З Януковичем знову, тобто неодноразово, а значить не вперше і не вдруге, трапився конфуз. Він створює їх так часто, що це не може бути випадковістю. Як казав наш викладач з філософії: «Кожне твердження має бути обґрунтоване не менше, ніж трьома прикладами. Перший приклад здивовує, другий підтверджує, а третій доводить, адже один раз – це випадковість, два – збіг, а три – вже система». Тобто конфузи Януковича – це системне явище, тому вмощуйся зручніше – будемо реготати. Нас і надалі чекатимуть кумедні ситуації з життя президента.
 
До речі, це почалося ще у далекому 2006 році. Коли обговорювали універсал, весь персонал наметового містечка на Майдані, напружено спостерігав за ходом дискусії Ющенка з керівниками фракцій. І тут Янукович каже, цитую: «Коли виконавець розробляє програму, тоді він якісно і дотепно її виконує». Чув на власні вуха.
 
І все було б добре, якби це не був сміх, крізь сльози. Причина конфузорізації Януковича коріниться в його особистості. Я вже торкався цієї теми. Його особистісний стиль – «Хазяїн». Хазяїн править, і ніхто не сміє йому вказувати що, як, де і коли робити, навіть якщо це вимога міжнародного протоколу. І, взагалі, хто може від хазяїна вимагати. І сильніше прагнення бути хазяїном у нього жага любові та визнання. Він хочу, щоб його любили. Не боялися, а саме любили. І ці дві потреби визначають в його особистості все.
 
Але трагедія не в цьому. Трагедія в нездатності подолати ці обмеження. Янукович для цього надто простий. Він живе у чорно-білому світі. Коли кольорів більш, ніж два, він губиться. Адже три і більше кольорів для нього занадто складно. Якщо говорити із застосуванням професійної термінології Янукович – когнітивно проста особистість.
 
Отже, Янукович насправді одноклітинний організм, потреби якого обмежуються споживанням та розмноженням. Як кажуть військові: «В наличии только две извилины – ебательная и жевательная». Перепрошую, з пісні слів не викинеш.
 
Відтепер і назавжди для мене Янукович – конфузорія тупелька.
 
Якщо вже зачепилася тема, то трохи про Тимошенко та Ющенка.
 
Тимошенко таки наступила на граблі артистизму. Раніше я зазначав, що домінуючим особистісним стилем Тимошенко є «Артист». А типовою помилкою цього стилю є зсув мети на засоби. Для політика подобатись народу – інструмент для досягнення певних цілей. Небезпека артиста в тому, що з часом подобатись стає метою та змістом діяльності. І тоді він починає виглядати як Тимошенко на Інтері у минулу п’ятницю – кумедно та неадекватно. Тому те, що вона робить все частіше виглядає як банальний кіпіш. Звідси і «Юля – кіпіш».
 
Ющенко образився на народ. Образився за те, що той не зрозумів його високої мети та призначення. Не перейнявся важливістю моменту і не обрав його вдруге. Це – типова реакція «Мямліка» на невдачі. Але ж як в народі кажуть, на ображених воду возять. Тому Юшенко – «Вітя – водовоз».
 
Все це викликає щонайменше посмішку, а подекуди  й регіт. І все частіше регіт істеричний. Бо життя в країні перетворюється на суціальний конфуз.