для старих юзерів
пам’ятати
[uk] ru

Кріпацтво modern


Кріпацтво modern
Где формула власти – кукиш, там градус кипенья – ноль.
Бригадами сжата в кулак перекатная голь.
Дороги повсюду разбиты, всяк рубится сам за себя,
А вместо святых нужны до корыта петух да свинья…
                                                           К. Кинчев.

 
Наша держава повернулася в своєму розвитку у далеке непроглядне Середньовіччя. Зважте, майже всі нинішні хазяї виробництв, підприємств і земельних маєтків їх не створили. Вони їх – захопили. Їх психологія – то не психологія буржуа, творця і спекулянта. Їх психологія – то психологія шляхти, для якої все життя – війна. Ви не звернули увагу, що майже всю свою недовгу історію Україна воює? Партія на партію, олігархи на олігархів, Схід на Захід, помаранчеві на біло-блакитних…
 
Власне те саме можна спостерігати і у Росії. От тільки у росіян на підсвідомості існує інстинкт «сакральності влади», й тому жорсткий цар-самодержець для Росіян то найвище благо. Україна ж ніколи в житті монархією не була – або демократією (княжою, шляхетською, козацькою), або – окупованим тереном. Тому вічна боротьба для українського можновладця так само природня як для росіянина – мрія про доброго царя. Що ми й спостерігаємо – регіонали ще толком Юлю добити не встигли, а вже у власному таборі чвари розпалюють. І це ще не межа.
 
Наголошую ще раз – нинішні власники заводів-газет-пароплавів їх не створили, вони їх захопили. Вони не капіталісти – вони загарбники. А загарбник за визначенням створювати не може – він може тільки воювати. І ще він не любить зайвих вихилясів – навколо нього мусить бути взірцева дисципліна. Навколо нього все має бути впорядженно, пронумеровано і мусить служити єдиній меті – подальшому збагаченню себе-коханого. Те що часи феодалізму давно минули з цілком об’єктивних причин – його обходить. Те що інфраструктура що лишилася з совецьких часів банально старіє, хитається і рано чи пізно розвалиться вщент – йому байдуже. Щур думати не вміє – він вміє тільки жерти. Він це збагне тільки в день коли на його заводах й справді заваляться стелі. А доти – робочі мусять ходити на роботу за мінімально можливу платню. Тобто – таку аби з голоду не пухли і бунтувати не кидалися.
 
Ідеальна система для людини зі світоглядом шляхтича – феодалізм. Здається дивовижним, але російська державна система таки змогла зробити свій вклад у світову соціологію. В часи скайпу, Інтернету, гібридних двигунів і сланцевого газу вона примудрилася створити справжній кріпацький лад. Не вірите? Тоді дивіться.
 
Що треба зробити аби людина тихцем вирішувала свої проблеми сама і не набридала його милості олігарху своїми соціальними бідами? Правильно. Треба зробити її винною АПРІОРІ. І зробити це аж ніяк не складно.
 
От наприклад. В часи коли я працював на заводі майстром я мав змогу звільнити будь-кого зі своїх підлеглих у будь-який час робочого дня. Для цього треба було або капнути на прохідну аби зробили догляд (бронза або електроди мають знайтися), або – поставити апріорі нездійснене завдання, завітати за годину, здивуватися що завдання не виконане і накатати службову. І це я не згадую про такі банальності як «зелений змій».
 
ІТРівця до речі звільнити ще простіше. Достатньо аби до нього по черзі завітали пожежний, санітарний та ТБ інспектори та склали протоколи порушень, після чого ІТРівцю щиро запропонують піти або «за власним» або по статті. До речі – за парканом заводу бажаючих працювати (хай навіть так) стоїть черга.
 
Як ви гадаєте бастували такі робочі коли їм затримували зарплатню на півроку? Один раз бастували – жалюгідне було видовище. Проте – одного разу на моїх очах весь цех прийняли в партію («Лагоду», ще за Кучми).
 
Тож коли мені розповідають про чергові страйки робочих чи-то шахтарів, я підсвідомо цікавлюся, а чи нема там інтересу керівництва підприємства? Бо як гасяться стихійні страйки – знаю не з чуток.
 
Як ви назвете людей які живуть і працюють в таких умовах? А вони, до речі, нам чинного президента вибрали.
 
Іще гірше ситуація – у селі. Там постійної роботи просто нема, й тому людна тримається будь за яку роботу за будь-яких умов. Коли Безсмертний проголосив ідею проведення адміністративної реформи це викликало шалене обурення серед селян. Причину обурення мої сільські родичі пояснили просто – укрупнення районів знищіло б низку робочих місць в адміністраціях і сільрадах. Це у Харкові чи у Києві можна посміятися з людей, які  тримають за зарплатню у 300-500 гривень. Для села це ще й непогані гроші.
 
А як бути з міліцією, армією, лікарями, вчителями, чиновниками та викладачами ВУЗів? Ну шановні, хіба ви не чули про корупцію? Вам ніколи не було дивно, що в нашій країні боротьба з корупцією ведеться суто «для галочки»? А ви уявіть собі що раптом міліціонерам, лікарям, вчителям та військовим не просто заборонять брати хабарі, а ще й ліквідують саму можливість? Ви уявляєте який соціальний вибух тоді відбудеться? Доведеться виплатити борги, підвищити зарплатні, справді створювати низку соціальних «цукерок». Це ж усе працювати треба. А так – сама краса. Перевищив швидкість автівки – плати. Привів дитину до поліклініки – плати. Кортить аби дитина навчалася в чистому охайному класі – вчителі відверто з батьків гроші збирають. Кортить в армії ночувати не в казармі а вдома? Які питання?!
 
Шановні ви тільки уявіть наскільки все досконало створено?! МВС, міністерство освіти, Міністерство охорони здоров’я тощо постійно скаржаться на борги бюджету перед ними. Недоплачену зарплатню доплачуємо всі ми. А бюджетним коштам можновладці вигадують краще застосування. Знаєте за що з міністрів транспорту свого часу Тимошенко турнула Вінського? Він закуповував паливно-мастильні речовини для залізниці і на кожному літрі націнив по дві гривні. Така нахабність шокувала навіть бувалу й терту в бізнесі Юлю.
 
І саме головне – всі мовчать. Всі бояться наслідків. Всі розуміють що збурившись проти безчинства влади, сам ризикуєш опинитися за ґратами у найближчий термін. Фізично неможливо починати за щось боротися коли ти розумієш що уже винний. І що інакше жити не можна.
 
Існує така хибна думка, мовляв крупні бізнесмени можуть дозволити собі все чого хочуть. Нісенітниця, повна нісенітниця. Як тільки ваш бізнес стає стаціонарним, обростає виробництвом та кількома торговими ділянками, свободі й незалежності можна помахати ручкою. Ваш бізнес мусить бути або прибутковим – або ніяким. Аби спрямовувати свої зусилля на розвиток бізнесу вам доведеться взяти на утримання податкового інспектора, пожежного інспектора, санстанцію, тощо. Хочете отримати смачний заказ? Смачні закази переважно водяться або в державних установах, або – на потужних підприємствах. А кого оберуть як постачальника? Того в кого товари кращі? Перехрестіться. Оберуть того, хто дасть більш смачніший відкат, більш високоповажному керманичу установи-замовника.
 
Коли зразу після Майдану десь так пару місяців по всіх установах перестали брати, я на власні очі бачив як ремствували менеджери. «Як же ж ми тепер будемо продавати?!» Виявилося, що продати щось, доводячи клієнту технічні або дизайнерські переваги свого продукту вони НЕ ВМІЮТЬ. Зрозуміло, що нову команду вони розклали дуже швидко.
 
А якщо до засновників вашої фірми входить можновладець з Медичного управління міста – можете не сумніватися, закази від лікарень – ваші. Якщо ж ви не маєте такого засновника – нема чого й соватися. Бізнесмен насправді завжди затиснутий з усіх боків цілою низкою проблем і осіб якім треба дати. Як тільки «дати» стає неможливо – бізнес сконає стрімко й непомітно. А бізнесменові доведеться або тікати від кредиторів за бугор, або – вдовольнятися приказкою: «не в грошах щастя». Вдруге привернути до себе довіру владних покровителів і посунути «нових фаворитів» дано не кожному.
 
Колишній мільйонер який спився – наймерзенніше видовище у моєму житті.
 
Ви знаєте чому найбільші гроші у Росії водяться в Москві, в Україні – у Києві, а у США – НЕ у Вашингтоні? Тому що в Америці бізнес створюють там де дешева робоча сила, близько сировина, енергія і транспорт. В Росії та в Україні бізнес створюють там де приймаються рішення – в столиці.
 
Хлопи коряться шляхті. Шляхта кориться князям та магнатам. Князі та магнати коряться Великому князеві чи королеві. Вам це нічого не нагадує? Правда кріпак не мав права переходити з місця на місце. Але не переймайтеся. Буде треба – відбудеться низка терактів на залізниці і пересування громадян обмежать. Виключно через турботу.
 
Подібна система для нинішніх можновладців – ідеальна. Совок просто нервово курить. При повному контролі геть чисто усього, вона дозволяє особам що контролюють владу в державі просто нечувано багатіти. Єдина вада такої системи – країна що почала жити за нею приречена на загибель. Це як рак, якщо він завівся в організмі – це вирок. Країна в якій бути інспектором або чиновником вигідніше ніж бути інженером, слюсарем чи торговцем пиріжками – деградує. Така держава не створює нових товарів та послуг. Вона не конкурує в світі технологій. Вона мов наркоман що отримав багатий спадок, прожиратиме його допоки або сама не сконає, або поки спадок не закінчиться. Власне кажучи ця система і змогла закріпитися саме в Росії завдяки значним запасам нафти й газу, які тривалий час дозволяли затикати їй дірки у своїй економіці. І хай би тільки сама казилася – вона ще й почала поширювати корупційно-кріпацький лад на сусідні держави і підтримувати «газовими грішми» політичні партії схильні до себе.
 
Але інфраструктура часів СССР – не вічна. Рано чи пізно вона почне руйнуватися і цей процес стане рости мов лава в горах. Це ми вже спостерігаємо в сучасні Росії – аварія на Саяно-Шушенській ГЕС, аварія на шахті «Распадська», вибухи на газогонах. А про скільки аварій ми не знаємо бо нам не кажуть?  Зараз уже обладнання для нафтової та газової галузей Росія купує за кордоном – власні виробництва безбожно технологічно відстали. А що станеться якщо раптом в світі впадуть ціни на нафту й газ? Гадаю – 90-ї здаватимуться курортом.
 
Для довідки – свій резервний фонд за оцінками експертів Росія з’їсть до кінця року. А після…
 
І відскіпатися від російського обвалу нам не судиться. Ми – вперто поповзли по стопах москалів. У нас – таке саме «корупційно-кріпацьке суспільство» і «відкатна економіка». Тож будьте упевнені – мимо нас не промажуть.
 
Друга вада «корупційно-кріпацького суспільства» - деградація титульної нації держави. В Росії це вже приймає жахливі вигляди. За даними Російського журналу "РБК" №11, 2007 рік, стр 42 населення Москви складають: росіяни – 31%, азербайджанці – 14%, вихідці з уральських республік (татари, башкири, чуваші) – 10%, українці – 8%, вірмени – 5%, вихідці з далекого Сходу (корейці, китайці, в'єтнамці) – 5%, вихідці з Середньої Азії (таджики, узбеки, казахи, киргизи) – 5%, євреї – 5%, вихідці с Північного Кавказу (чеченці, дагестанці, інгуші) – 4%, грузини – 3%, цигани – 3%, молдавани – 3%, інші народи – 4%. Той самий процес з різною швидкістю триває по всій Росії. Пересічний москаль мре. Він спивається. Те саме відбувається і в нас, але із зауваженням – за останні переписом Західна Україна не тільки не втратила населення, але ще й трохи набрала. Очевидно – причина у позитивному впливі церкви і меншому ніж у всієї іншої України совковому стажі.
 
Вам зрозуміло чому американці, англійці, французи, японці тощо не вкладають с нашу економіку? А навіщо? Варто почекати. Коли обвалиться російська нафтогазова вертикаль і покладе у слід нашу економіку, наші олігархи втечуть на Захід швидше ніж ми встигнемо оклигати. В коментах до моєї минулої статті хтось написав що в Україні залишилися самі дурні, бо дезертирство за кордон потребує неабиякого інтелекту. Олігархи і можновладці з цим моментом погодяться повністю, вони себе йолопами не вважають. Розбиратися з боргами доведеться нам-йолопам, громадянам України для яких ця земля є найбільшою сакральною цінністю. І отоді західний інвестор завітає і сюди і в Росію, і все візьме даром. За борги. Це буде достойне закінчення корупційно-кріпацької казочки під назвою «москалі встають з колін».
 
Від цього кріпацтва ще й зараз існує тільки один порятунок – власна справа в якості суб’єкту підприємницької діяльності. Єдиний податок дозволяв багато чого. Він дозволяв втілювати свої мрії. Дозволяв займатися улюбленою справою отримуючи власне задоволення і достойну матеріальну винагороду. Дозволяв розвивати новітні технології (IT, обслуговування автомобілів та іноземної техніки, тощо). Дозволяв чесно платити податки. Сплатив фіксований податок – і нікому не винний. У 2009 році в Україні було 1,3 мільйона СПД які сплатили державі 4,1 мільярди гривень податків. Дозволяв він створювати нові робочі місця – у 2009 році «спрощенці» надали 1,2 мільйони робочих місць.
 
А ще спрощений податок дозволяв боротися за свої права. Саме підприємець був рушійною силою Майдану.
 
Чи можуть дозволити собі пани-шляхтичі існування такої СПДшної Січі та осіб які нікому нічого не винні? Звичайно ні. Тому щойно запропонований ВР податковий кодекс вже суттєво обмежив права СПДшників. Поки що, дякувати БЮТу зібрана ним рада підприємців здійняла галас і змусила уряд переглянути кодекс та відкласти його прийняття. А що буде далі? Оклигає нарешті наш громадянин від байдужості до політики? Збагне нарешті що якщо політикою не замається він – політика займатиметься ним, не питаючи дозволу?
 
Восени вибори до місцевих рад. Цікаво піде наш громадянин голосувати, чи знову заб’є на вибори чи заспіває мантру: «Вони всі однакові»? Чи він піде третім шляхом – дезертирує за бугор?
 
Я не знаю відповідей на всі ці питання. Я знаю інше – нікому й ніколи свобода не давалася даром. На вулицях Запоріжжя неформалів здатних дати в рило у відповідь гопота не чіпала – надто клопітно. Гопники «своїх клієнтів» нюхом відчувають – по запаху страху. Тож з пересічним громадянином не здатним захиститися вони не панькалися ніколи. І ментам скаржитися було безнадійно – всіх гопників не переловиш. Тож закон на вулицях робітничих міст існує один, хочеш спокою – створи його, секції боксу, дзюдо та карате до твоїх послуг. А ні – то ні, не плач якщо гопники взяли на гоп-стоп. Сам винний.
 
Те саме варто збагнути й громадянам. Ми самі ковалі свого щастя. За нас його ніхто не збудує. Якщо навіть після підняття цін на газ і податкового геноциду ваші знайомі мовчки байдуже поринуть у новітнє кріпацтво-modern, кажіть їм відверто: «Ви того варті!»
© Дракон [16.07.2010] | Переглядів: 8640

2 3 4 5
 Рейтинг: 43.9/87

Коментарі доступні тільки зареєстрованим -> Увійти через Facebook



programming by smike
Адміністрація: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Адміністрація сайту не несе відповідальності за
зміст матеріалів, розміщених користувачами.

Вхід через Facebook