Попри переможні реляції «говорящих голов» та їхніх підспівувачів з мас-медіа ( (сумновідомих і новонароджених) я відчуваю, що моя душа загрузає в болоті застою.
Парадоксально, але щоденні численні статті на «ДД», які в хвилини зневіри були для мене ковтком свіжого повітря, джерелом цікавої інформації, містили ( і містять!) близькі моєму світогляду думки, так, ці статті тільки підтверджують таке відчуття.
Дуже талановиті, гострі, логічні ІМХО І(останнім часом) Санбюлі Хіміка, Івановни (поза всяким сумнівом їх можна назвати батьком і матір*ю дурдомівської «словесности»), дотепні вірші Вовчика, пародії графоманки і багато інших перестали, як раніше, тішити душу.
Мені здається, минув час, коли критика «горя, обраного на нашу голову» проливалася бальзамом на ображену душу. Трохи пожвавлення вніс жалОбний віночок, що помстився «охраняемому» тілу за фальшивий уклін. Наступного дня після знаменної події газета «Киевские ведомости» розмістила фото про цей двобій, (нічого особливого, фотожаби крутіші) але підпис вартий уваги. Цитую частково:Испытание венком. Из него с достоинством вышли и отечественные СМИ и президент Украины...Одновременно в Сети стала распространяться информация о некоемом «пожелании» редакционным коллективам нигде не размещать этого сюжета. Было ли это на самом деле или нет, но уже в вечерних выпусках новостей практически все центральные украинские телеканалы разместили либо видео либо подборку фотографий.А Виктору Януковичу, попавшему в такую сложную ситуацию, остается только по-человечески посочувствовать и отметить, что украинский президент сохранил и спокойствие и достоинство».
Отакое от! Ось нам усім відповідь, підсумок всіх критичних, іронічних, містичних, гумористичних матеріалів, якими гримів Інет. Пораділи, позубоскалили, а «державному тілу» це, як слону дробина.
Як правильно зауважив шановний Хімік під останньою статтею Івановни: «К сожалению, это для вменяемых» А чи багато цих «вменяемых» за межами «ДД»? Серед наших сусідів, співробітників? Я не кажу вже про «непотопляемый» клас чиновників усіх рівнів.
Ви колись замислювалися над тим, чим для кожного з нас представлена держава? Коли ми з нею стикаємося? Як справедливо зазначила Івановна, мер (про президента мовчу – це за межею фантастики) та інші персонажі «Світського життя» до бювету по водичку з нами не ходять.
Так, правильно, найчастіше зустріч з державою для нас відбувається в державних установах. Тут не йдеться про лікарів, вчителів, дівчаток за стойкою пошти, ощадбанку, тощо. Я про тих, хто «не сеет, не пашет», про тих, хто один раз вилізши з окопу в атаку на «висотку» державних посад вже ніколи в цей окоп практичної роботи не повернеться. А буде чіплятися всіма присосками на своїх «цепких» лапках за свою посаду і вишкрябуватися дедалі вище.
Ми всі лаємо високопосадовців, депутатів ВР і т.п., мріємо про сильну опозицію, яка нас об’єднає і поведе у світле майбутнє, проти нинішньої антиукраїнської влади. А слабо пробити якесь дрібне питання на районному рівні? Скільки часу чекають селяни актів на свої земельні паї? Лаяли Юлю за показуху, але ж дехто встиг при ній отримати ці довгоочікувані безкоштовні акти! Так, нехай під передвиборчий піар, але ж... Що конкретного під свій передвиборчий піар зробив чинний ігнорант?
Хто ці люди, начальники і начальнички ( я не про робочих конячок, дрібних клерків, бо хтось же має воза перти).Думаю, що це особливий сорт (порода) людей, які точно знають, чого хочуть від життя. Зробити чиновницьку (для початку) кар’єру. За всяку ціну ( про це Івановна написала, нема потреби повторювати).
Але їх не з космосу десантом до нас висадили ( крім Льоні-Космоса, звісно). Не з Москви привезли, хоча останнім часом їхніх начальників пачками з Донбасу везуть.Це не олігархи, не власники заводів – пароходів (хоч і мріють про це).
Однак місця у списках під час дострокових виборів у ВР при Ющенку купували у всі без винятку партії, навіть ті, які в нашій уяві вважалися втіленням чесності і непідкупності. І членами цих низових партійних організацій були саме чиновники, а керівниками – чинні голови райадміністрацій, бо саме цей клас досконало володіє мистецтвом самозбереження і самовідтворення (невмируща гідра).
Отака інформація для роздумів. Як думаєте, чи вийдуть такі «низи» на акцію протесту проти чинної влади? Відповідь очевидна. Вони ж самі – влада! Паралельний світ починається не в «Світському житті», він починається на сусідній вулиці, сусідньому сквері, прихватизованому під потреби місцевого радетеля за права народу, в особнячку, прихватизованому і безкоштовно (силами районного будуправління) «євровідремонтованому» для районного начальника, прихватизованої фабрики, чи «свічного» заводика на «вверенной» території.
І хай хто буде нагорі, а ситуація на рівні районного «самоврядування»( читай, самоуправства) не зміниться(ІМХО). Просто «хто кого» в перетягуванні канату влади. От і складається враження, собака (ми) гавкає, а караван (бульдозер влади) рухається (правда, колінцями назад).
Єдине тішить- це відчуття, що моноліт не такий уже й монолітний і що вони скоріше перегризуться, ніж розкурять люльку миру, коли власність не поділять. А ще добре, що, як показали нещодавні події, на нинішню пресу не так легко накинути намордника. Ось навіть Ганя Г. заявила, що в Україні «Є тисячі своїх савіків» і що політичні ток-шоу мають вести українці, а не іноземці. Я б сказала «молодець, Ганю», але проситься на язик єхидне питання: «А шо такое? Чем вам Савик не угодил?» Певно, не виправдав їхніх сподівань, вирвався з-під контролю.На останній «Шустерлайв» (п’ятничній) я дещо помітила. А ви як думаєте?
