…Я бачу вас кожну п’ятницю
Океан Ельзи
 
Всі солідні аналітичні матеріали констатують, що вирішальну роль у перемозі донецьких яничарів зіграла технологія «противсіх». Технологія ця була розроблена московськими аналітичними центрами, які супроводжували яничарську кампанію, очевидно, узгоджено з обамівськими політологами і як раз вона забезпечила у 2010 році +3% - Росії, -3% - Україні.
Але зараз виглядає так, що цим славетним ляльководам бракує почуття міри. Одна справа, що стратегія, яка себе виправдала не потребує зміни, але дивно те, що і тактичні ходи, і персонажі-ляльки, що їх здійснюють, лишаються незмінними.
Кожну п’ятницю мантри «противсіх, противсіх» співають ті ж самі політичні банкрути, які забезпечили Україні тривалу руїну. Це «націонал-демократи» під проводом ющенка-кириленка-яценюка-гриценка-донія-парубія і «мужні» націоналісти тягнибока-юріяшухевича-корчинського. Опираючись на свої «великі аналітичні здібності», вони проповідують ідею, що при Тимошенко було б ще гірше. Будучи заурядними політичними імпотентами з кількома відсотками введеного ними в оману електорату, вони тужаться позиціонувати себе, як потужну опозицію сьогоднішній бандитській владі, яку вони самі і допомогли запровадити в Україні.
Ідіотизм цих людей, а також людей, які здійснюють їх медійний супровід – журналістів російського, єврейського, афганського, арабського, малоросійсько-манкуртського походження – доходе до того, що у очевидних провалах і очевидних антидержавних акціях вони звинувачують Юлію Тимошенко.
Зараз в світі дуже модні теорії критики Бога і християнства, нібито Бог безсилий, а Всесвітнього плану немає. Мені здається, що люди просто не розуміють ідентифікативність впливу вищих сил, який є в тому, що зло карає саме себе. Так, наприклад, з метою забезпечення перемоги Януковича, наші ублюдочні «прогресивні» журналісти і «націонал-демократичні» політики весь час педалювали вірогідність авторитарного режиму Юлії Тимошенко. Тепер вони по повній програмі отримують струси своїх мозгів і телевізійних камер від дійсно набираючого силу антиукраїнського тоталітаризму яничарів.
То ж єдина можливість для українського народу здобути реванш своєї поразки на президентських виборах 2010 року – це прозріти, відкинути своїх сліпих поводирів і стати потужною дисциплінованою силою, яка відродить Україну.
Перемога неможлива без чітких дій під проводом лідера. Я ніколи не був в жодній політичній структурі, яка підтримувала Юлію Тимошенко, не знаю її особисто, не з усіма її ідеями згоден, але ясно усвідомлюю, що сьогодні Господь надав Україні єдину можливість згуртуватись навколо Юлії Тимошенко і зробити Україну українською Україною, відкинувши всіх недолугих політичних пігмеїв. Не можна допустити продовження політичної клоунади ющенка-кириленка-яценюка-гриценка-донія-парубія і тягнибока-юріяшухевича-корчинського, бо тоді нам залишиться тільки слухати «мужні» плавальні пісні сучасних «кобзарів».
П.С. Я обіцяв написати про слабкості наших ворогів – внутрішніх і зовнішніх, але поки що бракує часу. Обіцянку не забираю і скоро таки напишу про це, але хотілося б, щоб з ворожою слабістю боротися українською згуртованою силою. А згуртуватись вона може тільки навколо Юлії Тимошенко. Це не емоційна заява, а аналітичний висновок, який виходить з того, що при всіх своїх негативах, Юлія Тимошенко постійно діалектично змінюється в бік українського патріотизму, націоналізму, і вже зараз є лідером світового масштабу (діалектика – логіка в динамічному розвитку, а не марксистсько-ленінська химера).
П.С. №2. Різкий тон моїх текстів пояснюється дуже просто. У 90-91рр. я був членом проводів політичної і культурологічної структур в м. Донецьку, які власне і забезпечили підтримку Донецької і Луганської області Незалежності України на Референдумі 1991 року. Саме тому мені боляче дивитись, як нинішні ублюдки: ющенки, яценюки, тягнибоки, гриценки, тощо, допомогли майже розтоптати Українську Державу. І я вважаю, що маю беззаперечне моральне право на такі різки оцінки.