Зустріч частини авторів нашого сайт з лідеркою парламентської опозиції, пані Юлією Тимошенко навела на самі суперечливі думки.
 
З одного боку – я не надто вірив що зустріч відбудеться. І те що все сталася як гадалося, говорить тільки на користь і самої ЮВТ, і її команди.
 
«Пацан сказав – пацан зробив».
 
Безперечно мені украй приємно що пощастило саме цьому сайту. Все ж таки пишу тут більше року, був Заввідділенням. Певно і зараз був би, як би не висовував надто креативних поглядів, прийнятих багатьма колегами за «співробітництво з окупаційною владою». До речі! Вкотре переконався що можна щиро кидатися за ідею під танки, а потім за певні «єретичні думки» - потрапити під кулемет, із вдячними товаришами по боротьбі за гашеткою. Власне – як завжди. Але так жити набагато цікавіше.
 
Та це – лірика. Все одне мене радує, що саме «Дурдому» випала така честь. Значить – чогось варті наші спільні зусилля. Значить – не дарма витрачаємо ми свій вільний час.
 
А тепер щиро перепрошую перед усіма – починається нова порція єретичних думок.
Під час писання, я скористуюся цитатами з матеріалу колеги Dr Rust. Заздалегідь дякую колезі і прошу зрозуміти правильно – його звіт найбільш докладний.
 
Мене всерйоз занепокоїли ті відповіді й пояснення які Юлія Володимирівна навела нашим колегам. Проблеми озвучені лідеркою БЮТ, аж ніяк не оригінальні. З такими самими бідами постійно стикаються великі бізнес-корпорації та промислові підприємства. Тож чи не варто керівництву БЮТу, а зрештою й усім нам ознайомитися з їхнім багатим досвідом?
 
Для початку окреслимо коло проблем. За словами Юлії Володимирівни працювати в уряді їй доводилося в умовах коли: «щоб зробити хоч один крок, треба було домовлятись із союзниками. А союзники діяли тільки за хабарі…»
 
Яка знайома ситуація! Приблизно так доводиться вирішувати будь-які питання пов’язані з державними органами. Заніс тому, дав тому, перевів відкат тому… Теоретично – так працювати можна. Але тільки за однієї умови – якщо в твоєму таборі усе гаразд. Якщо в твоїх лавах панує довіра і узгодженість – можна пошити в дурні будь-якого скнарого чинушу. Але якщо ні… Якщо твій менеджер здає дрібну інформацію за додаток до зарплатні – до ворожки не ходи, хтось з ведучих менеджерів вже продає тебе тій самі істоті яку ти начебто купив відкатом. А значить – спіткає тебе бути «кинутим» і ошуканим.
 
Вороги не продають – продають свої.
 
Друге лихо виглядає так: «Окрема ситуація із бізнесменами. Немає політичного успіху без фінансового ресурсу. Але виділивши гроші на фінансування партії вони вважають себе нічим не зобов’язаними, особливо коли починаються репресії проти бізнесу, а ми їх нічим не можемо захистити».
 
Керівництву БЮТу треба негайно, просто невідкладно переймати досвід своїх союзників по опозиції – ВО «Свободи» Тягнибока. Той відверто й неодноразово заявляв, що дуже ретельно перевіряє бізнесменів з якими співпрацює і багатьом відмовляє через недовіру. «…завжди говорили про люстрацію; про те, кого, власне, беремо в список. Доведено: якщо приймати в список за гроші, то людина – якщо вона не є ідеологічно близькою, якщо не має інших, окрім фінансових, зв´язків з політсилою, в один момент – коли треба приймати дійсно принципове рішення, почне «з’їжджати»».
 
Взагалі нинішня система фінансування БЮТ не витримує жодної критики, і це визнала сама ЮВТ: «Наприклад, у Херсоні фракція 4 роки в опозиції, але працює конструктивно і перебіжчиків немає. Але по тій же Київській області, ви знаєте, ситуація жахлива…» Чому жахлива? Тому що на Київщині БЮТ кілька років був у владі і встиг захлинутися корупцією. І в той самий час: «Напередодні ставили питання по недовірі Горбалю у Львові, я насилу заставила половину своїх депутатів проголосувати…» Я спробував собі уявити ситуацію, коли в регіональне представництво крупної фірми приходить наказ з центрального офісу, а регіональне представництво цей наказ ігнорує. Чим це закінчується для керівників регіональних представництв?
 
О-о-о-о!...
 
Один з моїх знайомих у таких випадках звільняв усе регіональне керівництво в повному складі, аж до секретарок. «А на чорта вони мені здалися, якщо користі з них як від мишей щедрівок?»
 
У БЮТі, здається, саме така ситуація й склалася. Слово знову ближчому союзнику БЮТ, Олегу Тягнибоку: «У 15-ти з 25-ти облрад більшість у «Нашої України» та БЮТ… Згадаймо 27-ме квітня… Варто було БЮТ та «Нашій України» привезти своїх голів облрад, своїх депутатів з усієї країни і на площі перед ВР провести спільну відкриту сесію… і спільно висловлюються проти того, що відбувається в його стінах. Це побачив би увесь світ! На Заході б знали, що половина українського суспільства тих рішень не сприймає…»
 
Смішно, але єдина облрада яка висловила недовіру губернатору «від Януковича» це знову таки Тернопільщина, де більшість – за ВО «Свобода».
 
Тож питання до керівничих установ Блоку Юлії Тимошенко. Шановні, у вас існує служба безпеки, служба обліку кадрів, партійний суд? Якого лиха ви тримаєте в облрадах ТАКИХ депутатів? Зрозуміло, з депутатів їх вже не викинеш – то женіть їх к чортам із партії. Гірше – і так нема куди.
 
Судячи з розповідей тут на «Дурдомі» ситуація на місцях виглядає так. Прийом нових членів до партій – обмежений. Згадайте розповідь, коли на питання як вступити в партію відповідають «не створи собі кумира». Зрозуміло – керівники на місцях тримають більшість членів «первинки» під себе. Якщо це так, у бізнесі є тільки один порятунок – закрити регіональне відділення к лихій матері, прислати «варягів» (бажано – тамтешнього походження, знайомих зі специфікою) з головного офісу і збудувати відділення заново.
 
Доведено – користі в рази більше.
 
Ще одне лихо – розподіл грошей партії. Низький уклін колезі Читачці, за убійну новину. Виявляється в БЮТі можна не платити членських внесків, але отримувати гроші за роботу на виборах. Про що говорить такий стан речей? Про повний й остаточний безлад у фінансовому обліку партій блоку БЮТ. Якщо первинна організація забуває збирати внески, це означає що грошей у них цілком достатньо. А коли так – висновок очевидний. «Первинки» банально КРАДУТЬ гроші центру. Подаючи наверх липові звіти про акції та пророблену роботу вони отримують фінансування під нові акції, які знов закривають новою «липою». У результаті центральний апарат БЮТу мусить знаходити нових і нових спонсорів та включати їх у список. А потім, напередодні виборів – здобувати сюрпризи на кшталт Лозінського, а після виборів – саботаж на місцях по ключових рішеннях.
 
І «тушки» у парламенті.
 
Як з цим боротися? З корупцією на місцях – тільки в один спосіб. Ставити завдання, дивитися на результати і за результатами безжально карати «невинних» і гнати к чортам «непричетних». Здобути ж інформацію про той чи інший регіональний осередок нескладно. Достатньо завести у «первинці» агентуру «центру» та долучити журналістів.  
 
Фаховий менеджер ще пару тисяч засобів наведе.
 
Треба обмежити кількість олігархів причетних до партії. Обирати тільки надійних – тих хто не зрадить. Юлія Тимошенко – сама собою лице блоку. БЮТ можна уявити без будь-кого, але тільки не без пані Юлії. Так що скинутий баласт ніхто не помітить, а спонсорам подітися буде ніде. Захочуть «прийняти участь в процесі» - самі прибіжать.
 
Кажете може забракнути грошей? Ну то «Свободі» ж вистачає. То може справа не в нестачі спонсорів, а в банальній розтраті коштів «первинками» та обласними організаціями? Упевнений, наведе БЮТ лад на місцях – грошей стане більш ніж достатньо. Ще на пару зіркових турів вистачить.
 
Якщо ж безлад на місцях прикривається круговою порукою з центру, тоді справи кепські ущент. Тоді Юлії Володимирівні прийдеться розбиратися з власним оточенням. Якими методами – це вже їхні справи.
 
І ще одне, певно найважливіше зауваження. На 2004 рік БЮТ мав лише 17 депутатів у парламенті і кількість членів меншу ніж у «Нашої України». Шалене розгортання чисельності партій БЮТ сталося в період 2005-2010 років, коли БЮТ з перервами був у владі. Займатися партією сама пані Юлія тоді не могла – вона працювала в уряді та в політиці. Формуванням партії займалися заступники. Якість їхньої роботи нині очевидна.
 
Я більш ніж переконаний що в ті часи переважна більшість осіб що приходили до партії, били себе п’ятками в груди і ревіли та стогнали які вони щирі та ідейні прибічники партії. І працювати в первинних та обласних осередках вони переважно зголосилися… за ідею. Іншого пояснення ситуації коли обласний депутат саботує рішення центру, а місцевий партійний голова на це – нуль уваги, я собі не уявляю. У бізнесі в таких випадках все простіше – регіональний керівник пов'язаний з центром контрактом і в разі невиконання його пунктів – мусить відповідати по суду. З «ідейним» головою партійного осередку так не вийде. Він же ідейний! Він вчора «ідейно» дискредитував своїми фінансовими махінаціями діяльність своєї партії в облцентрі, а сьогодні так само «ідейно» хилиться до «тушок». Хіба ви сумніваєтеся що все це «за ідею»?
 
Інша справа – за яку?
 
А якщо зробити інакше? Якщо на місця голів обласних та районних осередків брати людей за контрактом і згідно контракту платити їм зарплатню? І долучати до роботи в партії професійних менеджерів, які фахово забезпечать роботу «первинок»? Звичайно контракт від корупції не захист. Захист від корупції – внутрішня служба безпеки і ніяк інакше. Проте контракт буде хорошим утримуючим фактором для місцевого партійного боса – хай тільки спробує тоді саботувати волю центру.
 
Люба працююча та прибуткова фірма завжди має дві біди – підривну дію конкурентів і наявність всередині організації «крис» (не плутайте їх з пацюками, тваринки не винні). «Крисятничество» всередині організації нагадує інфекцію. Вона шириться в геометричні прогресії. Зарікатися від «крисятничества» безглуздо – людська жадність непереможна. Компанія характеризується не наявністю «крис», а реакцією компанії на неї. Якщо людина бачить що «криса» безкарна – вона й сама починає красти. Якщо компанія бореться з «крисами» – вона живе. Якщо ні – «криси» нищать її з середини до повної руйнації фірми. Те саме властиве і для партій.
 
Звичайно тотальна чистка призведе до розвалу низки первинних осередків партій БЮТ. Але тут постає філософське питання, що краще – відсутність первинного осередку, чи осередок який постійно зраджує свою партію за гроші конкурентів? З іншого боку постійна боротьба з «крисами» висуває на керівні посади щирих і чесних партійців. Бути чесним стає ВИГІДНО.
 
Процес цей – вічний, як боротьба добра зі злом.
 
Ще раз наголошую. Розгортання чисельності БЮТ сталося в часи перебування Блоку у владі. Через це до лав партії потрапило чимало випадкових людей із суто корисною метою. Без очищення від цього баласту без викидання з партії зрадників, шпигунів та продажних істот (назвемо їх, нарешті, своїми іменами) БЮТ не виживе. Він постійно матиме безлад на місцях, «тушок» у парламенті, саботаж рішень центру, тощо. І життя не зупиниться і не почекає допоки ці проблеми розсмокчуться самі. В потилицю БЮТу вже дихає ВО «Свобода», яка дуже ретельно перевіряє списки та підбирає членів, бо вже наочно бачить на чому опеклися їхні політичні попередники.
 
А з розповідей наших колег, Юлія Володимирівна щира і адекватна людина. Ми бачили її вже у владі, ми її знаємо, і ми їй віримо. Тож хотілося аби удача посміхнулася саме їй.  
 
Вереск піднятий спільнотою «противсіхів» і «янучар» після зустрічі ЮВТ з нашими колегами краще за все говорить кого вони бояться найбільше.
 
Дракон - Дмитро Калинчук