Співається на мотив дитячої пісеньки
 
Ой, в лісі, лісі темному,
Де бродить «Хитрий Лис»,
Росла собі ялиночка
І Яник з нею ріс.
 
Ходив під ту ялиночку
Хлопчина залюбки.
Бувало часом він ховав
Під лапами шапки.
 
Гуляв тим лісом дід Мороз,
Такий у нього нік.
Продав себе задешево
І в тому лісі зник.
 
У лісі тім гуляв, бува,
Юрко, колишній мент,
І за порядком слідкував,
Улучивши момент.
 
У тому ж лісі темному
У справах Ющик біг
Він щось залишив Янику,
Тепер той чує всіх.
 
І геть пішов на пасіку
Покинув темний ліс,
Трипільську древню знахідку
Додому Ющ поніс.
 
Багато хто у лісі тім
Стежинами гуляв.
Та, пісенька про Яника,
Бодай би, він пропав.
 
Тим часом та ялиночка
Росла собі, росла
І набиралась голочок
До певного числа.
 
З’явився дня весняного
Лісник лихий з лиця.
Ялиночка духм’яная
Позбулась корінця.
 
Поїхала до города
Ялиночка струнка.
І там зробили з гордої
Великого вінка.
 
Стоїть собі ялиночка
У дроті і стрічках
І раптом бачить Яника,
Колишнього дружка.
 
Давай той Ян вклонятися,
Подружки не впізнав.
Ялинка – обніматися,
А Яник ледь не впав.
 
Віночка Яник відштовхнув
І матом обіклав,
Тут і прозріла – він її
Ніколи не кохав.
 
Така сумна історія
Про Яника й вінок.
Повчальна для закоханих
Із лісу ялинок.