Деякі речі в житті не зовсім зрозумілі. Це не страшно. При відповідному поясненні – все стає на свої місця. Наприклад, рішення міжнародного суду ООН по острову Зміїний і розподілі економічних зон континентального шельфу – це перемога чи поразка України? Одні кажуть – унікальна перемога, інші – зовнішньополітична катастрофа, яка наочно показує повну недієздатність України, як суб’єкта міжнародних відносин. Ми не будемо гадати на кавовій гущі. Ми глянемо на кілька простих фактів.
 
Отже, на державу Україну подає позов держава Румунія, бо вона не визнає острів Зміїний островом, а вважає його скелею. Здавалось би – хай собі вважають наш острів скелею! Які проблеми? Хоч горщиком мене назвіть – тільки в піч не ставте! Але проблема в тому, що якщо Зміїний не острів, то Україна не може претендувати на поширення своєї економічної зони на територію морського шельфа навколо свого острова на відстань 200 морських миль. А претендувати на цю економічну зону варто, бо, за різноманітними оцінками, на шельфі Чорного моря саме у тому місці є невеличка дещиця вуглеводневих ресурсів (нафта, газ), у кількості яка могла б дати підстави Україні вважатися державою, якщо не повністю, то більшою мірою забезпеченою своїми енергоресурсами. Спір, отже, виникає не через острів площею кілька гектарів, а через території навколо нього, загальною площею близько 12 тис. квадратних кілометрів, які потенційно багаті вуглеводневими ресурсами і можуть розроблятися у найкоротшій перспективі.  
 
Чи варто румунам позиватися до суду за такі території? Безумовно так. Чи варто Україні іти на цей суд? Питання не дивне, бо, Україна могла б взагалі не брати участь у такому суді. Варто було йти на суд тільки при певності у його позитивному для нас результаті. Зрештою, така певність, може, й була адже логіка підказує, що Україна володіє все-таки островом Зміїний, а не скелею, що дає підстави розраховувати на поширення виключної економічної зони України на відстань 200 морських миль від її узбережжя. Проте, слід було подумати щонайменше тричі, а потім надзвичайно ретельно, послідовно і повно, не нехтуючи ніякою дрібницею, навіть піар-супроводом питання, як це робили і румуни, доводити справу до перемоги. Однак, на розгляд справи погодились при Кучмі і завершувалась вона вже при Ющенку нашими перевіреними методами – «якось то буде», «ще ніколи так не було, щоби якось та й не було».
 

 
Чим завершилась? Дивне питання. Звичайно перемогою. Побіжного погляду на карту з чітко окресленою лінією кордону видно – румуни претендували на 12 тис. кв. км. території, а одержали тільки трохи більше дев’яти тисяч. Ми доводили, що це острів, а не скеля – навіть там поселили людей і заснували населений пункт – і суд визнав, що Зміїний таки так – острів. А що ми одержали з 12 тисяч квадратних кілометрів тільки 2,5 тисячі – так то добре! Могли б і нічого не мати. Це трохи дивна перемога для нації, яка прагне мати запас «ще на помідори». Нумо, перечитаймо ще раз рішення міжнародного суду:
 
Міжнародний суд ООН вважає, що острів Зміїний не може вважатися частиною прибережної лінії України при визначенні серединної лінії при делімітації континентального шельфу та виключної економічної зони.
Про це йдеться в оголошеному у вівторок рішенні Міжнародного суду ООН в Гаазі, повідомляє агентство "УНІАН".
"Врахування острова Зміїний означало б юридичний перегляд географії", - заявила президент суду Розалін Хіггінс, зачитуючи рішення.
Економічна правда  
 
Думаю, що для повної ясності треба ще раз перечитати казку про «вершки і корінці» і, у світлі роз’яснень секретаріату президента та рідного МЗС спробувати визначити хто ж там постійно перемагав?
 
Але кому не ясно тепер, що це перемога? Просто вона УНІКАЛЬНА. Таких перемог в історії не багато. Навіть древній цар Пірр такої перемоги не мав! Мені здається, що зовнішньополітична доктрина України дуже вдало ілюстрована прізвищем нашого міністра закордонних справ – Огризко. Це огризкова доктрина. Нам залишають хоч ЩОСЬ, а могли б забрати ВСЕ. Це, безперечно, перемога! Це дуже, дуже позитивно. Наступний позов, який Румунія, в компанії з іншими нашими сусідами, безсумнівно, підготує до міжнародного суду ООН,  буде позов на предмет роз’яснення, – «Чи може Україна вважатися державою, а чи це просто територія?»  Я, з великою вірогідністю, можу спрогнозувати рішення суду. Ось воно:  «Україна, безумовно, є державою але це не може вважатися перешкодою для досягнення сусідніми державами своїх виключних економічних та політичних цілей на її території і не є підставою для обмеження територіальних надбань сусідніх держав за рахунок України. Урахування України, як чинника управління та розпорядження на даній території означало би юридичний перегляд історії та географії.» Напевно це, як каже Віктор Андрійович Ющенко, гарант територіальної цілісності країни, крапка.
 
Після оголошення рішення суду ООН, мене нестерпно потягнуло на вивчення Конституції і Кримінального Кодексу рідної держави. Ось які там є статті, які, на мою думку, слід було б вилучити якнайшвидше:  
 
«Стаття 2.  Суверенітет  України   поширюється   на   всю   її  територію. Україна є  унітарною  державою. Територія України  в  межах  існуючого  кордону  є цілісною і недоторканною.» Це - Конституція України.
 
А ось відповідні статті Кримінального кодексу, які також не можуть витримати перевірки сучасністю:
 
Стаття 110. Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України
 
     1. Умисні дії,  вчинені  з  метою  зміни  меж  території  або державного  кордону  України  на порушення порядку,  встановленого Конституцією  України  ( 254к/96-ВР ), а також публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій, - караються обмеженням   волі  на  строк  до  трьох  років  або позбавленням волі на той самий строк.
 
     2. Ті самі дії, якщо вони вчинені особою, яка є представником влади,  або повторно,  або за попередньою змовою групою осіб,  або поєднані з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі, - караються обмеженням волі на строк від трьох до  п'яти  років або позбавленням волі на той самий строк.
 
     3. Дії,  передбачені частинами першою або другою цієї статті, які призвели до загибелі людей або інших тяжких наслідків, -   караються позбавленням волі на строк від семи  до  дванадцяти років.
 
     Стаття 111. Державна зрада
 
     1. Державна зрада,  тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на  шкоду  суверенітетові,  територіальній  цілісності  та недоторканності,   обороноздатності,   державній,  економічній  чи інформаційній безпеці України:  перехід на  бік  ворога  в  умовах воєнного  стану  або  в  період  збройного  конфлікту, шпигунство, надання   іноземній   державі,   іноземній   організації   або  їх представникам  допомоги  в  проведенні  підривної діяльності проти України, -  карається позбавленням   волі   на   строк   від   десяти  до п'ятнадцяти років.
 
Ці статті з Конституції та Кримінального кодексу слід вилучати якнайшвидше, через те, що вони дещо затьмарюють сяйво перемоги нашої дипломатії і можуть вступити у легку колізію з поданням на нагородження орденами осіб, причетних до цієї вікопомної перемоги. Крім того, ці статті слід забирати з огляду на те, що за сприяння представників партій влади – НУ, ЄЦ, ПР, КПУ в регіонах України де-факто, за допомогою місцевих органів влади, розпочато процеси сепаратизму. Прийняті постанови місцевих рад про «офіційні» мови, визнано «русинів» «народом», за сприяння Закарпатської облради встановлено монумент «Великій Угорщині» на Верецькому перевалі…
 
Не лишнім також було б і продумати якийсь історичний титул для сьогодняшнього нашого лідера. Щоб, значить, повноту його діянь відображав. Ну, наприклад, «В.А.Ющенко – даруватель земель українських». Або «Віктор Безземельний». На цьому, думаю, про перемоги досить. Перейдемо до криз. Їх країна витримує краще.
 
Криза… Криза… Як відомо, кожна медаль має дві сторони, а палиця – два кінці. Це стосується і таких малоприємних речей, як криза. Але кому криза, а кому – мама рідна. Отже, в чому виражається криза у цілому світі? Найголовніше – зменшуються доходи тих, хто працює. Байдуже чи це мільйонер-бізнесмен чи слюсар. Це закономірно. Що слід зробити для того, щоб запобігти зубожінню? Слід:
1. економити
2. зменшувати ціни на свою продукцію чи послуги.
 
Це виходячи з простого міркування «не до жиру – аби живу». Справді, у цілому світі (цивілізованому світі) ми спостерігаємо чітку закономірність – ціни на все – від енергоресурсів до харчів – падають. Дешевіють навіть гроші. Центральні банки великих держав зменшують облікові ставки, допускають навіть девальвацію (контрольовану і прогнозовану!) національних грошей – тільки б брали кредити! Тільки б стимулювати виробництво і споживання! Додатковим стимулом для тих, хто наповнює державні бюджети грішми (нагадаю, що, наприклад, у дикій Британії такими вважаються не податківці, а платники податків) є також і зменшення податків. У Великобританії, ось ПДВ зменшили з 17,5% до 11%, уряди інших країн всіляко намагаються зменшувати або, хоча б, не збільшувати податкове навантаження на власного товаровиробника і споживача. Таким чином, війна, тобто – пардон – криза у таких країнах для простого громадянина є якщо й не матір’ю рідною, то, принаймні, не катастрофою. Бо ж заробітки або залишаються на попередньому рівні, а ціни падають, або доходи населення падають але й ціни на товари та послуги знижуються адекватно доходам. Цей процес відбувається практично у всіх країнах Європи. Тепер повернімось до Європи і світу тим місцем, яким вони повернулись до нас у міжнародному суді, а до рідної країни лицем  і знайдімо, кому у нас криза мати, а кому – війна?
 
Знову ж таки без емоцій, просто набір слів:  бензин, газ, комунальні послуги, продукти харчування, одяг, ліки, податки. Усі ці речі подорожчали і то досить суттєво. Я, було зопалу, не зрозумів, чому все дорожчає, якщо, згідно з елементарною логікою, мало б дешевшати? І Бізнес, якщо він хоче вижити, мав би гнучко реагувати на стан ринку і здешевлювати свої товари та послуги. До цього закликав і міністр фінансів Віктор Пинзеник у недавньому «Дзеркалі тижня». Даруйте за довгу цитату, але вона дуже правильна:
 
Коли чую рекламу, що підприємство продає імпортний товар зі знижкою у 70%, я готовий обняти його власника чи власників. Це мудра, талановита людина. Він іде на втрату 70%, щоб зберегти 30%. Інакше втратить усе (100%). Власник одного металургійного комбінату повідомив приємну для мене новину: він продає метал із збитками 20 дол. на одну тонну. Зате потихеньку піднімається із дна падіння. Піднімається, бо збільшив споживання за рахунок ціни.
Прикладів такої поведінки немало. Але масовість — головне. Підіть усі на збитки, підіть усі назустріч одне одному — і переживете цей тяжкий період, а через рік знову будете вже заробляти. Ідіть у всіх стосунках назустріч одне одному. В.Пинзеник. Кінець тунелю поки що без світла.  
Дзеркало тижня
 
Тепер питання до міністра фінансів, хоча, ні – до всіх гілок української влади без винятку – чому ВИ не йдете назустріч громадянам? Де ВАШІ збитки? Де рішення з економії? Де реалістичний бюджет? Де обмеження витрат на утримання чиновників? Де зменшення податкового навантаження? Де, зрештою, хоч якийсь податковий кодекс? Де дебати у Верховній Раді, обгрунтовані розрахунками і графіками (ау, Вікторе Михайловичу!) щодо зниження ПДВ, або й його скасування і введення натомість податку, наприклад, з обороту за ставкою 10, а то й менше відсотків? Згоден – може це не вигідно ні державі, ні бізнесу. Але де про це ви дебатуєте? Де проекти реформування і дії з реформування оподаткування?
 
Я розумію, нам усі розказують який неадекватний президент з його кажанами і козаками але, панове! Давайте бути чесними – ви НІЧОГО не робите. Ви прохідні і неважливі законопроекти, замість того, щоб їх швиденько прийняти або не прийняти, мняцкаєте по кілька днів, розписуєте в пресі, який неадекват Ющенко і … все?! Ви, шановні, там чого всі сидите?  Ви всі боретесь з Ющенком? То виженіть його! Хай уже не заважає! І ПР, і БЮТ, і комуністам і, навіть, Литвину він заважає плідно працювати на благо країни. Вперед, в коаліцію, всі разом! Вас там більше як триста буде. Ви Ющенка зможете за пивом посилати. Що? Крім Ющенка вам ще Юля заважає? ПР, комуністи, Крілі і дорогий (у прямому сенсі цього слова!) Литвин – вас нема 226? Ви її не можете вигнати?! Вперед в коаліцію, інваліди! Ах, Віктора Федоровича навіть місце прем'єра прикрасити не зможе… Гм, так беріть тоді БЮТ та  НСНУ (з усіма єресями, протестантами і Юдами) та недешевого (в сенсі дорогого) Володимира Михайловича (або й без нього) та створюйте коаліцію та уряд, та беріть ситуацію в свої руки та виводьте країну з кризи… Ой! Бляха-муха! Уже ж є така коаліція. А чого не працює? Чи, може, той процес, який ми спостерігаємо на Печерських пагорбах, називається роботою?
 
Це все якось дуже складно. Це так само складно, як зрозуміти, чому нафта подешевшала у 3,5 рази, бензин у світі теж дешевшає, а у нас – дорожчає. Я сам пробував зрозуміти – не зміг. Добре, що мені прем'єр-міністр роз'яснила:
 
"Подорожчання бензину і дизельного пального викликано єдиною складовою – це курс гривні до долара", - сказала Тимошенко.
"Завозиться імпортоване дизпаливо, імпортована нафта, імпортовані всі нафтопродукти, тому курс гривня/долар дуже відбивається на ціні в роздрібній торгівлі на бензин і диельне пальне", - пояснила прем’єр. Вона знову наголосила, що вина за це покладається на Нацбанк, який має стабілізувати курс гривні.
Українська правда  
 
Ось! Все чітко і зрозуміло – гривня впала, бензин підріс. Все вірно. У струнку логічну схему тільки не вкладається маленька неув'язка – коли гривня росла до 4,85 до долара, у травні минулого 2008 року, що робив бензин? Що-що? Не чую! Не чую бадьорої відповіді про те, що, коли курс гривні зміцнився до 4,85 гривень  за 1 долар, бензин А-95 коштував… 6,50 грн. (Шість гривень п’ятдесят копійок) за літр. Виходить, з травня місяця, долар ріс, а ціна бензину демонструвала дивні зиґзаги: у період, коли він був 10 гривень за долар, бензин (А-95) був 4,95 гривень за літр (упав порівняно з травнем), а коли долар поліз донизу – грудень 2008-го – січень 2009-го – бензин… подорожчав!  Його ціна (того ж таки А-95) при теперішньому курсі приблизно 8,30 грн за долар становить 5,78 грн за літр. Ще три тижні тому я заправляв свою «ластівку» по ціні 5,15 грн за літр., а місяць тому – 4,90 грн. за літр. Тепер – 5,78 гривень за літр. Юліє Володимирівно, а акциз, який ви ввели на пальне з початку цього року, часом, не вплинув на його ціну? А мито на імпорт? Ні? Ну ні – то й ні. Я так просто спитав…
 
Я можу просто так питати, бо я багато чого не розумію. Я просто собі Канаріс з маленького провінційного містечка на заході України. І, навіть, псевдо я взяв не тому, що аж так сильно захоплююсь німецьким адміралом, а тому, що люблю читати Леся Подерв’янського.
 
У моєму місті, подекуди, відсутні дороги. Вони розтанули разом зі снігом і залишились тільки напрямки. У моєму місті, здається, назавше зник здоровий глузд разом з центральною аптекою. У моєму місті, посеред нього, стоїть кінотеатр, в якому плодяться летючі миші, замість того, щоб там показували кіно. Але я люблю це місто. Воно є часточкою мене. Його брук, що пам'ятає кроки Бруно Шульца, його стіни, що пам'ятають Мартовича і Стефаника, його школи і в'язниці, що пам'ятають Франка. Це моя країна. Вона направду прекрасна. І так само хтось любить асфальт Алчевська…
 
Власне, до чого тут всі ці ліричні відступи? Та так, особливо ні до чого, просто, мені було б набагато легше писати все те, що я зараз пишу, тоді, коли б президентом був Леонід Данилович Кучма, прем'єр-міністром – Віктор Федорович Янукович, а міністром фінансів – Микола Янович Азаров. Бо цим людям я НІКОЛИ не вірив і НІКОЛИ не повірю. Проте зараз…  Ющенко, який здає території України, Тимошенко, яка убиває економіку. Я, мабуть, щось пропустив. Я, мабуть, чогось не розумію. Коли ви стали такими, ті, за ким ми могли б піти навіть на смерть у 2004-му? Чи ви завжди такими були?! Хто так осліп ми чи ви - «спасителі» нації?
 
Я не можу визначити хто ж осліп, бо докази слоіпоти з усіх сторін однакові. Те, що Віктор Андрійович патологічно не здатний сформувати дієздатну команду – доказ цьому багатостраждальна Наша Україна. У Юлії Володимирівни практично те саме. Кількість зрадників на одиницю площі і часу починає просто-таки зашкалювати. Я трішки пропустив той момент, коли Хорошковський став поганим. Бо ще у березні 2008 року (Боже, як же все змінилось з весни!):
 
Тимошенко зазначила, що таке збільшення надходжень стає можливим завдяки поновленню роботи програми "Контрабанда - стоп!" і новим принципам діяльності митниці.
"Валерій Іванович Хорошковський зараз перебуває абсолютно на своєму місці", - сказала Тимошенко.
Економічна правда
 
А вже у лютому 2009-го Хорошковський корупціонер і непрофесіонал… Юліє Володимирівно, так ви його що, не перевиховали? Ітіть – калатіть! Ти глянь, який рецидивіст. А, рік тому, значить не можна було бачити, що горб, замість могильної плити, макіяжем лікувати не можна? Не видно було… Хто ж знав? Хіба ж ти  в душу людини влізеш? Хорошковський – це ж бізнесмен. Він же підтримуватиме того, кого йому вигідно. Це ж треба відділити бізнес від політики, як мухи від котлет. А хто таке в Україні буде робити? А хтось таке робити збирався? У кого там було в програмі написано про відділення бізнесу від влади? Хто там збирався розділити цих сіамських близнюків і казав, що це не важко? Не згадаю. Не можу. Хтось, наче б то на Ю. Юля? Ющенко?.... Давно се діялось, давно....
 
Як там казали древні латиняни? Sapienti sat – Розумному досить? А нам?
 
Схоже, що досить і нам. Народ все частіше починає виходити на протестні акції. Не так нецивілізовано, як у якій-небудь Франції чи Греції але організовано. Мене особисто тішить, що організовують акції протесту не політики. Маю на увазі акцію автомобілістів проти підвищення транспортного збору.  Це означає, що рідна влада уже так глибоко влазить в кишеню до свого громадянина, що громадянин задумується над тим, щоб кишеню свою захистити. У зв’язку з цим невеличке роз'яснення тепер уже від мене. Попри намагання деяких політиків або приписати собі підйом на протести або те, що людей хтось підіймає і провокує на протестні акції, слід пам'ятати, що у еру інтернету, де люди мають свої майданчики для спілкування, їх здібність до самоорганізації росте надзвичайно сильно.
 
Як правильно відзначив все той же Віктор Михайлович Пинзеник, у тій же своїй статті, яку я люблю цитувати, ми – нація колективна. Ми не такі яскраво виражені індивідуалісти, як, наприклад, французи. Тому, ми можемо довше потерпіти але, коли терпіти вже не сила, ми можемо продемонструвати те, що ніхто від нас не чекає – єдність і те, що всі за нами помічали – впертість. Зважаючи на нашу раціональну толерантність (в українців толерантність надзвичайно природна саме тому, що раціональна – виходячи з вищих міркувань власної вигоди), мені дуже хочеться вірити, що до ексцесів на кшталт биття морд і вітрин не дійде. Але я б дуже-дуже сильно попросив нашу владу не гратись з терпінням громадян. Бо, якщо навіть Віктор Федорович, з його видатною здатністю до роздумів, зрозумів, що закликати до протестів стає небезпечно, а перевибори можуть бути у формі виносу тіл депутатів з Верховної Ради, то варто було б оперативно реагувати на вимоги людей.
 
Одним словом - Sapienti sat.
А вам, шановні представники влади?