Микола Стефанович Гумільов, для якого життєвим принципом були слова Кобзаря: "І чужому навчайтесь, і свого не цурайтесь...", не тільки писав чудові вірші, але й іноді перекладав на українську мову вірші своїх друзів, славетних російських поетів.
Одного разу, під час пиятики у Венеції, його друг, геніальний російський поет Йосип Бродський сказав, що дуже хотів би почути, як звучать його вірші чарівною українською мовою. Але щоб це був такий переклад, який би ніс у собі український колорит і дух українського життя. Микола Стефанович пообіцяв принагідно це зробити.
І ось настав момент, коли, як сказав Микола Стефанович, колорит аж зашкалив! Дух, який запанував у його рідному місті, терпіти вже стало неможливо. І став набивати наш митець поетичні рядки словами, наче кулеметні стрічки набоями.
Пропоную читачам переклад найвідомішого вірша Йосипа Бродського у виконані геніального поета, українського патріота і громадянина з великої літери Миколи Стефановича Гумільова.
Вірші Йосипа Бродського:
Плывет в тоске необъяснимой
среди кирпичного надсада
ночной кораблик негасимый
из Александровского сада,
ночной фонарик нелюдимый,
на розу желтую похожий,
над головой своих любимых,
у ног прохожих.
Плывет в тоске необъяснимой
пчелиный хор сомнамбул, пьяниц.
В ночной столице фотоснимок
печально сделал иностранец,
и выезжает на Ордынку
такси с больными седоками,
и мертвецы стоят в обнимку
с особняками.
Плывет в тоске необъяснимой
певец печальный по столице,
стоит у лавки керосинной
печальный дворник круглолицый,
спешит по улице невзрачной
любовник старый и красивый.
Полночный поезд новобрачный
плывет в тоске необъяснимой.
Плывет во мгле замоскворецкой,
пловец в несчастие случайный,
блуждает выговор еврейский
на желтой лестнице печальной,
и от любви до невеселья
под Новый Год, под воскресенье,
плывет красотка записная,
своей тоски не объясняя.
Плывет в глазах холодный вечер,
дрожат снежинки на вагоне,
морозный ветер, бледный ветер
обтянет красные ладони,
и льется мед огней вечерних,
и пахнет сладкою халвою;
ночной пирог несет сочельник
над головою.
Твой Новый Год по темно-синей
волне средь моря городского
плывет в тоске необъяснимой,
как будто жизнь начнется снова,
как будто будет свет и слава,
удачный день и вдоволь хлеба,
как будто жизнь качнется вправо,
качнувшись влево.
Переклад Миколи Гумільова:
Пливе по вулицях столичних
Ліхтарик на шахтарській касці.
І сяє радість на обличчях
Дніпропетровців і донбасців.
І розсікає пил вугільний
Сльоза на стомленім обличчі.
Про перемогу в Україні
Вона засвідчить.
Пливуть Хрещатиком широким
Війська російські, як навала.
Суворі хлопці - їхні кроки
Земля чеченська відчувала.
Пливе у сумі невгамовнім
Бджолина зграя демократів.
І різномастість їх назовня -
Їм рідна матір.
Пливе молитва чужорідна,
Як сморід від сміттєвих баків.
Вже в Лаврі правив піп не гідний,
Кремлівський підлий посіпака.
Потішний флот новоімперський
Вже на теренах Батьківщини
Свій якір, наче ніж у серце,
Назавжди кинув.
Пливе епоха біло-синя,
Предтеча повного колапсу.
Пливе у рюшах, як гусиня,
Людмила, леді із Донбасу.
Блукає суржик перегарний
По древніх вулицях столиці.
Зведенюківська мова - гарна,
Для тих, хто - ниці.
Пливе попса на телехвилях,
В культурі "фєнєчка" панує.
Все, що живе не в цьому стилі
Нових хазяїв не хвилює.
Що новий термін - президентський,
Не зрозумів завгар колишній.
Він продає усе за безцінь
Й країну нищить.
І революція народна
Невдовзі нас усіх чекає,
Терпіти далі тих забродів
Народ український не має.
Неначе стегна у шалави
Нас інтригує похітливо
Оте життя - хитнувшись вправо,
Хитнулось вліво.
