…А фігово, я вам скажу, коли концепція – на ходу! -  міняється. Комунізм якось так, без попередження, вмер, і виявилось, що найреальніше, що на Землі можна побудувати – це капіталізм. Ще виявилось, що найдієвіше капіталізм будують ті, хто був у перших рядах будівників комунізму. Диво дивне! Руками вміють робити тільки дулю, найважчий інструмент, що підіймали – ложка. А глянь, які успіхи! Що не комсомолець – банкір. Що не партійна номенклатура – держслужбовець. Так і пішло – при владі всі ті ж, хто й був до 91-го року, з дітьми і внуками, а винні – націоналісти. Вони, виявляється, державу розвалили!
 
Один з «націоналістів», що були при становленні нової держави і при владі у ній, вирішив нагадати про себе і ншому «націоналісту». Леонід Макарович вийшов на телевізор, щоб сказати Віктору Андрійовичу, що звання «танк» треба заслужити, головно через те, що гармата служить не тільки для випускання з неї звуків. Леонід Макарович – страий кінь з породи тих, які борозну не псують. В основному, тому не псують, що ніфіга й не роблять. Тому моральне право робити зауваження Віктору Андрійовичу Леонід Макарович має. І не треба істерити з приводу Леоніда Макаровича, - «А ти хто такий?!» Оцінюючи тверезо результати роботи одного й другого можна сказати: Леонід Макарович – спритний шахрай, а Віктор Андрійович – недолугий «жулік».  Навіть на слух вловлюється легка різниця між двома символами державної деградації. Респектабельний, спрямований пузом уперед, спеціаліст з обгрунтування залежності природних явищ від «керівної і спрямовуючої» ролі партії і безсенсовний говорун, який у світ своїх ілюзій заганяє навколишнє. Перший мав стільки розуму, щоб оцінити реальність і – вкусивши дещицю – пішов перетравлювати. Другий – щиро вважає, що країною, за яку він несе відповідальність, можна лупцювати по рейтингу Ту, Невимовну-проти-ночі-з косою, до тих пір, поки вся нація в єдиному пориві встане і не змете Її з крісла Першого міністра… Повна ілюстрація хворобливого неадеквата – палити сірничок, щоб присвітити, – «А скільки у нас бензину залишилось?»  
 
Оце так підходи до вирішення «кризи»! На, приблизно,  шостому місяці «жопи» (Вікторе Андрійовичу, я правильно економічний термін вжив?) представники найвищої влади в Україні зібрались, щоб обговорити становище і вирішити, що ж робити далі? Оперативність вражаюча! А наскільки серйозно підійшли до такого кроку! Кабмін аж звернення зробив до Президента, де, пропонує підписатися в тому, що він – Президент – заважати не буде. Це, начеб то, МВФ так хоче. Це, бачте, економічні показники МВФ влаштовують, а тільки МВФ не влаштовує те, що Віктор Андрійович з Юлією Володимирівною на одному РНБО сідати не можуть!  
 

 
Ну, добре, зібралися. Поговорили. Багато цікавого для себе відкрили. Виявляється банки – БАНКИ!!! – займались спекуляціями! Ай-яй-яй! Які нехороші банки! Ми їм рефінасування в обсягах абсолютно достатніх для погашення паніки і припинення відтоку депозитів, а вони державні гроші – в бакси і в офшор. І всьо – бідні. Ми їм ще грошви – та нажеріться, падли! А вони – за тією ж схемою. Гривні в бакси і в офшор!  Про довгоносика, який мав подавитися сотнею гектарів буряку, анекдот уже не актуальний…
 
Цілком офіційно встановили – ну чого б і не встановити людям, які всі всуціль кандидати економічних наук та професори? - що спекуляції банків мали місце. Ой, як класно! А що далі? А далі – ще надрукують гривеньки і зроблять так само. Нате, вам, шановні, ще бабла – конвертуйте в долари і виводьте з країни вже повністю всі гроші. Щоб, значить, ми уже перейшли до наступного пункту плану – громадянської війни. А шо? Для того, щоб Віктор Андрійович знищив Юлію Володимирівну, а та відповіла навзаєм, нема нічого неможливого і країна в цих умовах – просто поле гри «в Чапаєва».    
 
В цьому національному театрі абсурду, уже не тільки з гальорки, а й з партеру чути крики про покарання банкірів – спекулянтів. Я спробую бути їх адвокатом. Ситуація:
Ви – власник комерційного банку. Величина банку ролі не грає, бо, власне, ця модель є спільною для всіх банків України. Отже, у вас є депозитний портфель – залучені ресурси – на термін, дай Боже, хоча б, 5 років. Зовнішні запозичення у закордонних банків – ті ж залучені ресурси – на термін, дай Боже теж, хоча б, 2 роки. Кредитний портфель вашого банку сформований завдяки останнім модним віянням, що обгрунтовані твердженням – «будєт даражать!». Він складається з іпотеки – кредити на нерухомість, терміном на 20-30 років, споживчі кредити (в заставі – від авто до мобілок – речі, які тратять в ціні щодня) і кредити для бізнесу. Фактично, обгрунтування 20-літнього кредиту для банку – це надія на те, що депозити будуть продовжуватися людьми по закінченню їх терміну, а зовнішні кредитори будуть також продовжувати терміни уже діючих кредитів або без затримки надаватимуть нові знов (це і є «рефінансування»). Модель працює тільки при стабільній економіці, яка не відчуває потрясінь. Ніяких.
 
А тепер, набираємо повітря. Вдихнули? Не видихайте. На такій захопливій каруселі вас ще не катали! Дзвінок, рушили!  Промінвестбанк. Банк цілеспрямовано валять за допомогою піар-технологій, поширюючи паніку, яка колами розходиться по тихій заводі української банківської системи. Що робить Нацбанк? Невідомо. Що робить СБУ, в ситуації прямої загрози одному з найбільших системоутворюючих банків України? Невідомо. Для чого «валять» ПІБ? З метою здешевлення. Банк на порозі банкрутства коштує копійки. Так і купляються вартісні активи комсомольцями «ат Маскви да самих, да акраін»!
 
Ситуація з ПІБом, помножена на щоденні телевізійні заклинання про світову фінансову кризу поволі спонукають тисячі українських вкладників бігти до своїх банків за своїми грішми. Паніку ще можна зупинити. Навіть прем'єрка говорить про те, що кризи у нас не буде. Проте, курс долара впевнено поліз догори. Поки що – не страшно. Але істерія наростає.    Жовтень! Постанова НБУ №319 про заборону дочасного зняття депозитів. Все. Навіть ті, хто стійко не піддавався паніці кинулись до банків. Банкіри, з блідими від жаху очима, радісно кивають на НБУ і виправдовуються – «Ми – шо? Ми – нічо! НБУ не дає!»  Стає відомо про поважні проблеми у ще кількох банків – «Надра» і «Укрпром». Фінансові установи, які є в числі лідерів за довірою – кількість депозитів у обох близько 16 млрд. гривень! – валяться, як карткові будиночки. І вони не одні, а зважаючи на те, що де-не-де проскакує в пресі – не останні! Процес відтоку депозитів продовжується і наростає. І не тільки інформація про нестабільність банків цьому сприяє. Курс! Гривня не падає – летить до низу! Народ і далі несамовито пре забирати свої депозити. Не до заробітків – зберегти б! Тонка кваліфікована гра на настроях людей, помножена на макроекономічну ситуацію – і «алєнєй»  погнали!  
 
Нагадую, ви – власник банку. У вас проблеми. Ви зробили багато помилок – з помилок складений ваш кредитний портфель! Ваші вкладники масово біжать забирати депозити, а ви не можете їх віддати прямо зараз. Закордонні кредитори відмовляються продовжити кредит, а про рефінансування мови не йде. У них також криза і гроші потрібні їм – вже і зараз. Однак, зараз треба рятувати бізнес. Ви йдете по підтримку до НБУ і отримуєте її. «Скільки в тебе депозитів?  8 мільярдів? На тобі 10 мільярдів! На стабілізацію.» Тобто, якщо у мене є 8 мільярдів депозитів, які прагнуть забрати сьогодні, я, для того, щоб показати, що банк стабільний, починаю негайно віддавати заощадження всім, хто бажає. Я віддам з 8 мільярдів п'ять одразу. Але за тиждень-два, при грамотно спланованій пі-ар кампанії і, враховуючи те, що більшості народу все-таки ніде тримати своїх пару десятків тисяч гривень – вони знов вернуться до банку. Нехай не 5, а три  мільярди. Однак – це шанс. Великий шанс на налагодження роботи і подолання проблем в песпективі.
 

 
А тепер увага! Давайте спрогнозуємо подальший розвиток ситуації, без емоцій.  Про яку перспективу йдеться? Вести бізнес у цій країні далі? А як можна спрогнозувати хоч щось, в умовах, коли гілки влади воюють між собою. Не по дитячому воюють. Воюють серйозно, не зважаючи на країну. Виходячи з постулату чим гірше – тим краще. Продати свій банк? Кому ти його продаси в таких умовах? Хто купить структуру з примарними перспективами і купою нагальних проблем у вигляді кредитів, які віддаватимуться 20 років і депозитів, які слід віддавати уже?   Якщо й куплять – за яку ціну? ВСЯ банківська система України зараз може доземно вклонитись людям, які, наче Тарас Бульба, породивши її, самі й убивають! Наші банки вже не мають ціни. Вони – нікому не потрібні.
 
У цих умовах ви маєте просту – надзвичайну просту можливість одержати за свій банк реальні гроші, яких вам зараз уже ніхто не дав би. Ви берете кошти, які дав вам НБУ для підтримки, йдете на міжбанківський валютний ринок і включаєтесь – активно, інакше не дадуть! – у процес спекуляції валютою. Ви там можете не тільки нормально «наваритися», а й тупо одержати свої гроші за банк, не продаючи його. Далі – справа техніки. Валюта, куплена за державні кошти (рефінансування  надане Нацбанком), йде за кордон – в офшори. Ви одержали стільки, скільки хотіли за свій банк. Далі – не цікаво. Далі – тільки встигнути ускочити в літак.
 
Ви зробили свій вибір – згорнути будь-яку діяльність у цій країні ,виходячи з наступних факторів:
- влада не має плану по виходу з кризи;
- влада зайнята розборками між собою;
- у будь-який момент ви можете стати жертвою владних розборок;
- з огляду на неясність перспектив держави, як такої, нема сенсу підлягати абсолютно неконтрольованим ризикам;
- держава, в особі банківського регулятора, сама надає кошти і можливості для вирішення ваших власних проблем і зовсім не контролює питання розпорядженя цими коштами.
 
В таких умовах здоровий глузд не дозволить працювати на перспективу і порятунок банківської системи, якщо держава ВЗАГАЛІ не спонукає до цього. Ніяк. Цьоготижневе рішеня представників верховної влади ніяким чином навіть не ставить питання про чиюсь відповідальність  за, скажімо так, неефективне використання мільярдів гривень державного рефінансування НБУ комерційним банкам. Тобто, все, що зроблено не має оцінки. Протрачено мільярди державних коштів і за це – ні похвали, ні кари. Нічого.
Висновок – або ця влада дебільна до втрати свідомості, або все що зроблено – зроблено за планом.
 
Схоже, що ці два фактори гармонійно поєднуються у діях наших чиновників. Цього тижня я тричі читав документи, які змушували мене серйозно турбуватись про психічне здоров'я нашого політикуму. Це клінічна картина жадібності помноженої на атрофію інстинкту самозбереження.
 
Перше – матеріальна допомога колишнім депутатам. Уже, ніби, все сказано про «благодійників» за рахунок держбюджету і всі вже висловились – в тому числі і депутати діючі, і фігуранти списку «нужденних» - про своє обурення фактом одержання матеріальної допомоги мільйонерами, а малесенька деталь, яка сигналізує тільки про їх глибоку непорядність і патологічну жадібність, не дає повірити у щирість гнівно-моральних заяв. Ніхто навіть не вніс пропозицію про ЗАКОНОДАВЧІ зміни. Щоб відмінити ці привілеї ЗАКОНОДАВЧО. А як співали, перед виборами! А як всі боролись з пільгами і недоторканістю!
 
Друге – пільги не просто «вчорашнім», а «позавчорашнім». Виявляється, урядовці ще УРСР мають не тільки державні дачі, а й пільги на їх утримання! В які ворота влізає ЦЕ, я не знаю. Урядовці УРСР, люди, які все життя займались тим, щоб не допустити становлення незалежної української держави – отримують від тієї держави пільги! Це якийсь сюрреалізм. Представники влади держави, яка оргабувала своїх громадян, забравши їх заощадження у Ощадному банку СРСР, позбавивши тих громадян надії на достойну старість – одержують пільги! Не тюрму, не довічний остракізм – пільги. А держава Україна, крім повернення заощаджень, вкрадених Ощадбанком СРСР, ще й чиновників цього СРСР дотує. У неї нема коштів на інвалідів, смертельно хворих дітей, елементарне медичне забезпечення провінційних ( та й не провінційних!) лікарень. Але «соціального вибуху» бояться тільки зі сторони Пущі-Водиці. В Алчевську, значить, не рвоне. І у Червонограді не рвоне. Значить, це Тронько такий страшний чоловік, який може підірвати соціальну стабільність. Ага, хто ж як не комуністи – справжні, а не опереткові сучасні! – може забабахати соціалістичну революцію.
 
Я думаю, німці страшенно дурні люди – треба було верхівку НСДАП не в Нюрнберзі судити, а спокійно дати дожити заслуженим діячам Нацизму з довічними пенсіями на своїх альпійських дачах. Не німці судили нацизм в Нюрнберзі, а союзники-переможці? То що, виходить нам в країні тільки окупаційна адміністрація порядок наведе?
 
Ну, і втретє мені стало за рідну державу не просто соромно, а й смішно. Перед вами
 

 
реальна візитка людини з реальною посадою. «Радник з питань координації роботи радників» Київського мера – це вищий ступінь адекватності і ефективності роботи владної машини. Виявляється, Леонід Михайлович найняв на роботу радниками людей, хворих на аутизм, які між собою навіть спілкуватись не можуть... Якщо хтось скаже, що Черновецький уже від нахабства мозгами поїхав – не правда. Він з холодним і цинічним розрахунком робить все, що йому дозволяють робити. А дозволяють йому робити ВСЕ.
 
Під завісу – я хочу, з метою оптимізації державного управління,  висунути пропозицію до всіх гілок влади в Україні:
 
Шановні, пане Президенте, пані Прем'єр-міністре, пане Голово Верховної Ради України, пане генеральний прокурор України! Встановіть уже, врешті – решт, посаду РАДНИКА З ПИТАНЬ ЗДОРОВОГО ГЛУЗДУ. Ну, конче вам необхідний такий чоловік!