Роль особистості в історії ще ніхто не відміняв. І як би ми не намагалися пояснити політичні події, процеси або ситуації об’єктивними факторами, частка суб’єктивного буде надто великою, щоб її можна було б ігнорувати. Саме тому у всі віки особистість політичного діяча завжди цікавила не тільки тих, хто переймається політикою, але й пересіченого громадянина.
 
Теорія
 
Але ж як описати розмаїття суб’єктивного так, щоб отримати практичний зиск. Наприклад, прийняти рішення під час виборів, чи визначитися з мірою довіри до певного політика, чи то просто порівняти двох політиків. Тут наука пропонує такий прийом як типологізація. Все розмаїття суб’єктивного зводиться до невеличкої кількості типів.
І політична психологія теж не є винятком. Психологами санкт-петербурзької школи розроблена типологія політичного лідерства, яка дозволяє прояснити суб’єктивні чинники тих чи інших дій представників політичного істеблішменту.
Основою будь-якого типу є особистісний стиль, який і визначає всі інші характеристики типу: сильні сторони та типові помилки, характер відносин зі спільниками, конкурентами, громадськості та ЗМІ.
Всього в цій моделі вирізняють такі типи політичного лідерства (за поширеністю): параноїдальний, демонстративний, раціональний, ліберальний та шизоїдальний. Звичайно чистих типів не буває. Кожен політик наділений рисам декількох типів. Разом з тим один з них завжди є домінуючим.
Така собі теорія. Спробуємо застосувати її на практиці, описавши деяких політиків.
 
Практика
 
Віктор Федорович
Янукович поєднує в собі параноїдальний та раціональний типи при домінуванні першого.
Параноїдальному типу політичного лідерства відповідає особистісний стиль «господар», а раціональному – стиль «інженер». Господар існує тільки за рахунок руйнації особистого «Я» людей , що його оточують. Він маніакально підозріливий та сконцентрований на деталях. Інженер вірить фактам та тому, що можна помацати. Він не любить абстрактних теорій. Він сприймає світ на емпіричному рівні. Філософський рівень сприйняття для нього є вкрай складним.
Яскравим представником параноїдально-раціонального сполучення типів є Сталін. Він не був розумніший чи освіченіший за інших представників партійної еліти більшовиків. Але він був по-селянські хитріший за них. Він вірив у прості, але дуже ефективні методи переконання: тортури, страх, ненависть.
 
Віктор Андрійович
Цей дядька органічно поєднує в собі шизоїдальний, ліберальний та раціональний типи.
Особистісна основа шизоїдального стилю – «мямлік». Це людина, яка занадто довго знаходиться у своєму внутрішньому світу. Він виходить назовні тільки для того, щоб оприлюднити результати своєї внутрішньої роботи. Саме тому, що він не бачить сенсу пояснювати все, думки мямліка видаються оточуючих незрозумілими та розірваними, ніяк не пов’язаними з-поміж собою. Але насправді логіка в його роздумах є, але вона досить… скажімо, нестандартна.
Ліберальний тип ґрунтується на особистісному стилі «демократ». Головна риса цього стилю – делегування. Лідер ліберального стилю з легкістю делегує своєму оточенню свої повноваження, владу, права, ресурси і, що найважливіше, відповідальність. Він не контролює оточення до певних меж, які, треба визнати, досить широкі. Значно ширші, ніж це дозволяють представники інших типів. Завдяки цьому у нього завжди є можливість ухилитися від відповідальності. Цього зазвичай цілком досить, щоб залишатися популярним серед широкого загалу населення.
Про раціональний вже відомо.
 
Юлія Володимирівна
Ця дама поєднала в собі демонстративний та параноїдальний типи при домінуванні першого.
Демонстративний тип заснований на особистісному стилі «артист». Такі люди потребують уваги суспільства. Тільки постійного перебуваючи в епіцентрі суспільного життя, громадської думки артист почуває себе комфортно. І для отримання уваги, «артист» здатен на будь-що... Ну, майже на все. Для таких людей увага оточення перш за все. В певний час вони забувають про основну мету та починають працювати на публіку.
Про переноїдальний стиль вже відомо. Поєднання демонстративного та параноїдального типів утворює такого собі артиста-господаря, який прагне бути хазяїном не тільки для себе але й для всіх, хто поряд або далеко. Але при цьому така людина хоче, щоб її любили, або, навіть, обожнювали.
 
Заключні попередження
 
По-перше. Параноїдальний та шизоїдальний це не параноїк чи шизоїд, це не вказівка на патологію. Це означає, що має ознаки, але таким не є. Для означення відповідної патології використовуються терміни параноїдний та шизоїдний.
По-друге. Це не точні портрети політиків. Це опис їх типу політичного лідерства. Тому не треба очікувати та шукати портретної схожості. Але вони віднесення конкретного політика до певного типу дозволяє прогнозувати його поведінку та пояснює можливі мотиви його поведінки.
По-третє, моя мета в описі інструменту. Висновки робіть самі.