Законодавча влада вважається найстаршою і найголовнішою, бо впливає на формування інших гілок влади і має право контролю їх діяльності. Парламенти є колегіальними представницькими органами державної влади.
 
Можна багато описувати за якими принципами обираються і як працюють парламенти різних країн. Суть одна – при усіх відмінностях, вони чітко виконують свої функції як орган державної влади. Український парламент – Верховна Рада – не справляється із покладеними на нього обов’язками в повному обсязі. І надій, що зможе повноцінно працювати в майбутньому, уже немає.
 
Причин такої ситуації декілька. Основні, на мій погляд, наступні:
1. З самого початку незалежності в Україні не було фахівців здатних працювати саме як члени парламенту;
2. Постійні експерименти з виборчою системою та передчасні намагання скопіювати партійні моделі розвинутих країн призвели до дискредитації виборів за партійними списками з причини відсутності політичної, правової і загальної культури представників цих партій. Для підняття популярності партії до її списку включають відомих людей із шоу-бізнесу, спорту, журналістики і т.п., які не мають елементарної підготовки для роботи в законодавчому органі;
3. Формування керівних органів парламенту завжди супроводжувалося політичною боротьбою та скандалами. В часи виборів за мажоритарною системою парламент довгий час обирав Голову ВР та його заступників, процес одержав назву – «спікеріада», бо тягнувся як серіал. Після внесення в 2004 р. змін в Конституцію, виникли проблеми з формуванням коаліції, і як наслідок з формуванням Уряду;
4. Елементарна безвідповідальність депутатів і їх недоторканість, доведені до абсурду, доповнюється недоліком роботи будь-якого колективного органу – завжди можна сховатися за когось іншого чи навіть звинуватити у причинах невдач. В Україні – це дуже популярна депутатська забавка, якою вони граються роками;
5. ВР України складається із представників партій, що мають достатні ресурси для проведення виборчих компаній та завоювання симпатії прихильників. Ці партії фінансуються фінансово-олігархічними групами, тому не потрібно дивуватися, що і захищають депутати інтереси своїх хазяїв, а не народні.
 
Можна і далі перелічувати причини, що уже призвели до дискредитації українського парламенту. Суть в тому, що у нинішньому вигляді парламент недієздатний і працювати на користь народу не буде. Тому, необхідно змінювати підходи до способу формування парламенту, щоб в цьому органі були представлені люди, які фахово підготовлені саме для здійснення законодавчої діяльності і створити їм такі умови, що виключать можливість працювати на себе особисто, на олігархічні групи або вибірково на частину населення. Парламент, як орган влади, мусить служити всьому народу.
 
А тепер деякі ідеї як цього досягти.
Моя особиста думка – в нинішніх умовах необхідно відмовитися від вибору депутатів Верховної Ради взагалі.
Тепер обґрунтування. Для створення сучасної законодавчої бази, якої гостро потребує Україна, необхідна робота провідних вчених і практиків. Такі люди є в університетах, інститутах, працюють в інших установах та організаціях по всій Україні. Зібрати їх в одному місці в потрібній кількості можна тільки одним способом – запропонувати працювати в нижній палаті парламенту за контрактом.
 
Я згадував раніше про те, що посада Президента України не вписується ні до однієї з гілок влади. Менталітет людей такий, що вони вважають Президента найвищою посадовою особою. Нехай нею і залишається, виконує обов’язки Глави держави і несе відповідальність за створення сучасної законодавчої бази: кодифікацію існуючого законодавства і створення нових законів, котрі необхідні для перспективного розвитку країни. Тобто, нижня палата парламенту організаційно підпорядковується Президенту.
В цьому випадку, якщо кандидат в Президенти обіцяє щось напередодні  виборів, у нього буде можливість на рівні законодавчого органу реалізувати свої обіцянки. Контролювати процес підготування законодавчої бази досить нескладно. І відразу будуть зрозумілі результати роботи. Є і інші зрозумілі критерії, наприклад, рівень економічного зростання, створення сприятливих умов для розвитку підприємництва в країні і реальне покращення рівня життя людей, за якими можна давати оцінку діяльності кожному представнику влади, при умові, що буде зрозуміло хто і за які напрямки роботи персонально відповідає.
 
Люди, що працюють в нижній палаті парламенту за контрактом не будуть мати повноважень народних представників і можуть виконувати тільки технічну роботу – оперативно і професійно готувати законопроекти. Для представництва народу в парламенті необхідно сформувати верхню палату. Також без виборів. У верхню палату можна направляти представників від обласних Рад у рівній кількості від кожної. Утримувати своїх представників у верхній палаті повинні самі обласні Ради за рахунок своїх бюджетів. Це змусить їх представників думати про розвиток саме своїх територій.
Верхня палата як представницький орган повинна виконувати більшість тих функцій, які нині покладені на парламент.
Організовує роботу верхньої палати голова і його заступники, що обираються із числа членів цієї палати. За своїм статусом верхня палата зможе контролювати роботу нижньої палати і Президента. Повноваження верхньої палати і Президента можна законодавчо закріпити таким чином, що вони будуть взаємно контролювати один одного.
 
Мені здається, що запропонована модель формування законодавчої гілки влади забезпечить її ефективну роботу.
Необхідно зазначити, що запропонованим способом ми зможемо розділити політику і бізнес, питання яке не вдається вирішити за усі роки незалежності. Та і різко звужується простір для корупції, а для політичної – без усякого сумніву.
В нижній палаті будуть необхідні фахівці, що мають знання для законотворчої роботи, а не родичі та інші потрібні люди, бо лобізм буде зведено до мінімуму, його замінить системна робота з розвитку законодавчої бази.
У верхній палаті можуть бути представлені представники політичних сил, але на місцях з них дуже добре можна спитати за результати роботи та і за наповнення місцевих бюджетів необхідно буде думати, щоб одержувати гідне забезпечення своєї роботи. Значить, будуть вимушені думати про створення умов, сприятливих для здійснення людьми підприємницької діяльності і розвитку відповідних територій.
 
Мені здається, усе стане на свої місця: підприємці будуть займатися господарською діяльністю, державні чиновники – своєю професійною. Буде розвиватись бізнес, сформується клас кваліфікованих державних службовців.
Різко зменшиться кількість пустих виборів і політичних істерій та витрат, що супроводжують будь-які вибори в Україні і частково паралізують нормальну роботу усіх органів влади. Ризикну сказати, що в запропонований умовах можна відмовитися від партій в нинішньому їх вигляді взагалі. За проведення виборів можуть відповідати і органи державної влади під народним контролем.
 
Поки що утримаюся від перечислення переваг запропонованої системи, тим більше, що це ще не вся картина. Ми будемо ще обговорювати організацію інших гілок влади – виконавчої і судової, оптимізацію їх чисельності та структури, а також спосіб контролю всієї влади.