Посадив якось один чоловік на полі ДД анекдота, та й став спостерігати за його ростом:
-перша ластівка- 25,0 (непогано);
-другий поцінювч- 33 з хвостом (взагалі!);
-третій- 39 з причіпом (пісня!!)
-четверта оцінка – 25,0 (ік! Що то було!!!)
 
    Господи, це ж з якого калібру треба було бухнути по бідному (с)творінню щоб ото сталася така вирва! Так воно бідолашне, не оклигавшись, тихенько по тому і сконало у тій ямі з рейтингом десь ледь за 30. Ось той нещасний анекдот (цитую дослівно):
 
  “Один український президент-той, що відсидів два строки на президентському  стільці, часто-густо повторював: “…зробимо те і те, та й буде все занадто добре!”. Що таке “добре”- ми вже побачили, а от що може статись при “занадто добре”- навіть страшно собі уявити.”
 
Анекдот, звичайно, так собі, не «луч света», просто захотілось обіграти словосполучення “занадто добре”, бо як на мене оте “занадто добре” десь посередині між “вкрай погано” та “далі нікуди” (прості Данілич). Кому, і що не сподобалось у тому анекдоті-невідомо: можливо натяк на оті два строки, можливо анекдот дійсно поганий (хоча, щоб рейтинг  анекдота впав до відмітки 30 треба добряче потрудитись), можливо ще щось, але згинув той опус навік під піною інших, подібних йому, невдах.
 
    А то інша, вже майже детективна історія. Прочитав на днях ІМХО Аборигена “Запізніле прозріння”, сподобалось-5, вирішив прочитати одне із попередніх ІМХО цього ж автора “Відкритий лист Олесю Донію”- відмінна робота, і рейтинг відповідний - 47,… Ставлю 5(звичайно з +). І раптом! Який жах! Рейтинг, замість того щоб підрости, або, як мінімум, залишитись незмінним (хто такий санітар ДД ?), раптом знизився до нинішніх -41,8!!! І чи то ставиш 2, чи  то 5, рейтинг від цього залишається практично без змін.
 
   Вибачте Аборигене! Про подібне  кажуть “З такими друзями і ворогів можна не заводити”. Правда до Ігрек- мінус ( дивись заголовок) я так і не встиг прикластись (у Вас також дуже гарні ІМХО); просто коли писався заголовок, гадалось, що то я Вам так “підсобив”, потім вияснилось, що то ІМХО іншого  автора, та заголовок уже міняти не хотілось, то вже хай залишиться як є, коли Ваша ласка. Але ж з оцим усім таки щось треба робити!
 
   І ще один фантом; днями виставив на розсуд персоналу ДД одну фотографію. На фото Ю.В.Т, з замріяною посмішкою тримає у руці великий ,білого кольору і яйцеподібної форми, предмет: чи то яйце якоїсь крупної птиці, чи то невеликого гарбуза для когось жінка приготувала, стоїть собі та й посміхається. Може якісь приємні думки не дають спокою, а може що інше прийшло на спомин.
 
   Фото, як для ДД слабеньке, але щире, коли побачив –посміхнуло. І хоча я його трішки підправив, все ж копірайт поставити не наважився. То ж фото повисіло недовго, зібрало якийсь дрібний рейтинг та й щезло, навіть у розділі «всі» відсутнє. В досьє значиться, а на сторінках ДД нема; отаке собі фото- невидимка.
 
   От і виникло в мене запирання до дипломованого (і не дипломованого) персоналу ДД: можливо то лишень у мене фобія якась, чи там манія, чи може й насправді не такий вже й лад у ДДатському королівстві. Одним словом- діагноз на бочку, в смислі  на стіл!
  
    P.S. Якщо перший раз не вийшло, значить парашутний спорт не для вас! (Це я вже про себе).