Перепрошую у шановного Громадянина за використання його ІМХО «Україна в обмін на Іран» від 09.06.2010.
Але викладене саме в цьому ІМХО є моєю особистою біллю. Тому, абсолютно погоджуючись із кожним словом,  хочу тільки додати.
 
«Протягом останнього часу під контролем крупного російського бізнесу опинилася значна частина українських металургійних підприємств. Це, зокрема, підприємства групи Індустріальний Союз Донбасу (Алчевський меткомбінат і ДМК ім. Дзержинського), Дніпропетровський метзавод ім. Петровського, Донецьке підприємство Істіл, а також ряд гірничозбагачувальних підприємств».
 
«В цій доктрині так і написано: «Расширять российское инвестиционное присутствие на Украине и в Белоруссии. Добиваться приобретения контрольных пакетов акций крупных украинских предприятий российскими инвесторами»».
 
«До таких відносяться А.Шифрин, А.Шнайдер, які, як основні акціонери Запоріжсталі, не дивлячись на  раніше досягнуті домовленості з Р.Ахметовим, заключили договір з російськими структурами Внешэкономбанка».
 
««Металургія – це ключова галузь української промисловості, контроль над якою забезпечує величезні, якщо не вирішальні можливості впливу на суспільство в Східній Україні. В даному зв’язку компанії «Метінвест» та Арселор Міттал» є останніми об’єктами, що заважають планам російського державного капіталізму в сталеварній галузі.
Після металургії прийде черга інших галузей економіки – авіабудування, суднобудування, енергетичного машинобудування, ВПК, що, власне, і було озвучено кілька разів В.Путіним».
 
Отож, запитання до шахтарів, металургів, авіа-, машино- і судно будівельників: шановні трударі, робочі, інженери, службовці! Усі ті, хто покладаючи надію на Януковича, віддав йому свої голоси! Невже ви нічого не помічаєте, не відчуваєте і не розумієте?!
 
Усі без виключення знали біографію пана Януковича і про його особливі зв’язки із КГБ-ФСБ. Але ж мантри на кшталт «він такий, як і ми, він у владі буде працювати задля нашого блага» геть забили памороки. Чому ніхто з вас не запитав себе: «А чому ж донецький регіон на протязі десятків літ залишається технічно, екологічно, технологічно, соціально, оздоровчо, освітницьки найвідсталішим у країні? Висока смертність, убивча екологія, вічні заборгованості по зарплаті і соціальних виплатах, відсталі підприємства, з яких прибутки вичавлюються при смертельно низькій техніці безпеки… Чи, можливо, зараз стало краще?
 
При усіх цих величезних бідах чи розумієте ви, що зараз іде тотальна здача Росії в першу чергу східної промислової України?
 
А чи розумієте ви що це означає для вас особисто? Усіх разом і кожного окремо?
 
Звертаюсь до тих, хто марить Радянським Союзом. Як би комусь не хотілося повернутися в побутові умови існування радянських часів, це НЕМОЖЛИВО! Так само, я і увійти двічі в одну й ту ж ріку! Союзу з його тотальною «турботою» про «щасливий» побут простих людей немає і НІКОЛИ вже не буде. Бо Кремль живе зовсім не за комуністичною ідеологією. Кремль – це вже давно бізнес-клуб з наджорсткими умовами виживання. Його мешканців не цікавлять комуністичні ідеї і світле майбутнє не те що українців, ба навіть і власних громадян! Почитайте інтернет, поцікавтесь, що відбувається трохи подалі від Красной площади. Поцікавтесь, як зараз живеться шахтарям Кузбасу, робочим на меткомбінатах, на заводах, в российской глубинке.
 
Ви мрієте про дружнє злиття з Росією, як символом ненав’язливого радянського буття. А Кремль мріє про Україну в межах російської імперії задля отримання ресурсів, дешевої і безправної робочої сили у вигляді українців і в сухому залишку – про шалені прибутки. ВСЕ!
 
«Виникає логічне питання – чи розуміє це Янукович? Не виключено, що не розуміє, однак він добре розуміє позицію сили, яку демонструє Кремль. Людина, яка звалилася від яйця і завмерла від страху, коли на неї впав вінок, очевидно, просто боїться. Психологія зека, яку запросто читають спецслужби і знають як з ним поводитися».  
 
На жаль, це так. Янукович – людина залежна і боязка. Підрахуйте, скільки разів він через церкву (українську, на всяк випадок російську, православну у Греції) звертався за захистом і благословенням до Бога! З чого б це? Невже, набожність? Тоді чому ж вона проявилася тільки відтоді, як пан Янукович став марити президентством? Страх. Відчуття провини! Відчуває кіт, чиє сало з’їв! Ось вам пояснення:
 
«Наслідки такого боягузництва та послушності Москві з боку особи, що є Президентом України, можуть стати для українців надзвичайно серйозними. Нова вертикаль влади вочевидь є цілком підмосковською, з функцією зачистки території перед фінальними діями.
Отже, питання фактичної втрати державності стає в повний зріст. Останні події показують, що Україна є розмінною монетою в домовленостях двох держав, і в цьому розміні є очевидним, що на українців ніхто не зважає».
 
Гендлювати задурно цілою державою, це Вам не страусові пантофлі продавати. Навіть, Янукович це розуміє.
 
«Росія потребує корінної модернізації, і, відповідно, колосальних людських ресурсів для її проведення. Історично ці ресурси поставляла Україна, і зараз прийшов час знову відправити на схід ешелони, набиті українськими «зеками». Ті з впливових українців, включаючи окремих політиків з опозиції, хто свідомо чи не свідомо підіграє цій політиці, повинні зрозуміти, що вони перші в черзі, оскільки їхні вілли і статки відразу впадають в око».
 
Так! Відчувається, що олігархат і помаранчевий, і сино-білий, і червоний, і решти кольорів не зовсім розуміє загроз, які несе політика Януковича і його «команди». Інакше захоплення, зрадницьке перетікання окремих тушок і цілих партій у паханат і пасивність опозиції я собі пояснити не можу.
 
Можливо, наші багатії розраховують на те, що російські хлопці візьмуть їх у свій бізнес і валютні ріки потечуть в їх кишені широкою Волгою? Наївні. Вони в очах москальських бізнесменів – лохи, яких не використати – великий гріх.
 
«Що ж стосується політиків США-Ізраїлю, то вони допускають фатальну помилку, віддаючи Україну. В них, очевидно, коротка пам'ять. Росія після отримання у власність українських активів використає свою зростаючу могутність для шантажу тієї ж Америки, зокрема через продовження участі в ядерній програмі Ірану. Америка – молода держава, й може помилятися, але де мудрість Ізраїлю?
 
Однак, це їхня справа. А нам, громадянам України, незалежно від національності та статку, прийшов час робити вибір на користь цінностей власної демократичної Держави - власного Дому та Фортеці, чи проти них. Це вибір, через який повинен пройти кожен народ – вибір між тюрмою і свободою».
 
США, Ізраїль, Іран. По відношенню до України вони діють тактично. Не дуже переймаючись державною стратегією. Напевне, це помилкова позиція. Та, хіба ж тільки вони? А Європа? Хоча, безперечно, звертатися до них, голосно апелювати до них, не давати їм спокою потрібно, але надіятись можна тільки на себе самих.
 
Ніхто не хоче сваритися з «мавпою з гранатою», якою давно стала Росія. Отже, за великим рахунком ми зараз зі своїм вибором сам-на-сам. Або «раша» нас проковтне разом із нашою свободою, вільним вибором і власною Батьківщиною. Або не піддамося.
 
Уявіть собі що у Західну Україну у 1939 році не прийшли більшовики. Особисто я впевнена, у такому разі вона вже давно була б у Євросоюзі. Можливо, у складі Польщі, але у Євросоюзі. А схід? У якому стані він перебував би зараз?
 
Тому звертаюся до сходу, де найбільше прибічників ВФЯ. Зараз не питання мови стоїть. Не питання умов вступу до вишу. Не питання української історії та її героїв. Наразі стоїть питання чи залишиться Україна й надалі самостійною, суверенною та незалежною. І які цінності нам ближчі: європейські з конкурентоспроможною економікою, демократичними засадами і високою культурою побуту або цінності імперіалістичного Кремля? Це завдання окрім нас, українців, вирішувати ніхто не буде.