«Зустріч» із ЮВТ, якою так захворіли «дурдомівці», вже відбулась самим фактом звернення до них Юлії Тимошенко і жвавим обговоренням, яке проходить на ДД. Якщо сама ЮВТ (що малоймовірно), або її помічники  (що найбільш ймовірно) прочитують усі  матеріали та коментарі дописувачів,  що розміщуються на ДД, то вони вже давно зробили аналітичну довідку для ЮВТ, у якій узагальнили б напрямок колективної думки, що превалює на ДД.
І певно такий формат «зустрічі», або ще краще діалогу, має право на існування і може бути дуже корисним. У такому разі ДД стане тим місцем де відбувається спілкування с потенційним лідером країни усіх небайдужих українців, які мають що запропонувати або вимагати від потенційної влади.
 
Не варто б навіть згадувати, що спроба такого діалогу із тим, хто обіцяв «почути кожного» не просто неможлива, а й нічого неварта. Проте дивує, що сайт самої ЮВТ (як вже згадувалось у багатьох коментах та ІМХО) не став таким майданчиком для її спілкування із громадянами. А це є не тільки серйозним провалом у роботі штабу ЮВТ, особливо в умовах інформаційної блокади з боку влади і лояльних до неї ЗМІ, а й свідченням того, що, нажаль, реальна думка виборців насправді не дуже хвилює потенційного лідера опозиції, а це є вже її стратегічним прорахунком.
 
Щодо змісту самого діалогу або на ДД, або «зустрічі» на сайті самої ЮВТ, що постійно триває, то не тільки ЮВТ має розказувати нам про свої плани і програми, а ми маємо висувати і обґрунтовувати  наші умови і вимоги, якщо вона хоче нашої підтримки на виборах. Такий діалог має стати звичайною практикою і на його основі може бути укладено суспільний договір між виборцями і їх представником – кандидатом у Президенти України, що і стане проявом реальної демократії.
 
Власне кажучи, напрацювання і узгодження ідей із виборцями не є нововведенням. Новим має стати формат постійного взаємного спілкування на Інтернеті у реальному часі. Таке спілкування варто набагато більше, ніж одноразова неформальна зустріч окремих, навіть найшановніших, дурдомівців із ЮВТ, або із будь-яким іншим кандидатом у Президенти.
 
Ми розуміємо, що потяг до влади, або така собі пасіонарність, є не у всіх людей і не всі, навіть дуже достойні (або краще сказати: особливо це стосується найбільш достойних) люди йдуть у політику, бо це великий компроміс із своєю особистістю, що вимагає повсякденного балансування між особистим і публічним життям, і не всі на це здатні або погоджуються. Тому на сьогодні ми маємо виходити із реального політичного  розкладу в сучасній Україні, де ЮВТ є серйозною політичною фігурою.
 
На ДД пролунав заклик шукати і пропонувати нових кандидатів, нові обличчя. Які критерії мають висуватися до таких кандидатів? Проміж інших, я би наголосив на таких: розум, освіченість, широкий світогляд, усвідомлення своєї ролі у служінні Україні і її народу, бачення шляхів розвитку країни і її місця у світовій спільноті, порядність, популярність.
 
Одразу маю зауважити, що існує об’єктивна проблема із популярністю як передумовою, бо на теперішньому політичному полі залишається та сама засмальцьована колода старих розкручених облич, або їх «нових» ставлеників, покликаних продовжувати старе діло із новою посмішкою, яких так само обслуговує механізм політичної розкрутки, що щедро змащується грошима олігархів. Замкнуте коло і парадокс ! Новий кандидат не може бути популярним за визначенням, проте має бути популярним, щоб досягти успіху. І тут Інтернет і діалог, про який йшлося вище, виступають на передній план.
 
Про розум існуючої політичної колоди взагалі промовчу… Тут безмежний простір для коментів. Та й освіта їх викликає дуже великі сумніви, особливо їх докторантури, професорство, авторство десятків наукових статей, тощо. Із такою фіктивною освітою не просто небезпечно, а й злочинно допускати таких людей до керма держави, чи окремих галузей.  
 
Те ж саме стосується решти наведених вище критеріїв.
 
І хоч я особисто хотів би бачити у політиці і беззаперечно віддав би перевагу такому новому обличчю як колишній Посол України у США Олег Шамшур (який, як на мене, відповідає усім вимогам, що наведені вище), я все ж-таки вважаю що ЮВТ ще змогла б задовольнити цим критеріям, за умови узгодження із виборцями і визначення своєї чіткої позиції, програми і прийняття на себе усієї відповідальності стосовно майбутнього України, методів, шляхів і кадрів для вирішення існуючих проблем і нагальних потреб, дієвої відповіді на виклики сучасності.
 
Саме тут для узгодження позицій і вимог і укладання суспільного договору із кандидатом неоцінимим має стати постійний діалог із дописувачами ДД і усіма виборцями, така собі «зустріч», що триває постійно.