В смерті хижу пору
Ми мусимо жити
Вічно…
 
Назва і епіграф – це слова пісні українського гурту «Тінь сонця». Дуже талановиті хлопці… В нас взагалі багато талановитих співаків: «Кому вниз», «Океан Ельзи», «Плач Єремії», «ВВ», «Тартак», «Фліт», тощо. В нас такі чудові поети: І. Франко, Т. Шевченко, Л. Українка, хоча сильніших віршів, ніж у В. Стуса, важко уявити. В нас такі прекрасні вишиванки… В нас все настільки гарне, що мабуть в цьому і полягає наша головна біда.
Тож як ми мусимо жити? Як живемо зараз при нашій антиукраїнській владі, яка, ви тільки вдумайтесь, не визнає Голодомор. Наші з вами дідусі і бабусі помирали для того, щоб зараз тут сидів кацапський дядя і розповідав нам про те, що ми, українці – ніхто, що ми ні на що не здатні, а вони – такі добрі, шляхетні, і на справді є володарями всього цього. Можемо жити так, як ректор ДонНУ Шевченко, який навіть зараз «не зламався» під тиском антиукраїнської влади і  українською мовою підтримує Табачника, який мені нагадує комуно-хасида:  : http://www.donnu.edu.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=366&Itemid=1.
Але ми можемо жити, як В. Стус – у боротьбі за себе, за свою матір, за свою кохану, за свою Батьківщину!
А зараз, завдяки боротьбі наших славних батьків під проводом Шухевича і Бандери, дисидентів таких як Стус, ми живемо в незалежній державі, і отже від нас залежить як жити, як самим поважати себе і інших примушувати до цього. Можемо жити інакше, мусимо жити інакше. Подивіться на європейські країни. Вони так цінують СВОЄ! Чи яка-небудь жінка не переконана в тому, що вона найвродливіша? Якщо ні, то вона ніколи не буде коханою. Чи який-небудь чоловік не переконаний у тому, що він найдивовижніший? Якщо ні, то він так ніколи не пізнає, що таке справжня пристрасть. Чи яка-небудь країна стане квітучою і успішною, якщо її народ вважатиме її нікчемною? – Ніколи. Найприкріше в цій ситуації те, що саме наша країна гідна того, щоб її поважали її громадяни. Саме наші громадяни гідні поваги своїх співвітчизників, тому, що вони талановиті і розумні, вони справді розвивають країну і в духовному і в науковому напрямку. Бракує фінансування цих напрямків антиукраїнською владою, яку сам народ собі і обирає. Бракує моральної підтримки своїх же родичів, я вже не кажу навіть про друзів.
Невже ми такі мазохісти, що маючи все те, чим наділив нас Бог, так все занапастимо. Росіяни, які постійно хають нас, пруть сюди, як мухи на мед і ні за якої нагоди не хочуть звідси їхати. Але ми все живемо в якихось ілюзіях, що вони сюди приїхали, щоб нас врятувати. Чому ми не вміємо себе цінувати? Чому ми не можемо себе любити?
Адже Росія – країна, яка завжди хотіла бути нами, країна, яка ніколи не зможе нами стати... І ми маємо це усвідомити, маємо усвідомити те, що ми зараз в матриці. (Скажу чесно, я не дивилась цей фільм, але як мені його переказували, гадаю, що це дуже схоже на те, що відбувається з нами). Скільки б не завоювала Росія територій, і навіть, якщо вона завоює всю Україну, вона ніколи не отримає те, що їй потрібно, а саме: нашу культуру, наш талант, наше світосприйняття. Вона налаштує всіх м’якотілих українців проти себе самих, але це максимум, що в її силах.
Росія навчить нас ненавидіти свою власну землю, вона навчить НЕНАВИДІТИ самих себе, але це заклик до самогубства. Життя дає нам Господь, і якщо ми позбавляємо себе життя, ми його зраджуємо, а ми хочемо жити, а не вмирати, отже чи не логічніше ненавидіти своїх ворогів, а любити себе і свою Батьківщину, а відтак виборювати ЖИТТЯ!
…Бо ми мусимо жити з тобою,
Доки сонце сходить на святій землі!
Слава Україні!
Героям Слава!
Слава Нації!
Смерть ворогам!