А ви знали, що верблюд може не пити 2 місяці? Оце поважаю. Та ні, не верблюда, а державу поважаю. І горджуся. Так поважаю, що аж муляти щось починає у спині….
Світ побудований так, що в ньому завжди щось десь має муляти. А в нас, в державі, ми так звикли до мулів, що коли не муляє, ми ніби й не живемо. Саме тому, якщо у нас не вистачає подразників зовнішніх, ми муляємо одне одного – щоб добробут був.
А як приємно відчувати, що він у нас зростає, добробут отой. Куди не зайди, все добробутом сяє. У магазинах всі вітрини в добробуті, по всіх хатах добробут проходжає, аж у скроні б’є. І на серці радість, і в душі спокійно. А він ще так зростає, що ми ніяк не дотягнемося.  
І стабільність є – в сусідів не позичати. Своєї на всіх вистачає. Он сусід стабільно шукає роботу за фахом. А дружина його вже кілька років стабільно не може полікуватися. Зате всі права свої мають, бо в Конституції записано. Мало, що там в тій Конституції записано. Там і про безкоштовне медичне обслуговування йдеться, от тільки  на безплатну медицину – в нас уже 85% хворого населення. А на платну, то всі практично здоровими... помирають.
Демократія наша, хоч би що хто не говорив, таки чудернацька. Як нею не гордитися? Можуть мільйони виходити на акції протесту, кричати, вимагати виплату зарплат, підвищення пенсій. І ніхто на них не зверне уваги. Кричи, хоч лусни. Оце задемократизувалися! Цивілізований світ дивується з нашої демократії та гуманізму. Здоровий глузд такого сприйняти не може.
А я горджуся своєю країною. Перш за все горджуся тими, кого ми обрали управляти країною. Тільки біда, що зовсім не вміють. Віднімати і ділити– будь ласка, а ось складати і примножати. І який би там уряд не було сформовано – толку не буде. У всьому ми на владу звикли озиратися. Без неї нам погано і з нею погано. Що поробиш?
Я горджуся, що виробництво національного одягу – вишиванок – поклали на плечі китайських робітників, а не гордих співвітчизників. Я горджуся, що нижче за гривню впала лише валюта Ісландії. Я горджуся, що у нас друга за прозорістю податкова система в світі. І я горджуся, що справжні бандити не сидять у в'язницях, я горджуся всіма людьми, які не крали. А таких людей в країні залишилося дуже мало. Їх треба берегти! Їх треба знати поіменно. І особливо добре треба знати їх в обличчя, щоб нікого не пропустити при відданні почестей в будівлі Верховної Ради.
Горджуся, аж плачу, як ці владні кухарі варять політику нашої держави. І ще декілька слів про політиків: на їхньому місці порядна людина вже б давно застрелилася. Щастя, що порядних людей там немає…
Як же ж я горджуся тим, що наш народ, не зважаючи і ще раз  не зважаючи, не втратив віри.
Горджуся тим, що навіть у такі складні для країни часи, українці на шести сотках все засаджують картоплею, натирають хліб часником, бо так він пахне ковбасою. На базарі тепер всі і все беруть пробувати, але не купляють. Рідке мило і туалетний папір набирають в МакДональдс. На роботі на халяву заряджають всі акумулятори. Тепер українці знають дні народження усіх своїх знайомих, ходять на всі в повному складі з родиною, наїдаючись взапас, але і там дають перлову кашу – на ній вирощували гладіаторів.
 
P.S. А тепер цитата: «Україна займає 174-е місце з 175-ти можливих в загальносвітовому рейтингу по сплаті податків. Про це говориться в щорічному дослідженні Усесвітнього банку.  За складністю здобуття кредитів Україна перебуває на 65 місці з 175 країн, по мірі захисту інтересів інвесторів – на 142, по мірі складності ліквідації компаній – на 139, по примусовому забезпеченню виконання контрактів – на 26». Кінець цитати.
Зате всі політики гарненько запевнили виборців, що лише в їхній політичній силі досить сил і бажання відстояти свій народ і країну. Відстой… А я горджусь! Як тут не гордитися…