За останні двадцять років поведінка української нації, як її еліти, так і простих українців, виявилась настільки недолугою, несерйозною, неконструктивною, а реакція на критику і самокритику такою зарозумілою, що навіть трудно підібрати правильну тональність розмови, щоб до них дійшло. Думаю, українці зараз достойні того, щоб з ними говорити, як з нерозумними дітьми, пояснювати їм елементарні речі і ставити лише прості задачі, інакше не зрозуміють, перекрутять і заговорять.
Тільки на п»ять років історія дала суверенній Україні 100%-й шанс показати, що може вдіяти українська національна еліта за підтримки народу. І що ми побачили? Замість  державницької  політики ми побачили холопську політику, політику казнокрадів і фарисеїв. Ну, зрозуміло, Ющенко – аферист і демагог, але чому в його оточенні не знайшлось групового спротиву проти такої згубної політики, чому соратники не заставили «месію» виконувати обіцяні реформи? Чому українське стало синонімом корупції, лицемірства, продажності?
Тепер все, шанс з ганьбою втрачено, коли ви не забиваєте, забивають вам,- такий закон життя. Україна, українці в програші. Потрібно відступати, перегруповувати свої сили і осмислювати причини національних поразок. Велика Україна втрачена, потрібно починати будувати малу Україну.
В історичному плані нам є куди відступати: що в царській Росії, що польській Волині чи австро-угорській Галичині  українська нація в своїй абсолютній більшості була нацією  рабів і бидла: гречкосіями, свинопасами на селі,  чорноробочими, двірниками і прислугою в містах. Це радянська влада, в силу своєї інтернаціональної  ідеології посприяла підняттю статусу української нації, не варто заперечувати цей факт. Українці стали частиною  радянської  науково-технічної, гуманітарної інтелігенції. Шкода лише, що разом з соціальним статусом української  радянської еліти не піднявся і її морально-вольовий статус.  Тому в головах багатьох створилась ілюзія, що ми сформована європейська нація зі  своєю елітою та своїми моральними традиціями. Практика останніх двадцяти років показала, що, на жаль, Радянський Союз не залишив нам в спадщину справжню українську національну еліту, а лише наймитів Москви. З хлопа пана в лакейській не зробиш. Патріоти-шестидесятники в основній своїй масі також виявились нездатними до державницької діяльності. І народ пішов за різними аферистами і горлопанами, які обіцяли масам все підряд. Нації дали незалежність, але вона виявилась неструктурованим , стихійним натовпом, який керувався ницими потягами: урвати побільше, заплатити поменше, принизити ближнього і т.д. Двадцять років українська нація грішила, обманювала себе і сусідів, шарахалась зі сторони в сторону, але так і не заставила себе взятися за розум. Результат не забарився: провали і програші по всіх напрямках, повна дискредитація нації та держави на міжнародній арені. Держава свинопасів не відбулась, фокус не вдався. Тепер час розплати настав. І не треба дивуватись, що нова влада так послідовно нищить все українське, так презирливо ставиться до всього українського, українці цього заслужили своєю бездарною політикою та поведінкою. Достатньо подивитись, як вони зараз продовжують ховатися по своїх хатах скраю в надії, що їм вдасться уникнути розплати, наївні.
Як виявилось, немає реальної української спільноти, нація розколота на експлуатованих  та експлуататорів, на брехунів та обдурених, на «еліту» та «біомасу». Перед лицем експансії чужинців українська «еліта»  закликає, щоб  «біомаса» грудьми стала на захист  їхніх  надбань. А біомаса лише зі здивуванням крутить головою: а що ж їй захищати, коли  заводи- фабрики – не їхні, озера-ліси вже також не їхні, на землю не ступити –приватизована українськими зверхниками. Гей, горе-демократи, людина може захищати лише щось своє, тож поясніть народу, що йому захищати, коли ви же все в нього забрали, все від нього відірвали: і суд і права, і свободи і справедливість, залишились одні фікції. І це зробили ви, українська еліта з ментальністю зажерливих селюків-хуторян, а не якісь там жиди-москалі.
 
Щодо єврейського та  російського питання.
Єврейське питання вирішується дуже просто: якщо ми втягуємося в гонку збагачення, то євреї неодмінно виявляться лідерами цієї гонки, що ми зараз і спостерігаємо наочно в національних рейтингах багатіїв. Якщо національними пріорітетами ми зробимо європейські реформи, розбудову цивілізованої інфраструктури в державі, то євреї перестануть бути для нас загрозою національного масштабу, вони навіть зможуть допомогти нам в проведенні реформ.
Щоб вирішити російське питання, ми повинні визнати, що ряд східних та південних регіонів для української  нації фактично втрачені. По великому рахунку, ряд східних та південних областей українці втратили зразу ж після голодомору, коли на обезлюднені території завезли російський зброд. Так що давню втрату потрібно просто формалізувати.Ми занадто внутрішньо слабкі, щоб боротись за український Донбас чи український Крим. Хотів би я подивитись на велетів, яким по силах зшити дві України. Цим велетам потрібно спочатку навести лад власне серед української нації, а тоді вже виступати об»єднувачами.
Подивіться на приклад Грузії.  Прийшов новий президент, зовсім навіть не безгрішний, але з політичною волею здійснювати серйозні реформи.  Тепер ми з відкритим ротом дивимось і читаємо, скільки серйозних реформ йому вже вдалось здійснити за пару років, як йому вдалось придавити корупцію, хоч вона ще з радянських часів була там рекордною. І війну вони пережили і частину території в них відібрали, але реформи все рівно продовжуються і закордонні інвестиції з року в рік ростуть. Здається, бери приклад з кума і не видумуй велосипед! Ан ні, «справжній український президент» Ющенко п»ять років свого президентства поклав на вівтар боротьби з … жінкою, яка привела його до влади! І така нація може мати перспективу в сучасному світі? Риторичне питання.
Українська нація в нинішньому стані  не підготовлена для сучасного цивілізованого життя. Нашій нації потрібні провідники  і вчителі, моральні авторитети. Нам потрібно обмежити свої матеріальні запити в розумних межах і взятися будувати спільний добробут.Потрібно відмовитись від культу розкоші, від гонитви за легкими грошима. Що таке легкі гроші – це корупція і шахрайство, не інакше!Народ – як сім»я, він може бути в кращій формі, а може бути – в гіршій. Тепер український народ в дуже поганій формі, він деморалізований, зазомбований міфами і псевдоцілями, він фізично страждає від безладу та корупції. Українському народу зараз потрібна не влада, не «свої» депутати в продажних радах, йому потрібні психотерапевти, йому потрібна самоорганізація знизу.
Українська нація повинна покаятись в своїх  гріхах, скоєних  за останніх  двадцять років, осмислити свої ментальні вади і слабкості. Ми алкоголіки жадібності, нам потрібно відмовитись від тяги до легкої наживи. Ми повинні відмовитись від всього, що робить нас слабкими, відмовитись від зайвих потреб, обходитись лише необхідним, - ось де запорука нашого майбутнього багатства і сили. Поки ми, українці,  не розберемось в своїх внутрішніх проблемах, нам не здолати чужинців і нас далі будуть заганяти в положення нижчої раси, в положення безправної, нужденної біомаси. Тотальна заміна старих кадрів на «донецьких» на всіх відповідальних, грошовитих, теплих місцях –один з проявів такої політики.
На жаль, опозиційні політики не хочуть копати так глибоко і не хочуть ритись в брудній білизні національного життя. Вони надіються, що піднімуть народ проти національних загроз високими гаслами і  майданними лозунгами. Пізно, кредит довіри під ці лозунги давно втрачений. Звичайно, визнавати свої помилки  - справа не з приємних, але без цього опозиція не матиме жодного шансу на масову підтримку.