Інші частини можливо прочитати за цим посиланням:
http://durdom.in.ua/uk/main/articles/user_id/6853.phtml
 

Вночі – 27 лютого 1933 року, було підпалено будівлю Рейхстагу в Берліні. За однією з тодішніх версій, підпал інспірували нацисти, але Адольф Гітлер винним у підпалі оголосив  компартію Німеччини.
 
Безпосередньо в підпалі рейхстагу було звинувачено п'ятеро осіб, зокрема майбутнього лідера болгарської компартії Георгія Дімітрова. З п'яти обвинувачених свою вину «визнав» тільки голандець Рінус Ван дер Люббе.
 
Суд - ( Лейпцигський процес) оголосив його винним і виніс йому смертний вирок. Незабаром Рінус Ван дер Люббе був обезголовлений. Через 74 роки, Німеччина – як невинного амністувала Рінус ван дер Люббе.
 
До початку Лейпцизького процесу прогресивна громадськість в усьому світі, вже твердо знала: підпал рейхстагу — діло рук нацистів.
 
Використавши як привід – підпал рейхстагу.
Цього ж дня – 27 лютого 1933 року, нацисти отримали необмежений доступ до виконавчої влади, та почали ліквідацію режиму політичної демократії Німеччини. Компартію та соціал-демократичну партії Німеччини було заборонено… Нацисти сконцентрували у своїх руках усю владу в країні.
 
Наступного дня після підпалу рейхстагу – 28 лютого 1933 року, надзвичайним декретом Гітлер скасував: свободу особистості, зібрань, слова, тисячі опозиціонерів було заарештовано і страчено…
 

23 серпня 1939 року - главами відомств у закордонних справах Німеччини та Радянського Союзу, підписано пакт Молотова – Ріббентропа (міжурядову угоду про ненапад між Німеччиною і Радянським Союзом).
 
До договору додавався секретний додатковий протокол -  «Про розмежування сфер обопільних інтересів у Східній Європі, та «територіально-політичної перебудови».
 
У тому числі: протокол передбачав включення – (захоплення - окупацію) частини Польщі і України – в сферу інтересів СРСР.
            

Увечері - 31 серпня 1939 року, німецькі агенти СД, у польських мундирах, увірвалися до приміщення радіостанції - в німецькому місті Гляйвіц, на кордоні з Польщею, і проголосили промову польською.
 
Наступного дня – 1 вересня 1939 року, Адольф Гітлер звернувся до німецького народу, повідомивши про польський напад, і в цей же день оголосив Польщі війну.
 

                

Західна Україна сфокусувала інтереси багатьох держав. Росія не могла змиритись з тим, що на невеликому клаптику території зароджується незалежна Українська держава, яка притягає погляди десятків мільйонів поневолених  зі східних, центральних південих районів України, та прикордонних територій Росії.
 
Крім того Україна в цілому – як буфер (барьєр) заважала Росіїї в здійсненні амбітних планів, по захопленню територій Європи і від цього втрачала всі шанси на світову імперію. Світове лідерство України багатою черноземами, корисними копалинами, дешевою робочою силою - було ласим шматком і для Німеччини.
 
“...возвратить Украину Росии. Без Украини нет Росии. Без Украинского угля, железа, руды, хлеба, соли, Чёрного моря - Росия существовать не может: она задохнется, а с ней и советская власть, и мы с вами”… - так висловлювалися тодішні керманичі Росії…
 
Для українського народу початок і кінець війни не збігається з загально прийнятими датами. Українці були втягнені у вир другої світової війни ще в березні 1939 року, про що засвідчила битва на Красному полі під Хустом.
 
До 1939 року Західна Україна була в складі Польщі, українці не знали що це таке - більшовицька влада. Вони не пережили голод 33 року, не знали що то таке колгоспи, НКВД, хто такі комуністи. Східні, центральні, південні були у складі СРСР - і в повній мірі вистраждали голод 33, розкуркулення, переселення до Сибіру, репресії та убивства патріотів.
 
Падіння Польщі на початку війни призвело до встановлення на Західній Україні ще репресивнішого радянського режиму. Та, вигнавши радянські війська, німецькі нападники принесли з собою нацистський режим.
 
Опинившись між нацистським і радянським режимами – «між молотом і кувадлом», позбавлені власної держави, котра захищала б їхні інтереси, українці виявилися, як ніхто інший, беззахисними перед спустошенням війни й нещадною політикою тоталітарних держав, що її вели.
 
На фоні протистояння двох систем – німецького фашизму та російського більшовизму українці опинилися в дуже складному становищі, через те, що і німецький фашизм і російський більшовизм були однаково небезпечені для них.
 
У війні 1939-1945 років стан українського народу був особливо трагічним. Єдиний у своєму прагненні перемогти нацистів і комуністів, він виявився розколотим у питанні про майбутнє України.
 
Частина українців з розгромом фашизму зв'язувала відновлення довоєнного статусу України в складі Радянського Союзу, інша прагнула скористатися війною для відродження незалежної української держави.
 
Не маючи власної держави перед кожним українцем постало питання на чийому боці виступити? Тож щоб боротись з німецьким фашизмом, він мусив піти до червоної армії, а щоб з російським більшовизмом – до німців.
 
Безумовно існував і третій шлях – вони мали можливість воювати на два фронти у складі Української Повстанської Армії, яка хоча і не мала достатніх сил, але боролася на два фронти. Але з певних обставин не кожний українець мав можливість потрапити до лісу, до УПА.
 
Західні українці могли тричі приймати участь у складі інших окупаційних армій: у вересні 1939 року – на боці Польщі, а в 1941-1945 роках – на боці Росії, та Німеччини в якості  вояків дивізії “Галичина”. Однак неможливо ігнорувати того, що українці воювали і проти Росії, і проти Німеччини, і проти Польщі.
 
Найкровопролитніша за всю історію людства війна 1939-1945 року була для нашого народу не “великою вітчизняною”, а визвольною, тому що нам прийшлось одночасно воювати на три фронти: – проти німецьких, радянських і польських загарбників, які в однаковій мірі проводили політику геноциду, знищуючи українців.
 
Ліквідація українців як народу усіма режимами супроводжувалося масовими: голодоморами, відселеннями – переселенням, та примусовими вивезеннями на роботи до своїх країн. (За роки окупації України – тільки німцями, із західних областей було примусово вивезено - 441000 українців.)
 
Своєю програмою організації рабської праці що фашистський, що і більшовицький режими – будували  далекосяжні політичні і економічні плани, і втілювали в життя ідею обезлюднення України через заселення вивільнених територій людьми «своєї крові».
 
Наприклад фашистські загарбники зберегли на Україні колгоспи, підтвердивши цим ще раз свою ідейну єдність зі сталінізмом. Колгоспні і радгоспні господарства німці перейменували на «лігеншафти», призначали до них своїх директорів, а селян зобов'язували до примусової безкоштовної праці.
 
ЦИФРИ ТА ФАКТИ:
 
У війні 1939-1945 років загинуло до 10 млн. українців.
Історики і демографи сперечаються навколо кількості жертв українського голодомору 32-33 років, виголошуючи різні дані – від 3 до 15 мільйонів.
 
Найвірогідніше, враховуючи матеріали перепису населення 37-го року, втрати населення внаслідок повного фізичного виснаження, тифу, кишково-шлункових отруєнь, канібалізму, репресій, самогубств на ґрунті розладу психіки та соціального колапсу, жертви становили близько 7 мільйонів чоловік на теренах України
 
За роки окупації тільки з Західних областей України на підневільну працю до Німеччини було відправлено 441000 осіб.
 
Секретар ЦК КП(б)У Косіор. НР 042286/9».9
Як засвідчує поданий вище документ, розкуркуленню в Україні підлягали 150 тис. Селянських господарств, депортації –
60 тис. Селянських родин і це тільки на початку 1930 р.
 
2464 особи розстріляли енкаведисти тільки у трьох львівських тюрмах – у червні 1941 р.»,
1 млн. українців депортовано за часів радянської влади у віддалені райони СРСР»,
1,5 млн. українців було репресовано у 1927-1990 роках»,
230 гулагів налічувалося в СРСР. Більшість в’язнів – українці»,
500 тисяч осіб було репресовано в 1944-54 рр. в Західній Україні, з них:
230 тисяч – розстріляно».
 

21 квітня 2010 року в м. Харків між Україною і Росією – (Януковичем і Медведєвим) був підписаний міжнародний українсько-антиконституційний «пакт-угода» з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України.
 
Згідно з яким-якою термін перебування Чорноморського флоту Російської Федерації у Севастополі продовжено з 2017 до 2042 року з правом продовження на 5 років та встановлена орендна плата.
 
Як зазначено в самій угоді, термін перебування флоту збільшено взамін на здешевлення для України російського газу шляхом скасування пункту про штрафні санкції за недобір газу та анулювання митних зборів.
 
Підписання Януковичем "пакту" в  Україні викликало обурення опозиції, екологів, місцевих рад та суспільства загалом. Більшість аналітиків розцінили угоду як таку, що суперечить Конституції України.
 
Відповідно до Угоди, термін перебування Чрноморського флоту Російської Федерації продовжено на 25 років, до 28 травня 2042 року з наступним автоматичним подовженням на наступні п’ятирічні періоди, якщо жодна зі сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії Угоди не пізніше, ніж за один рік до завершення терміну дії.
 
Оплата за перебування флоту складається зі щорічних платежів у 100 мільйонів долларів США на рік, починаючи з 2017 року, а також з додаткових коштів, які отримуються за рахунок зниження з дати набрання чинності цією Угодою ціни в розмірі до 100 доларів США від встановленої чинним контрактом між НАК «Навтогаз» України і ВАТ «Газпром», на кожну тисячу кубометрів газу, що поставляється в Україну.
 
При ціні 333 долари США і вище за тисячу кубометрів газу зниження складе 100 доларів США, при ціні нижче 333 долари США зниження складе 30% від такої ціни.
 
Таємні  додатки до харківського пакту «Януковича – Медведєва» - взагалі не оприлюднені, і уркаїнським парламентом надійно сховані від суспільства. Це ж саме стосується «примусово-добровільного» територіального відторгнення Молдови, Придністров’я, Криму, ядерної енеретики, авіабудування. Уже оголосили й про чергову прихватизацію «Укртелекому» - зв’язок України…
 
Більшість депутатів Верховної Ради України від Партії Регіонів, не підтримала жоден із запитів опозиційних депутатів до президента України – відносно таємних додатків.
 
Також український парламент відмовився підтримати вимогу члена фракції БЮТ Андрія Шкіля до гаранта Конституції – щодо існування договорів про оренду об’єктів державної власності між Україною і Росією для базування Чорноморського флоту Російської Федерації, та надання копій цих документів для ознайомлення.
 
Крім того, депутати коаліції не підтримали вимогу члена фракції БЮТ Володимира Яворівського до президента щодо надання пояснень, «за які особисті та професійні заслуги перед Україною отримав подяку та іменний годинник заступник голови ради правозахисного громадського руху« російськомовної України»  Руслан Бортнік.
 
Який був співорганізатором скандальної виставки в Українському домі - «Волинська різанина. Польські та єврейські жертви ОУН-УПА », яка спотворює історичну правду і провокує міжнаціональну ненависть».
 
Депутати відмовилися також підтримати  вимогу А. Шкіля до В. Януковича щодо політичного тиску з боку органів державної влади Російської Федерації на українські культурно-освітні організації в Росії.
 

27 квітня 2010 року – підпалення українського парламенту – Верховної Ради України, та синхронна ратифікація парламентами Росії і України харківського пакту «Медведева – Януковича» відносно територіальних претензій Росії до суверенної  держави Україна.
 
Офіційний текст договору було оприлюднено лише в день ратифікації у Верховній Раді України лише 27 квітня 2010 року.
 
В порушення регламенту Верховної Ради України та Конституції – без обговорення депутатами парламенту був злочинно ратифікований 211 зареєстрованими народними депутатами провладної більшості Партії Регіонів…
 
14 травня 2010 року – безпосередньо в підпалі українського парламенту, згідно ст. 28 «Здійснення злочину групою осіб, або злочинною організацією – по попередній змові» - звинувачено опозиційних депутатів Ю. Гримчака, та А. Парубія.
 
Погроза розправитися з побитими опозиційними депутатами шляхом подання через регламентний комітет і винесення на голосування в сесійну залу явно вигаданих і недоведених ні з боку слідчих органів ні судом обвинувачень, є протиправним, спекулятивним, безпрецедентним політичним замовленням режима Януковича. Ціль якого – поставити на коліна парламентську опозицію.    
 
Крім того, на сьогодні не порушено жодної кримінальної справи відносно 18 депутатів від провладної Партії Регіонів,  по заявах про побиття опозиційних депутатів НУНС і БЮТ у сесійній залі під час ратифікації «харківських» угод. Правоохоронні органи відмовчуються…
 
Не порушено щей тому, що цим підозрюваним передбачена стаття: «Погроза або насильство над державним чи громадським діячем». Санкція за подібні дії передбачає до 7 років позбавлення волі.
 
Екс прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко заявляє, що нинішній глава держави Віктор Янукович хоче її «політичної смерті». Відповідне розпорядження, за словами лідера української опозиції, український президент, дав своїм «маріонеткам».
 
На думку Тимошенко, Янукович нацьковує на неї чиновників усіх мастей з метою підриву довіри населення України до неї. Екс- премєр впевнена, що в даний момент повним ходом йде її компроментація з тією метою, щоб ті українці – які голосували за Тимошенко, в ній розчарувалися.
 
Окрім «політичної смерті» Тимошенко, Янукович також домагається руйнування її життя шляхом  ув’язнення, впевнена лідер опозиції.  
 
Наразі сьогодні Януковичем відбувається масована «зачистка» опозиційних сил, серед яких основну небезпеку для Януковича становить Юлія Тимошенко. Проти лідера БЮТ відкрито кримінальну справу, по якій в часи  Кучми працювало 40 (!) слідчих -  і на виході нуль…
 
Очевидно, непевність перспектив цієї справи змушує владу шукати додаткові канали тиску на опозицію. Одним із таких засобів покликаний стати «так званий аудит» діяльності уряду Тимошенко.
 
Чому «так званий аудит»?Та тому, що здійснювати його буде карликова американська адвокатська фірма, яка взагалі не має досвіду аудиту, але  вона має досвід відбілювання репутації  Кучми після вбивства Георгія Гонгадзе.
 
Метою аудиторської перевірки зазначено «виявлення проблем», Незрозуміло інше: чому предметом розгляду обрано період, упродовж якого на посаді голови уряду перебувала Тимошенко?
 
Якщо владу і суспільство справді цікавить мета, анонсована перед початком аудиторської перевірки, то варто залучити справжніх фахівців у справі аудиту і здійснити комплексну господарсько-економічну перевірку з моменту набуття Україною незалежності і до початку роботи уряду Юлії Тимошенко.
 
Лише за таких умов стане зрозуміло, куди «випарувалася, та зникла» державна власність, рівень капіталізації якої складав близько $200 мільярдів.
 
Більше того: такий аудит провести не лише можна, а й треба, бо, не знаючи його результатів, українське суспільство ще довго залишатиметься легкою здобиччю політичних спекулянтів та махінаторів.
 
Організація владою Януковича-Азарова та проведення скандально-відомою закордоною фірмою «так званого вибіркового аудиту» діяльності тільки уряду Юлії Тимошенко, без аналогічного аудиту уряду Януковича в період їх спільного керування Кабінетом Міністрів України –
 
(21 листопада 2002 року – 5 січня 2005 року, та 4 серпня 2006 року – 18 грудня 2007 років).
 
Свідчить про фіктивний аудит держави – який носить явно що замовний характер, і спрямований на розгортання кампанії з дискредитації опозиційних сил. Це вже не непрофффесіоналізм або дилетанство Януковича – це виконання його злочинно-поетапного плану з дискредитації та повного знищення української опозиції.
 
Антиконституційна відміна місцевих та парламентських виборів; цензура ЗМІ, телебачення, радіо – через підконтрольних власників; заборона мітингів, демонстрацій – і не тільки під час приїзду Медведева в Україну, а навіть враховуючи підписки ректорів навчальних закладів і вишів про недопущення студентів до цих заходів і покарання студентів в разі невиконання заборони…
 
Станом вже на сьогодні - Янукович змінив, на лояльних до себе,  майже усіх керівників обл. та райдержадміністрацій, обл. та райрад. Прокуратура, МВС, Суди, ВРЮ, Конституційний СУД, ВСУ, ВАСУ , та багато інших стримуючих  Конституційних гілок України -  сконцетровані  і підпорядковані наразі особисто йому...
 
Вище зазначені моменти особисто мене підштовхують до думки – що Україна зі світловою швидкістю втрачає цівілізаційно-демократичні норми так важко відвойовані суспільством на Майдані – 2004 року.
 
Один до одного копіюючи суспільно-політичні подіїї Німеччини 1933 – 1939 років, Україна швидкими темпами рухається до комуністичної диктатури «Гітлера – Януковича».
 

10 квітня 2010 року – у катастрофі літака Ту-154, який прямував з Варшави до Смоленська,
загинули: Президент Польщі – Лех Качинський, Президент Польщі – Ришард Кочаровський, наймовірніший переможець виборів Президента Польщі 2010 року – Єжи Шмайдзінський, Президент Інституту національної пам’яті Польщі – Януш Куртика, а також 96 осіб польської урядової делегації.
 
Серед загиблих в тому числі були: - дружина президента Марія Качинська. Майже усе польське командування збройними силами, глава Національного банку Польщі Славомір Скшипек, багато парламентарів, наставників духівництва, урядові заступники, державні секретарі, представники президентської адміністрації, представники «Родин Катині» й інших громадських об’єднань, супроводжуючі особи, представники низки міністерств і громадських організацій, співробітники секретного урядового бюро,пілоти та інші відомі бізнесові і політичні діячі Польщі…
 
Сайт ГУЛАГ отримав висновок американського федерального експерта, відносно відеозапису зробленого безпосередньо після катастрофи літака з главою держави Лехом Качиньським і вищим керівництвом Польщі.
 
На умовах анонімності федеральний експерт спеціальних владних служб США висловив упевненість у тому, що на плівці зафіксовано розстріл російської спецкомандою уцілілих учасників урядової делегації Польщі!
 
Думка експерта однозначна:
Росія стоїть на межі війни з цивілізованим світом!
 


27 лютого 1933 року було підпалено будівлю німецького  парламенту в Берліні – (Рейхстагу)
27 квітня  2010 року відбулася спроба підпалу  будівлі українського парламенту України. – (ВРУ)
 
23 грудня 2005 року – Президентом Польщі обрано Леха Качинського.
23 січня   2005 року -  Президентом України обрано Віктора Ющенка.