Написав свій коментар,
Співбесідника чекав,
А його все небуло,
Бо казаТЬ нема чого.
 
Ось з'явився "згоден" хтось,
Він погодився зі мноЙ,
Але що сказаТЬ хотів,
Я так і не зрозумів!
 
Тут дивлюсь - "не згодень" хтось,
Та мовчить неначе лось,
Що ж сказати ти хотів,
Мож, твій мозок не велів?
 
Думками ти наче в ладі,
Але не у спілкуванні,
Неможливо натискати,
Начебто ще щось казати!
 
Згоден ти, а може ні,
Ти кажи хоч інколи,
Думка та твоя важлива,
Хоч вона й без позитива.
 
Зрозумій ти друже мій,
В спілкуванні сенс є твій,
Неможливо щось шукати,
І не з ким не спілкуватись.
 
Істину знайдеш тоді,
Коли взнаєш де й коли.
Хто тобі розкаже дещо,
Ніж бесіда посеред що.
 
Тож не бійся запитати,
Хто що знає - той розкаже!
Навіть мудрістю одарить,
Досвідом своїм порадить!