічним завданням»  всього проекту, яке  має надати вичерпну відповідь на запитання: «Навіщо нам держава та що вона має нам забезпечити?»
 
      Як варіант, наприклад, така функція може виглядати так:
        « Створення  необхідних умов для задоволення матеріальних та духовних потреб всіх громадян країни, шляхом повної самореалізації можливостей кожного.»
 
        Далі іде деталізація необхідних та достатніх умов виконання головної функції, наприклад:
1. Створення організаційних умов для ефективної продуктивної діяльності працездатного населення.
2. Убезпечення  життєдіяльності своїх громадян від внутрішніх загроз.
3. Убезпечення  життєдіяльності громадян від зовнішніх загроз та сприяння міжнародним зв’язкам.
4. Забезпечення всіх необхідних умов для достойного життя не працездатного населення.
На наступному рівні диференціація функцій продовжується, наприклад:
          1.1. … в галузі аграрного виробництва.
          1.2. … в галузі промислового виробництва.
          1.3. … в галузі обслуговування.
               1.4. … в галузі використання природно-сировинних ресурсів.
          1.5. … в галузі  фундаментальної науки, та мистецтва.
 
             2.1. …  екологічного та стихійного характеру.
             2.2. …  епідеміологічного та медичного характеру.
             2.3. …  різних форм злочинності.
             2.4. …  порушень норм громадської моралі.
 
             3.1. …  шляхом облаштування кордонів та
                             забезпечення  ефективного їх функціонування.
             3.2. …   шляхом  дипломатичної діяльності.
             3.3. …   шляхом  збройних сил та ін. силових структур.
             3.4. …  шляхом засобів «народної дипломатії»
 
             4.1. …  в сфері медичних проблем «матері та дитини».
             4.2. …  в сфері освіти та виховання.
             4.3. …  в сфері пенсійного забезпечення.
             4.4. …  соціального обслуговування інвалідів та людей
       похилого віку.
 
       І так далі, до найнижчого, який ми будемо вважати за достатній, рівня структуризації,  враховуючи всі пропозиції та зауваження опонентів.
 
     Наступним кроком, визначаються коефіцієнти вагомості кожної функції з огляду на її «вклад» у виконання  системою своєї головної функції.   На цьому етапі, як правило, і повинні змагатися різні думки, концепції, ідеології і навіть лобіювання.   Рішення по «вагомостям»  приймаються колективно, бажано, консенсусом.
 
     Носії (виконавці) всіх функцій в існуючій системі, як правило, вже є і більшість функцій так чи інакше виконуються.  Неефективність же системи зумовлена саме технологічною неузгодженістю носіїв цих функцій та значною, як правило, не відповідністю вагомості функції та затрат на її виконання, що й може бути переконливо якісно та кількісно визначено по кожній функції.
 
     Таким чином, ми отримаємо змогу , виходячи з реального природного та людського потенціалу України, уявити оптимальну структуру економіки, необхідну для досягнення необхідного рівня ВВП, обґрунтовано-необхідне співвідношення між витратами на оборону, охорону здоров’я, науку, освіту, культуру та ін..
 
     В підсумку, можна отримати дійсно картину «ідеальної країни майбутнього».  Чим не мета? Чим не програма дій для будь-якої конструктивної політичної сили.
       Далі – програми переводу окремих елементів системи (галузей економіки та сфер суспільного життя) з сучасного «неефективного» стану в новий стан в межах нової, «більш ефективної» державної системи.  Це вже, як говориться, справа техніки та доброї політичної волі.
 
      Таким чином, використовуючи, схематично показану вище, «технологію проектування» можна переконливо показати як 47 млн. людей на території в 603 тис. кв. км. можуть розумно та ефективно реорганізувати своє життя, за рахунок його переведення на рейки здорового глузду.
 
      Звичайно ж, для виникнення, згаданої політичної волі, та успішного, власне, будівництва, треба обов’язково мати сучасні ефективні інструменти та механізми, в вигляді якоїсь розумної та енергійної політичної сили.
 
       Важко уявити, що котрась із сучасних провідних політичних сил може дослухатися до таких « революційних», як дехто вважає, технологічних ідей та взяти їх на озброєння.  Хоча, як на мою думку, то теперішнім опозиціонерам це б саме зараз дуже не завадило.
 
      В той же час,  тільки потужна громадська організація (партія або рух) можуть бути інструментом розробки та втілення в життя такого амбітного проекту.
Тож, очевидно, і справді є сенс в програмній переорієнтації якоїсь з існуючих політичних сил, або в створенні  принципово нової політичної  сили для його розробки та реалізації.
 
     Більше того, на першому (проектному) етапі ця сила може бути зовсім мало чисельна, а її діяльність малозатратною. Потрібно створити такого собі «колективного Мойсея», котрий потім поведе людей.
      В зв’язку з цим, дозволю собі висловити деякі міркування.
 
      Головною передумовою  для початку створення нового інструменту  вдосконалення державного механізму в Україні у формі нової політичної сили, є тотальне незадоволення суспільства існуючим станом справ в державі та ефективністю цього механізму, створеного існуючими політичними силами.
 
      В той же час, суспільство вже не готове , в масі своїй, підтримувати якісь нові ініціативи «проти» будь чого, воно більш готове підтримати щось «за»,
       Іншою передумовою є усвідомлення того очевидного факту, що в конструкції існуючого державного механізму не використовуються великі можливості дійсно системного підходу до вдосконалення такої складної  системи, якою є держава.
  
       Зі згаданих вище передумов і витікають необхідність та можливість створення якогось нового інструменту для модернізації цього механізму, яким і може бути принципово нова політична сила.
 
      Таким чином,  метою створення такої сили повинно бути: «Організаційне об’єднання та методологічне озброєння як можна більшої кількості порядних та наділених здоровим глуздом громадян, здатних:
– спільними зусиллями розробити проект вдосконалення системи «держава Україна» на основі її функціональної моделі;
– намітити та обґрунтувати  основні «маршрути» та технологію переводу системи з сьогоднішнього стану в проектний, враховуючи як організаційний так і політичний аспекти такої технології;
-  «фанатично» повірити в намічений власним розумом шлях та «заразити» такою вірою інших.
 
     Метою ж діяльності такої організації, звичайно ж, має бути поширення своєї «віри» серед майбутніх виборців до таких меж, котрі дозволять прийти до влади та втілити свій проект в життя.
 
     Нажаль, є ще одна передумова  створення такої організації, яку необхідно враховувати з самого початку, це така ж тотальна зневіра переважної більшості громадян, як в політиці, взагалі, так і у власних силах, зокрема.
 
    Тому, перш за все, необхідне чесне усвідомлення якості та особливостей наявного «будівельного матеріалу».  Ми ж домовились, що «достойну державну будівлю» можуть спроектувати та звести тільки порядні та здравомислячі люди, а таких, нажаль, дуже небагато. В той же час, всі люди, що проживають в межах державного кордону та люблять землю на якій живуть – «наші люди», і нова «будівля» має враховувати всі їх інтереси.
 
     При цьому, необхідно виходити з того, що люди між собою різняться лише за рівнем розуму та рівнем моралі, все ж інше (мова, звичаї, віросповідання, географія проживання та ін..) – є похідне.
     Треба пам’ятати, що в будь-якому суспільстві розумних та водночас моральних не більше 3%, а розумних та не дуже моральних аж 9% (а це, в основному і є наша сучасна «еліта»). Тож потужний супротив новій силі гарантовано.
 
     Таким чином, на масове та фіксоване «членство» в організації, а також на такий рудимент, як «партійна дисципліна» розраховувати не варто.
По формі це має бути швидше клуб однодумців, але добре організований.
 
       Програми, в традиційному, звичному вигляді, як набір декларацій, бути не повинно.  Дійсно, як виглядає програма будівництва будь-якої споруди?   Це її (споруди) проект, там є відповіді на всі запитання.
 
      Доречно зауважити, що розробка проекту, як правило, має три етапи (різні за ступенем деталізації рішень): технічне завдання, технічний проект та робочий проект. Будівельні роботи ведуться за останнім.
Тож, в ідеалі, програма партії може складатись з однієї фрази: «Модернізувати Державу Україна, згідно проекту котрий додається, впродовж (наприклад) 5-10 років».
 
       Таким чином, для тих хто реально та серйозно переймається запитанням, винесеним в заголовок, я думаю така відповідь має бути вичерпною, тому, що іншої в природі бути не може.  Для будь-якого будівництва необхідні дві речі: - проект та інструменти, ну також, звичайно, розумний виконроб та умілі будівельники, але це вже як якому народу повезе…
     Наведена технологія дає надійний компас в руки всякому хто хоче дійти до мети.   Відомо ж, коли не знаєш куди плисти – ніколи не буде попутного вітру, а коли йдеш без компаса, то великий шанс заблукати і ніколи не дійти до цілі.
     Більшість же сьогодні, нажаль, вдовольняються самим процесом говоріння чи ходіння (і байдуже, чи на місці, чи по колу)  -  і їм зовсім добре, коли за це ще й платять.
 
     P.S.
          І ще одне, дуже важливе, зауваження: - згаданий вище проет не може бути кимось «одним» розроблений і принятий кимось «другим» до виконання.  Ніколи не буде сприйнято, ніколи не буде реалізовано, хто б той «один» не був.
Тільки самі, всі разом, спільним розумом – тоді воно своє, рідне, тоді воно буде жити. Саме такий підхід  технологія і передбачає.  Не погано, на мою думку, для цього підходить колективний розум,  якогось інтернет-форуму.
 
        Надіюсь, що хоть в когось, хто  дочитатає статтю до кінця, з’явиться посмішка, і байдуже від чого….
        Вже посміхаюся і я, передчуваючи Вашу реакцію.