Пам’ятаю, в дитинстві дуже любила влітку купатися у другому ставку, нас завжди збиралась велика компанія дітлахів і було дуже весело. (Другий ставок розташовано в самому центрі міста, разом з першим і третім ставками вони створюють чудову гідросистему з берегами-гаями – тобто типовий ландшафт донецького лісостепу). Пляж спекотними літніми днями завжди був заповнений так, що важко було знайти місце, щоб покласти речі… Зараз, в навіть в пекельну спеку, яку тоді ми навіть собі не уявляли, пляж порожній. Ставок поріс очеретом, він забруднений донеччанами, Донецьким металургійним заводом і «елітою» міста, що забудувавши собі розкішні будинки по вул. Дубравній, спрямували туди стоки.
Я вже писала про те, яким красивим зробили тепер парк ім. Щєрбакова, але ж там немає жодного українського орнаменту, проте є якісь псевдо еллінські статуї…
Ще одна дастапрімєчатєльнасть Донецька – парк кованих фігур біля міської ради. Якщо хто-небудь розуміє це мистецтво, поясніть мені будь-ласка, бо як на мене – це просто якийсь кіч.
Подібний до такого псевдомистецтва ще один донецький фінт – це пам’ятник Слов’яненку біля театру опери і балету. За кольором він дуже нагадує самовар, а за композицією – оперетну мізансцену, тому мимоволі у свідомості багатьох донеччан Солов’яненко надовго залишатиметься таким собі легковажним самоваром, а не геніальним українським тенором.
Стосовно головної гордості донеччан – Донбас Арени і Донбас Палацу… Всі кажуть, що Донбас Арену було побудовано за гроші Р. Ахметова, але на справді скільки там було його грошей, а скільки державних, нікому не відомо. Цю арену побудовано лише для того, щоб задовольнити амбіції донецького благодійника, туди запускають донеччан на півтори години, дозволяють подивитися на те, як тішаться сильні цього світу і посидіти з ними в одній залі. Охорону і спостереження за порядком цього «храму футболу» не довірено міліції – це здійснюється приватними охоронцями, такими собі «нукерами» - людьми без жодного правового статусу. Але цей факт абсолютного правового безправ’я не заважає донеччанам свято вірити, що той палац справді побудовано для них, для людей, не знають вони, очевидно, що по-фєнє, «люди» – це вори в законі.
Донбас Палац, який також чудово виглядає, насправді являє собою теж чисто совкове утворення – на фоні респектабельної розкоші солідні дядьки з мерседесів, такі собі «правильні пацани», минають взимку ту слизьку плитку, яку покладено біля «достойного» входу в цей готель, демонструючи неабиякі здібності до акробатики і фігурного катання.
Нещодавно розширили дорогу на бульварі ім. Шевченка. І щойно зроблена дорога після дощу перетворюється на річку, бо не вистачає стоків для води, бо не витримані будівельні норми щодо цього.
Та на жаль в Донецьку все так – стоять красиві хмарочоси, зовні не гірші американських, але за цією красою – відсутність кваліфікованого проекту і будівництва, тому жити в таких домах не завжди приємно, а іноді і просто небезпечно, про це зокрема йдеться в нещодавно надрукованій в «Вечірньому Донецьку» статті, присвяченій висотному будинку на набережній Кальміусу, що його було побудовано з усіма можливими порушеннями в проектуванні і будівництві. І взагалі, немає архітектурної стратегії при розбудові міста – будинки виростають у самих несподіваних місцях, абсолютно не вписуючись в архітектурний ландшафт місця, де вони будуються.
Стосовно донеччан. Їх щиро вражають і обурюють протестні акції киян з приводу підвищення останнім платні за комунальні послуги. Ви тільки не подумайте, коли підвищують ціни на комунальні послуги донеччанам, вони теж обурюються, страшенно, в себе на кухнях, але ж донеччани – дуже «логічні» люди і як вони можуть влаштовувати протестні акції проти своєї влади, лідеру якої вони цілують руки?
Ще донеччани свято вірять в те, що Ленін, Ватутін, Артем, Будьонний, тощо – це великі благодійники, а от Бандера – вбивця східних українців. Так їм сказала бабуся, якій так сказав таваріщ Сталін, який перед тим виморив голодом її родичів.
Донецький бізнес яскраво можна охарактеризувати одним прикладом, прикладом відомої на всю Україну Корпорації «ІСД». Перед виборами її керівники розділились за своїми політичними симпатіями: Тарута підтримував Ю. Тимошенко, Мкртчан – чи то Януковича, чи то Тигіпка. Але скажу вам так, що в самій Корпорації мало хто проголосував за Тимошенко, окремі особистості навіть напередодні другого туру ходили в головну кацапську церкву Донецька на службу за перемогу Януковича, правда, коли Янукович переміг, вони щиро переймалися тим, що ж буде з Корпорацією, бо не любить за їх словами Янукович «ІСД». І справді, російська структура ВЕБ, яка викупила контрольний пакет акцій Корпорації, за підтримки нового президента гальмує її роботу, як до речі і гальмує вона роботу Промінвест Банку, власницею якого стала ще 2 роки тому.
Так, донеччани дуже «логічні» люди. Дуже подобається вислів майже кожного другого: «так, я обирав Януковича, але Азаров мені ніколи не подобався і я категорично проти його прем’єрства». Ну що тут скажеш?
 
Замість післямови.
 
Чудова колись річка Кальміус обміліла, покрилася брудними острівцями, а береги Кальміусу перетворились в майже сполошне болото. Місцева влада обіцяє очистити і  привести в належний стан річку до Євро – 2012. Було б добре, але виникають великі сумніви щодо спроможності цієї влади витягнути Кальміус з болота, бо саме ця бездарна меншовартісна по відношенню до колишньої метрополії влада послідовно затягує все місто в московське імперське болото, притискуючи його карикатурною копією московської «цар пушки», російськими православними церквами, проповідниками ненависті до «нєзальожної» України. Ось так і фонтанують бездарні статуї, забруднені водойми, московські державні церкви, ганебна московська «супергармата», допомагаючи місцевим правителям успішно перетворювати донеччан на зомбоване бидло, а Донбас – на бидлостан.