Доброго дня всім Вам, шановне Товариство!
 
На протязі останніх 15-20 місяців, читаючи й вивчаючи різні дописи, обмірковуючи й виносячи свої пропозиції, а головне,– намагаючись осмислити причини й наслідки сучасного становища в Україні та можливі шляхи його різкого покращення, я дійшов до декотрих висновків, які й пропоную на Ваш розгляд.
 
Отже, в своїй більшості, автори різних дописів приходять до очевидного висновку – щоб покращити ситуацію в Україні з метою отримати Державу замість держави, Громадянське суспільство замість просто населення, дійсно краще життя для людей, потрібно міняти СИСТЕМУ. Але що воно таке – СИСТЕМА? Зрозумілого для всіх досить простого визначення (без академічних теорій та термінів) в переглянутих мною дописах я, на жаль, не знайшов. Але як ми збираємося міняти СИСТЕМУ, якщо не розуміємо (чи розуміємо кожний по-своєму) її сутність?  Таким чином, визначення цього терміну є вкрай необхідним.
 
З моєї точки зору, спрощуючи до загальнозрозумілого рівня, можна стверджувати, що СИСТЕМА складається з двох основних складових:
 
1. Суб’єктна складова – всі ми з Вами – малі й великі, чоловіки й жінки, вчителі, інженери, підприємці, чиновники, владні структури й їх елементи,... – все те, що може АКТИВНО впливати на СИСТЕМУ взагалі чи на її окремі складові. Кожна окрема людина є БАЗОВИМ (елементарним) суб’єктом СИСТЕМИ;
2. Об’єктна складова – “правила гри” (“поведінки”) – сукупність законів, традицій, моральних норм,... – все те, що не може змінитися само по собі, але завдяки чому суб’єкти СИСТЕМИ мають змогу взаємодіяти між собою чи з СИСТЕМОЮ в цілому, не створюючи при цьому хаосу.
 
Обидві складові нерозривно пов’язані одна з одною – перша може змінювати й змінює другу, а та, в свою чергу, впливає на першу.
Сподіваюся, що таке визначення СИСТЕМИ є зрозумілим для всіх (прошу теоретиків не бити мене за таке спрощення,- в нас з вами різні цілі на даний момент, тож вибачте мені). З такого визначення СИСТЕМИ маємо зробити висновок – про СИСТЕМУ як таку можна говорити лише в тому разі, якщо мати на увазі ОБИДВІ її складові - суб’єктну ТА об’єктну - інакше ми говоритимемо не про СИСТЕМУ.
 
Кінцевим результатом існування СИСТЕМИ є умови (матеріальні й духовні) життя та діяльності її БАЗОВИХ суб’єктів, а також СТАБІЛЬНА відсутність хаосу (наявність порядку) у взаємовідносинах між всіма суб’єктами СИСТЕМИ. Структура СИСТЕМИ, а також взаємопов’язаність її складових автоматично призводить до однієї з найголовніших рис СИСТЕМИ – її стабільності.
 
Якщо результати існування СИСТЕМИ більш-менш відповідають очікуванням її суб’єктів, то можна говорити про позитивну СИСТЕМУ, інакше – про негативну СИСТЕМУ. В позитивній СИСТЕМІ її стабільність – теж позитивна, в негативній, відповідно,- негативна й виконує роль перешкоди для зміни СИСТЕМИ.
 
Взагалі яка завгодно СИСТЕМА з плином часу змінюється (еволюція), оскільки її складові та їх взаємодія між собою не є чимось застиглим у часі. Під впливом різних чинників, як зовнішніх, так і внутрішніх, позитивна СИСТЕМА може перетворитися на негативну та навпаки. Швидкість цих змін при еволюційному розвитку невелика, але якщо СИСТЕМА має негативний характер впродовж тривалого часу й/або її “негативність” посилюється з часом, то, врешті-решт, виникає криза, яка ОБ’ЄКТИВНО повинна завершитися й завершується швидкою зміною СИСТЕМИ. Саме на цьому етапі, етапі кризи, знаходиться зараз Україна, яка тривалий час має на своїх теренах негативну СИСТЕМУ.
 
Яка завгодно зміна СИСТЕМИ може проходити під впливом як зовнішніх чинників, так і внутрішніх, а також їх комбінацій. Швидкі (наприклад, окупація однієї країни іншою) або ж поступові (наприклад, за допомогою іноземних ЗМІ) зовнішні зміни ми тут розглядати не будемо, сподіваючись на те, що свої проблеми ми спроможні вирішити самі, а на зовнішні чинники зможемо дати адекватну відповідь. Тож розглянемо зміну СИСТЕМИ зсередини, і тільки ту, що передбачає перетворення негативної СИСТЕМИ на позитивну (в протилежних змінах ми не зацікавлені за визначенням).
 
Зміна СИСТЕМИ з негативної на позитивну може бути стихійною й некерованою на початковому етапі (революція), якщо кількість незадоволених СИСТЕМОЮ її суб’єктів перевищить деяку (критичну) межу,- така зміна зазвичай супроводжується насиллям (в т.ч. й невмотивованим) та великою кількістю жертв. Стихійна революція завжди проходить під гаслами зміни виключно влади, тобто друга складова СИСТЕМИ до уваги не береться. Крім того, на певному етапі стихійного процесу на його чолі обов’язково з’являються окремі суб’єкти (і процес змін стає керованим), інтереси яких не обов’язково співпадають з інтересами більшості інших суб’єктів, а тому така зміна не завжди призводить до очікуваних більшістю суб’єктів результатів, навіть більше того – нерідко змінена СИСТЕМА виявляється ще гіршою для більшості суб’єктів, аніж попередня, тому такий варіант (стихійний) не може бути задовільним для нашої країни.
 
Зміна СИСТЕМИ може бути й організованою (нестихійною) з самого свого початку, зусиллями тих суб’єктів СИСТЕМИ, які або бачать приближення критичного порогу кількості невдоволених суб’єктів і не бажають виникнення стихійного розвитку процесу (в такому разі можна говорити про їх бажання змінити СИСТЕМУ на позитивну, а сам процес назвати мирною революцією), або коли ці суб’єкти хочуть змінити СИСТЕМУ “під себе” (створити, таким чином, негативну СИСТЕМУ, а процес називається переворотом),- така зміна зазвичай проходить або зовсім без фізичного насилля, або з відносно невеликими жертвами. При такому варіанті проведення змін об’єктна складова СИСТЕМИ завжди враховується, хоча й з різними намірами (при мирній революції та при перевороті). Отже, і в випадку керованого процесу далеко не завжди зміна СИСТЕМИ призводить до очікуваного більшістю її суб’єктів результату – позитивної СИСТЕМИ.
 
Виходячи з усього сказаного, маємо дійти висновку, що в обох випадках (стихійному та керованому) кінцевий результат зміни СИСТЕМИ (позитив чи негатив) залежить від того, чи співпадають інтереси суб’єктів, що керують процесом зміни СИСТЕМИ, з інтересами всіх інших суб’єктів змінюваної СИСТЕМИ (висновок 1-й).
 
Повернувшись до наведеного вище визначення СИСТЕМИ, маємо зробити ще один висновок – СИСТЕМА в цілому є досить громіздким утворенням, мало пристосованим до змін, що є перевагою СИСТЕМИ з точки зору її стабільності, але й одночасно недоліком, зважаючи на необхідність час від часу її вдосконалювати (змінювати). Щоб знайти прийнятний вихід з цього протиріччя, потрібно виділити з СИСТЕМИ ту її частку (назвімо її “Система”), яка спроможна змінити СИСТЕМУ в прийнятний для її суб’єктів проміжок часу. Отже, Система, як невід’ємна частина СИСТЕМИ, наслідує структуру останньої й також складається з двох основних складових:
 
1. Суб’єктна частина – найбільш активна частина БАЗОВИХ суб’єктів СИСТЕМИ, а також система влади країни. Ці дві компоненти по своїй чисельності не перевищують 10% суб’єктної складової СИСТЕМИ, але мають можливість проводити досить швидкі зміни в СИСТЕМІ;
2. Об’єктна складова – діюче законодавство, яке може оперативно змінюватися під впливом суб’єктів Системи.
 
І знову, як і в випадку з СИСТЕМОЮ, треба зазначити – про Систему можна говорити тільки в тому разі, якщо маються на увазі ОБИДВІ її частини - суб’єктна ТА об’єктна (висновок 2-й).
 
Система, як і її пращур, характеризується тісним взаємозв’язком між своїми складовими,- влада може змінювати й змінює законодавство, інші учасники суб’єктної складової можуть намагатися й намагаються примусити владу змінити або захистити об’єктну частину Системи чи її фрагменти, а об’єктна складова Системи – формує або змінює зміст, чисельність та поведінку суб’єктної складової Системи. Виходячи з цього, не можна не бачити, що суб’єктна та об’єктна складові Системи поодинці “слабіші”, аніж разом, тому Система не може бути реформована шляхом зміни (навіть радикальної) тільки однієї з її складових, якщо пам’ятати, що ми дозволяємо собі виключно мирні, некровопролитні, методи. Не може бути змінена тому, що зміна однієї частини, при незмінності другої, буде досить швидко “виправлена” Системою, щоб повернути свою стабільність (висновок 3-й).
Тим не менше, оскільки Система значно гнучкіша СИСТЕМИ за визначенням, то, використовуючи саме її, все ж таки існують можливості для досить швидкої зміни всієї СИСТЕМИ.
 
Як це зробити? Або яким чином можлива зміна нинішньої негативної СИСТЕМИ на позитивну мирним шляхом?
 
Для пошуку відповіді на це питання згадаймо зроблені раніше висновки:
 
1. В обох випадках (стихійному та керованому) кінцевий результат зміни СИСТЕМИ (позитивна чи негативна) залежить від того, чи співпадають інтереси суб’єктів, що керують процесом зміни СИСТЕМИ, з інтересами всіх інших суб’єктів змінюваної СИСТЕМИ.
2. Про Систему можна говорити тільки в тому разі, якщо маються на увазі ОБИДВІ її частини - суб’єктна ТА об’єктна.
3. Зміна однієї частини, при незмінності другої, буде досить швидко “виправлена” Системою, щоб повернути свою стабільність.
 
Співставляючи між собою всі три висновки, приходимо до логічної відповіді на поставлене питання - щоб змінити СИСТЕМУ на позитивну, ми повинні забезпечити:
 
a) ОДНОЧАСНУ зміну ОБОХ її складових;
b) жорстку відповідність змін ОБОХ складових позитивній СИСТЕМІ.
 
Невиконання бодай одного з наведених пунктів відповіді може призвести (а скорше за все, приведе) до зовсім небажаних для нас результатів.
 
Таким чином, як загальний висновок наведених міркувань, мусимо сказати – змінити нинішню негативну СИСТЕМУ на позитивну з уникненням невиправданих жертв та унеможливленням появи ще гіршої СИСТЕМИ, ніж існуюча, можливо лише шляхом проведення КЕРОВАНОЇ МИРНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ, В ПРОЦЕСІ ЯКОЇ ПОВИННІ БУТИ ЗМІНЕНІ ОБИДВІ СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ СИСТЕМИ НА ТАКІ, ЩО ВІДПОВІДАЮТЬ ПОЗИТИВНІЙ СИСТЕМІ.
 
Дякую Вам, шановне Товариство, за Ваші терпіння та уважність. І бажаю всім нам успіхів!