Люди поділяються на щирих любителів Шпенглера та на латентних гомосексуалістів. Якщо ваша дитина вміє читати і не читає «Занепад Європи» - вчиняйте як Авраам. Бо Шпенглер казав: природу треба трактувати науково, а за історією треба писати вірші.
 
Суспільство, додамо від себе, треба регулювати піснями, а не адміністративним кодексом. Життя – таємниця і чудо. Всі спроби регламентувати його користуючись формальною логікою – антилюдські. Скажімо «якщо міліціонери вбивають людей, то і люди повинні вбивати міліціонерів» - такий посил буде логічно бездоганним, але в цілому, нажаль, неприйнятним. Життя будується не за логікою, але за ритмом і римою, як пісня: «Ой дівчино шумить гай – кого любиш забувай…» «До чого тут гай?» - скаже Микола Азаров і спробує звести дебет з кредитом і зродить кризу, а міг би бути, мов пташка Божа, що не сіє й не жне, але Богом годується. Міністр внутрішніх справ теж дуже не подібний на польову лілею, так поетично описану у Євангелії. Він хоче обмежити наше право на мирні симуляції, отже спровокувати суспільство вдатися до логіки у вищезгаданому сенсі.
 
Вони, там на горі, замість метафор використовують індукцію і розважають так: ми кинули українців на вклади Ощадбанку і вони нас не повісили, ми накололи їх з приватизацією і вони не образилися, ми неодноразово відбирали їхні гроші через інфляцію, гру з курсами, депозитами, лихварством під грабіжницькі відсотки і вони все пробачили нам.
 
Ми топчемося по їхній національній гідності і вони терплять, вони один раз зібралися в кількості достатній, щоб покарати нас, і жодна волосина не впала з нашої голови, отже, скільки б ми не стригли вівцю, вона не кусатиметься як вовк, давайте ще й заборонимо їй бекати.
 
Та й нам, вівцям, дедалі більше здається, що єдиною римою до слова «Бог» - є «лох». Проте, як кажуть на Привозі, виявляється там, в поезії, вже був і футуризм, і постмодернізм й те, що після, але ще не названо, бо після постмодернізму всі тексти іронічні, а назви даються цифрами, бо так адекватніше, а ми все ще в полоні примітивних співзвучань, для нас уся інтрига полягає лише в боротьбі двох концепцій: «за русь усрусь» і в «європу через жопу».
 
Світ складний, хоча автор теж тяжіє до трохи вульгарних каламбурів і спекулятивних спрощень, до частушок, а не до сонетів, підживлюється вірою в глобальну редукцію – мовляв, незабаром Армагеддон і всі неприємнощі закінчаться.
 

Вночі освятили ножі,
Згадали загублене слово,
Воно провістило тобі та мені –
Армагеддон – достроково!
 
Прості механізми життя.
Воно почалось випадково,
Раптово добігло кінця.
Армагеддон – достроково!
 
Світ таки справді мара –
Ми бачили все помилково.
Чекати недовго лишилось, ура!
Армагеддон – достроково!
 
Ти переможець, чи я,
Кров’ю умиємось знову,
Згода нудна – чи весела війна –
Армагеддон – достроково!
 
В архівах районного суду
Пасеться священна корова,
Не доганяє, дурненька, що буде –
Армагеддон, - достроково!
 
Церкву обходиш, ледащо?
Бога не любиш, потворо?
Ти є причина того, що
Армагеддон достроково!
 
Зламане замкнене коло,
Кину кадильницю долу
І впоперек протоколу –
Армагеддон – достроково!
 
Кар’єру будують і владу крадуть,
Гроші громадять і змови кнують
Гроші і влада – полова!
Армагеддон – достроково!