Те, що Янукович і сотоваріщі ліплять з України такий собі клон УРСР вже всім начебто зрозуміло. Постає друге питання. Яку УРСР вони прагнуть збудувати – Шелеста, чи Щербицького. Хоча і при одному й при другому устрій залишався радянсько-репресивним, Шелест все ж намагався залишити Україну українською, за що й був звинувачений в націоналізмі.
 
Навіть при поверхневому аналізі стає зрозумілим, що модель а ля Щербицький для нинішньої бригади будівничих є більш привабливою. Воно звичайно ж йдеться не про економічну складову. Тут панує державний капіталізм по-донецьки - хто при владі, той і володіє всім, до чого може дотягнутися загребущими руками.
 
Мова про політичний устрій. Придушення інакомислячих, наступ на все українське, нищення мови, традицій, культури. Для фасадної українськості залишать назву, затаскані шаровари й гопак (не бойовий), галушки, вареники і звичайно ж сало, яке карикатурні хохли в тупих телесеріалах запиватимуть мутним самогоном. (От скільки живу, а мутного самогону зроду не бачив. Що за стереотип?).
 
Але повернімося до режиму, який вже чітко вимальовується в Україні.
 
Пригадую, як в сумні радянські часи іноземних кореспондентів викликали на співбесіди в КДБ й пояснювали недопустимість спілкування з так званими дисидентами. Інакше, мовляв, депортують. Дисидентам, в свою чергу, погрожували тюремним ув’язненням, якщо вони не припинять спілкування з іноземними журналістами.
 
Ні ті, ні інші, як правило не корилися. Дисиденти опинялися за ґратами, кореспондентів висилали за межі СРСР. Одні хлебтали тюремну баланду, інші писали про це статті в західній пресі.
 
Здавалося, що ці часи давно минули, але ні. Дуже вже по душі тим, хто узурпує зараз владу в державі така система. І ось уже кореспондента газети "Коммерсант-Україна", громадянина Росії Артема Скоропадського, який проживає в Україні з 2005 року, викликаєдля приватної розмови чоловік, який представився співробітником СБУ й при зустрічі показав службові документи на ім’я ім'я Артема Ковальова.
 
В приватній розмові, яка відбувається в одному з київських кав’ярень, журналістові порекомендували не спілкуватися "Свободою", УНА-УНСО, Миколою Коханівським і представниками "Тризуба Степана Бандери". Мовляв, зараз ці люди і ці організації в опозиції й становлять загрозу для нинішнього режиму.
 
В кінці розмови Скоропадському прозоро натякнули на можливу депортації з а межі України, якщо він не припинить спілкуватися з опозицією: "Ви ж напевно писали про Затуліна, Лужкова та інших людей, яких при президенті Ющенку не пускали в Україну. Думаю, вам не хотілося б опинитися у подібній ситуації".
 
Ще раніше співробітники СБУ проводили профілактичні бесіди з ректором Українського католицького університету Борисом Гудзяком, представниками організації "ДемАльянс", а також з активісткамиFEMEN.
 
Також в Україні зростає кількість кримінальних справ проти журналістів, які проводили журналістські розслідування про зловживання у владі. Тут можна згадати хоча б ситуацію навколо львівської газети «Експрес».
 
Міліція і СБУ у війні влади проти свобод громадян «воюють»чи не в перших рядах. І будуть нарощувати оберти. Ну, міліції не звикати, вона ніколи не припиняла своїх «бойових»дій, а от працівники СБУ явно застоялися в стійлі й тепер мають реальну перспективу вирватись, так би мовити, на оперативний простір. Якщо їх вчасно не зупинити (а зупиняти, судячи з усього ніхто не збирається) то Україна Щербицького нам забезпечена. Тим більше, що кандидатів в дисиденти більш, ніж достатньо – всі ті хто голосував проти Януковича, тобто пів країни.
 
Але будівничі не даремно скільки років мучилися ностальгією за славним радянським минулим. Вони застосовують ще одну, вже сталінських часів, фішку.
 
Все що робиться (утиски свободи слова, написання репресивного податкового кодексу, відбирання частот у телеканалів, накладання арешту на тиражі газет), робиться без відома доброго царя-батюшки Януковича, який є найдемократичнішим демократом у світі, святішим від самого Господа Бога, добряком, якого світ не бачив.
 
Ганна Гарман широко відкриває очі (типу, від здивування, що в державі творяться такі неподобства) й обіцяє, що демократ Янукович в усьому розбереться, всіх винних покарає, бо більшого прихильника свободи слова, ніж її патрон, годі й шукати і якщо «коє-гдє-у нас-порой»і відбуваються якісь непорозуміння з пресою, то це виключно ініціатива якихось збоченців, а цар-батюшка і його режим до цього відношення не мають.
 
І ото слухаєш брехню цієї пані й думаєш собі, та невже вона всіх нас має за дурнів і розумієш, що таки має.
 
Це спадкова риса всіх окупаційних режимів, які змінювали один одного на нашій багатостраждальній землі – вважати українців дурнями. Але режими зникали, а Україна залишалася. Наперекір всім варварам, які мали на меті її знищення.