Днями випадково зіткнувся в аеропорті з Михайлом Бродським. Розмовляли з приводу його наміру ліквідувати лафу для платників єдиного податку. Його аргументи мають рацію для абстрактної країни, проте, не для конкретної України.
 
Зокрема, він резонно зауважує, що на робітника на заводі нараховуються більші податки, аніж на підприємця з єдиним податком, а це не справедливо. На це можна заперечити, що за пролетаря платить власник заводу, що якби зменшити відрахування до пенсійного фонду на робітника, власник платню робітникові все одно не збільшить.
 
Бродський каже, що через "єдиноподатківців" ухиляються від податків великі бариги, скажімо, торгівельні сіті, універмаги, тощо. Ну так і боріться з ними - кажу я - багато злочинців ухиляється від правосуддя маскуючись під законослухняних громадян, це не означає, що всіх громадян треба запроторити до в"язниці, щоб разом з ними сіли й злочинці.
 
Бродський каже, що патріот має більше платити до бюджету, бо без того його ні на що не вистачає. Цей аргумент матиме сенс коли прем"єра зватимуть Бандера, або,  хоча б, Бродський, але не Азаров.
 
Платити більше Азарову, щоб він міг краще робити приємно Кремлю? Окрім того, до третини бюджетних коштів, так чи інакше, розкрадається, отже спочатку згвалтуйте міністрів, а вже тоді нахиляйте підприємців.
 
Те що не розкрадають - не раціонально використовують. Гадаю, коштів витрачених на святкування річниці перемоги Колими над Бухенвальдом вистачило б на те щоб забезпечити пристойне медичне забезпечення решткам ветеранів. Їх всі ці 65 років вітали, але не годували ( хіба що недоїдками зі столу начальства ).
 
Хоча Бродський, як декабристи, страшенно далекий від народу, сподіваємось, що він таки розбудить якогось підприємницького Герцена, а той у свою чергу переконає нас платити не уряду, а народовольцям.
 
d-korchinskiy.livejournal.com