Щось того... Не того... Ні, насправді у Дурдомі «істочнік творчєства» не іссяк. Тягне сюди як магнітом, щоб ще і ще раз прочитати, який той здоровенний дядько дурний та неосвічений, яйцевдарений та проффесорований. Але те ми давно і добре засвоїли. Так, мушшина «большой», так, виказує дещо дивні знання в літературі та географії. Але що з того ? Він добре засвоїв, що Росія – то на півночі, і, як стрілка компаса, вперто суне туди, до єдіної-недєлімої.
То що зміниться з того, що ми ще і ще раз пошкіримося з тих недолугостей ? Від того він не порозумнішає, і не подурнішає теж. А ми, як завжди, залишимось у дурнях. У розумних таких освічений дурниках.
Казано багато і про іншого дядька, який, скоріше, не «дядько», а сам «дідько», якого наслано на Україну якимись нечистими силами в кару за те, що українство колись і десь загубило свої яйця, і з тих пір замість патріотів якимось чином плодяться якісь чи то раби, чи то воли. Ми регочемо з миздобульства тієї почвари, а воно тішиться своїми багаточисленними виплодками, у якихось чомусь завжди відкриті ротики. Чи то вони з нас регочуть разом з своїм добрим татусем, чи то не можуть зжерти те, що він їм натягав у нору, той лис.
Отже, у Дурдомі написано багато  і на різний смак. Але нема конструктиву. Вправненько шановні «дописувачі» вправляються в епістолярному жанрі. Здається, між ними йде таке собі змагання – хто вправніше втне літературного коника, хто крутіше накрутить кручеників у літературних викрутасах. І таки непогано виходить у деяких. Бігме, добре ! Дякую цим Майстрам Слова !
Прошу шановне і не дуже шановане (мною !) панство мені не дуже закидати тим, що пишу русско-українською. То я роблю спеціяльно для пастви єнакієвського святого, тієї пастви, яка вилупилася на білий світ в Україні, але не спромоглася вивчити мову. Ту мову, що колись, здається в 30-х роках минулого сторіччя, зайняла 2-ге місце на конкурсі по милозвучності мов у Парижі. Разом з неї на подіумі були французька мова та мова фарсі (перська).
Але цісарю – цісареве, а русскоязичнім – язик... Коров*ячий... Під хріном... Хочете, беріть язика, або хрін, або все разом...  
Так про що ото я ? Ага, про все... І ось про це – якось я задумалася, а що б я утнула, аби на мене напялілі президентську шапочку  і «надєлілі полномочіямі» ? А чомі б і ні ? Я вже Генерал, ще трохи – і випорсну в Президенти. От точнісінько як старий Де Голль...
Уявімо ідеальну модель, що дозволилаб б Президенту запроваджувати рехворми, які він тільки захоче. Ідеальна модель – це те, що Президента ніхто не «усуне» будь-яким властивим людству способом, як би не хотіли того «весомиє і властьімущіє», яким він може прищемити – якщо захоче – хвоста.
Отже, пререходимо до конкретики – що б я зробила, аби була Ним:
-  Перше. Негайно поставила б на чолі силових Міністерств перевірених людей, хай і цивільних, щоб не дати оговтатися вгодованим совково-кацапським «соколам», у яких слиня котиться від бажання вперіщити кийком хохлів, коли ті насміляться підняти голову. Тобто, як казав товарісч Лєнін, треба встановити контроль за почтой, тєлєграфом і за чимось іще...
- Два. Організувалаб б досить мобільний комітет (з юристів, військових, депутатів...), який  оперативно реагував би на випадки вопіющей корупції, наприклад, коли держ-свиня взяла більше 10000 євро. Якщо держ-свиня затримана «на гарячому», не відходячи від каси вгатити їй серед лоба розпечене тавро з літерою «Б» - самі розумієте, яке то «Б». Почесне Дежавне Блядство ! І держ-свиня не повинна звертатися до лікаря, щоб позбутися тої анаграми. То – навічно !
Щоправда, перед тим треба провести активну роз*яснювальну кампанію по радіо, телебченню, щоб усі почули про те «Б». Держ-свині повинні будуть зробити висновки. Щоб потім не хрюкати від болю.
-  Три. Треба начхати на слюняві євроцінності, яких насправді нема. Є цінності багатіїв, і обезціненість світової «шантрапи».
Начхавши на те, треба дати копняка під філейні місця медіа-власникам. Тільки для того, щоб вони трохи посунулися. Посунулися для того, щоб держава мала контроль за ДУХОМ передач. Хай собі ті медіа-магнати і далі крутятю свою шарманку, але ДУХ передач не повинен смердіти.
- Чотири. Педофілам (не плутати з педагогами і педіатрами !) і гвалтівникам  – якщо є неспростовні докази їх «шалостєй» - відрізати «коки». Отак – чик, і в мусорку. Одному – двом «чИкнуть», а інші задумаються, чи варто втрачати ті свої «коки».
- П*ять. Сюжет гомо, бі-, садо- пропустимо. Ну їх з їх дупами.
- Шість. Наркоманів треба лікувати. Якісно.  Переймати кращі світові методи лікування. Насильно. Але лікувати на острові. Важко ? Але життя, то штука важка.
- Сім. Інвалідам, хворим, старим – державна програма під дуже солідний бюджет.  Программа, яку не можна буде не виконати. Не виконати буде страшно. Для виконавців. Sapienti sat !
- Вісім. Лікарям, у яких руки залипли від ковзання по них долярів, ті руки чіпати не будемо. Вони їм знадобляться. Просто пофарбуємо їм носа в червоний колір. Фарба тримається місяць. А далі побачимо.
Дев*ять. А ще требі вислати в сектор, загазований чи ні, того пана, у якого нос в «табакє». То найстрашніша вражина України, то її гробокопач. Хто там каже, що того гундосого поставили, аби він переймав вогонь на себе ? Дурниці ! Його поставили, щоб те створіння давило, мордувало, паплюжило, каструвало, знецінювало українську освіту, тобто готувало молодих українців (з тих, хто ще не став наркоманом, п*яницею, розпусником, зомбованим дурнем) до ролі тяглової робучої скотинки. Скотинки, яка на своїй рідній землі, не ремигаючи, працюватиме на того «пана».
А про закиди, де взяти гроші, яких немає на виконання бюджету, то треба запитати у тих, у кого вони, ті гроші є. І є багато.  Отже, гроші Є, їх є багато, то треба лише знати, де їх брати. Чи українська корова доїться лише в золоті відра?
Отаке-то вам кажу. Чи не кажу ? А Бог його знає. Але ж то Дурдом. Чого тільки тут не привидиться, не насниться.