Я зрідка буваю в інеті. Бо  весна, літо й осінь для українця - це час культового служіння городам.
 
Тож про події, що відбуваються в інеті взнаю переважно від друзів. Телефонує друг, розповідає: вийшла нова стаття Коробової, нічого не змінилося, та ж фігня, читати не цікаво, але... Сергію, відтепер я буду читати її статті лише тому, щоби опісля почитати коменти Поручика. Він, каже мій друг, один на двадцяти сторінках пошматав юльків вщент. На дрібненькі клаптики. Мій друг був у захопленні, цитував мені по телефону найбільш дотепні та вдалі пікіровки. Слухай, Сергію, каже, класно було б, ти собі уяви, якби під ніком Поручикъ писала Коробова! Оце б була тема! Оце би був клас! Тоді б я зрозумів, що вона, дійсно, творча людина.
 
Я його заспокоїв, що це неможливо, бо Коробова на такий рішучий крок не спроможна, вона не здатна здолати перепони у своїй голові і мислити не в рамках, не в руслі, не єдино вірно. Він одразу погодився: так, це неможливо, бо жінки завжди хочуть виглядати гідно, бездоганно, вони бояться бути смішними.
 
Це так, я з ним згодний, є така проблема. Ні, більшість чоловіків теж бояться виглядати смішними, теж постійно намагаються демонструвати серйозність і зосередженість, навіть там, де їх не треба. Але є серед чоловіків частка, яку це не лякає. Вони можуть собі це дозволити, вистачає душевного ресурсу. Жінки ж бояться бути смішними поголовно. І панічно.
 
Боятися виглядіти смішним - означає боятися бути природнім. Протиприродність поведінки жінок мене завжди бентежила. В юнацтві я був впевнений, що манеру зваблювання  чоловіків усіх дівчат матері навчали по одній і тій же методичці. Абсолютно однакові штампи, абсолютно однакові реакції на певні вчинки чи події, однакові посмішки, слова, міміка, тактика дій. Голосять тільки в ліжку по різному.
 
Але це як в тому анекдоті, що більшість чоловіків не знає, що справжній, не симульований оргазм виглядає у жінок так: А-а-а-а-а-а! ... ой, правда! мати не брехала!
 
Я не знаю, чи то подібна лінія поведінки обумовлена у жінок якимось особливостями фізіології, чи то це тому, що цивілізація у нас чоловіча: створена чоловіками для та під чоловіків, чи то всю свою творчу енергію вони витрачають на народження дітей (бо в вихованні ними дітей вона дуже зрідка помітна), але відсутність творчого начала, фантазії, оригінальності в усьому, що роблять жінки мене, як чоловіка і громадянина, дуже турбує. (А от як козака - ні!)
 
Милі, кохані, неперевершені українські жінки!, ви цікаві для нас в усіх ваших проявах! (не кажучи вже про те, що на будь-який товар завжди знайдеться покупець!) Ми любимо і скромних і курв, і стерв і лагідних, і розумних і дурних, і розкутих і незграбних, і веселих і сумних, і романтичних і цинічних, і впевнених в собі і розгублених постійно, і порядних і інтриганок, і нафарбованих і порепаних, і втомлених від праці і осоловілих від бездіяльності, і дошкульних і тактовних, і вихованих і вульгарних, і слабких і сильних. Тобто вас у всьому вашому різноманітті.
 
Так не забувайте про нього, і тоді з вами можна буде йти у розвідку!
 
Додайте не вогню, а барв. Не бійтеся виглядіти смішними чи недоладними. Це природньо і це теж душі треба. Бо удавана досконалість - це так нудно і не сексапільно.
 
Леді завжди виглядає як леді, навіть коли вона стоїть гола розкорякою на брудній цементній підлозі, або трохи іншою розкорякою, схилившись над пранням чоловічих шкарпеток.
 
Витончені наші зайчата і лисенята, їжачки та рибки, білочки та мишенята, киці та оленята, словом, різнокольорові та пухнасті, нас бісять лише штампи ваших узагальнених підходів до усього, лише ваші  світоглядні стереотипи, які стають для вас керуванням до дій. А дії ці не викликають захоплення, бо ми стільки такого бачили, про що не можна дітям розповісти, що для того аби в нас перехопило подих від захвату, - ну на кшталт того, що Поручикъ виявився замаскованою Коробовою, тобто однією із граней її непересічного таланту і внутрішньої потреби створювати і заселяти сюжетами нові світи, - вам треба відмовитися від протоптаних шляхів і від думки, що чоловік не свиня і все з’їсть.
 
Ввімкніть ваше творче начало, сховане під шарами цивілізаційного нальоту, а то так і не порозуміємося, вихідці з різних планет, і буде, як в тому анекдоті: у п’ятницю ввечері дівчата фарбували губи й очі, робили зачіски, вдягали чепурні сукні. Ет, дурненькі, вони й не знали, що хлопці вже придбали два ящики горілки!
 
Це не вихід. Ну, за порозуміння на хиткому ґрунті природності! Балансуємо!