За комічними і трагічними подіями останніх днів – від героїчного двобою ігноранта з віночком і не менш героїчної оборони, яку тримала його адміністрація у своїх намаганнях приховати цей, по суті, дрібний епізод від громадськості, до авіакатастрофи в Індії і автокатастрофи в Туреччині ( упокой господи душі загиблих і дай боже вижити вцілілим) якось лишилася поза увагою чергова мерзотна ініціатива кілера української освіти.
 
Здійснилося! Російська література віднині не буде іноземною в шкільній програмі ( три чверті від іноземної буде приділено російській літературі), а учні самі зможуть обрати собі мову навчання. Тільки не кажіть мені про порушення прав російськомовного населення, про це вже писано-переписано, і списів поламано немало.
 
Ніхто не заважав всі роки нашої незалежності вивчати мову і літературу сусідньої держави, ніхто не стояв зі свічкою і батогом, не даючи вільно спілкуватися рідною російською мовою вдома, на вулиці, та де завгодно! Російськими книжками завалені прилавки, читай, не хочу!
 
Як показують спостереження, здебільшого російською спілкуються люди в багатьох містах нашої країни, у тому числі етнічні укарїнці. Вам не ріже вухо наголос у слові «український»? Щодня ми чуємо: «Мне полукрАинского». «Что вам задали по укрАинскому?»
 
Те, що хитромудрі політики, а за ними «табуретки» (серед них і начебто недурні люди і деякі мої знайомі) називають «насильственной украинизаціей», насправді було відновленням справедливості – що ж то за країна під назвою Україна, де російських шкіл більше, ніж українських?
 
Якось одна мама поскаржилася: «так трудно детям учиться, а тут еще эта мова, дочка ходит на музыку и на английский, а ей приходится сочинения на мове писать». Коли я їй порадила запросити репетитора з української для дитини, вона на мене образилася.
 
Ще один «образчик» «патріотичної поведінки» - «в нашем районе нет русского садика, приходиться с ребенком ехать несколько остановок, а раньше рядом ходили». А те, що раніше українські діти мали вчитися в російських школах, бо подальше навчання у ВУЗах було російською? Тоді це нікого не турбувало?
 
Та совки є різні. Одні уперто-агресивно не хочуть на 20му році незалежності визнавати права української мови на існування, інші – доброзичливі, патріотичні, але їм важко перейти на державну мову, хоч вони її знають, пишуть, читають, щиро вболівають за долю України. Є ще одна категорія. Це люди з різних верств – діти радянських військовослужбовців (полковників, генералів), дрібної і крупної партноменклатури, діти з дуже благополучних сімей( серед моїх знайомих такі теж є – лікарі, інженери, гуманітарії). Ті, кого я знаю, порядні, законослухняні, не агресивні, багато хто з них голосував у 2004 за Ющенка, а потім за Юлю, але ніколи не виходив і не вийде на майдани, ніколи не визнає Бандеру героєм, ніколи не сприйме іншої версії історії Другої Світової, крім офіційно визнаної в СРСР. Водночас вони проти встановлення пам*ятників Сталіну і не заперечують злочинів радянського режиму. Вони – не вороги України, вони теж її громадяни.
 
Тому не все так просто, неможливо поділити громадян України тільки на чорних і білих, як на шаховій дошці. «ДД» - Україна в мініатюрі, тут склалося своє суспільство з «чугуноїдів», «юльків», «противсіхів». Але з огляду на згаданих вище, це не повний зріз. І кожна з цих категорій по-різному має сприйняти (ІМХО)  ініціативу з виокремлення російської літератури.
 
Та щоб замаскувати свої істинні цілі на шляху до відкату України назад, в совок, наші «можновладці» витягли на світ божий мертвонароджене дитя – мовну хартію часів Кучми – Медведчука і зявили вустами Олени Б., що віднині за наявності 15 заяв, навчання може бути організовано на одній з 10 мов регіональних меншин. До речі, на Закарпатті ще за глибокого совка функціонували угорські школи. Теж мені новина.
 
Як на мене, ті десять чи скільки там мов – просто відмазка, щоб у тих самих регіонах «компактного проживания русскоязычного населения»  викорінити українську зі вжитку у навчальних закладах, ВУЗах і держустановах.
 
Однак є і добра новина. ПР нарешті почала виконувати свої обіцянки лохторату, тільки чому з мови? Бо мовне питання завжди слугувало затичкою у діряву діжку порожніх обіцянок. Тут усе просто. Грандіозних економічних успіхів і покращення життя вже вчора нема і в найближчий час навряд чи варто їх чекати. От і пускають димову завісу з метою СБД ( симуляція бурхливої діяльності). Вибачте за деякий сумбур – допекли.