Ну, значить, перемогли. Багнет в землю – закурівай, Ваня! Да. І всьо. Кіздєц, Ваня. І вже ми з тобою знов братья, якшо не навєк, то на десять років – точно. А всьо, Ваня, тому що: а) гарний маркетинг; б) В.В. Путін і Ю.В.Тимошенко хороші мерчендайзери.
 
Маркетинг – це ще вигідніше виставити на продаж те, що і так гарно продається. У вашому, Ваня, випадку це – крім, канєшно, Родіни – газ, у нашому це – крім, звісно, Батьківщини – труба. І так треба зробити той маркетінг, щоб усі зрозуміли, що два ці товари без хорошого мерчендайзера ніхєра куплятися не будуть. Мерчендайзер – це, Ваня, той, хто любу чухню може так красіво на полку покласти, шо ти і не хочеш – а купиш.  Це як в супермаркеті:  ідеш повз поличку з йогуртами – красіві, спасу нема! І той красочний, і цей барвистий, і всі вітаміни групи «Е» зі 131 і по 453-й включно, а ти, всьо равно, Ваня, бутилку водки купиш. І не тому, шо ранковий тремор рук, як ми з тобою, Ваня, знаємо, йогуртом ніфіга не лікується. Нє-а. І не тому, що сухість шкіряних покривів язика продуктами молочнокислої групи не знімається, а тому, що мерчендайзер поставив водку красіво. Красівше, ніж йогурти. І до такого ступеню ця дивовижна… Бля, слово таке гарне… На «кібєнімать» похоже… О! Ікебана! Так от: до такого ступеню ця ікебана гарна, шо тіки той не купить, хто нелегку працю мерчендайзера ніфіга не поважає!...
 
Ну, давайте оцінимо разом, за висловом живого класика, і «красоту», і «ікебану». Привезла нам її Мама, сказала, шо на 20% дешевше купила, як могла б. Я не збрешу, якщо скажу, що не тільки я не знаю за скільки Мама взяла газ? Зуб даю – не збрешу. До вчорашнього дня, поки хлопці з «Української Правди» не вивісили в себе чесно спіонерений контракт , який, не дивлячись на п.9.1 Статті 9 того ж контракту,  якась малосвідома падла з дотрипільськими мізками, таки притаранила в УП, можна було гарно спостерігати за еволюцією ціни на газ.
 
Спочатку нам сказали про безпрецедентно низьку ціну, а ще й на 20% нижчу. Ну, знижка – це нормально, це як в Емвей або в Оріфлейм. Якщо ти гарно і багато продаєш – то заробляєш разом з Фірмою. Ото нам і дали таку знижку. Щоби благоговійно проняло масштабами перемоги, Мама Рідна нам тут же і додала, що ми, завдяки знижці круто зекономили 5 мільярдів долярів.
 
З дитинства я не любив математику, бо ця лженаука нічого доброго у світ не приносить, а тільки одне «многе знаніє», яке суть «многая печалі».  Печалі почались тут же, бо, при нехитрих арихметичних маніпуляціях, виходить, що за 50 мільярдів кубів необхідного газу ми повинні б сплатити 25 мільярдів доларів. Саме тоді 5 мільярдів – це 20% знижка. Отже,  ціна нашого газу – 500 доларів за тисячу кубів без знижки, а 400 доларів – зі знижкою. Я мрійливий тугодум, тому ціна 500 доларів мені нічого не сказала, бо безпрецедентна – я такої ще ніде не чув. Уже потім на світ Божий випливли й інші ціни в 360 і 220, і, навіть 160 доларів. І, правдоподібно, Контракт побачив публіку з благословення тих, хто його підписував, щоби довести, що таки не по 500 баксів ми той осоружний газ беремо! Тільки навіщо було про 5 мільярдів економії, завдяки 20%-му дисконту, ляпати? Звідкіля ті 5 мільярдів?!
 
Але біс із ними – 5 мільярдами. Нам таких грошей не треба – кишеня трісне і морди порепають! Є ще здобутки у газовій війні – у нас на ринку буде торгувати дочірня компанія «Газпрому» - «Газпромзбут». Здається справедливо, що продаж будь-якого продукту більш ніж одним продавцем може бути корисним покупцеві. Тобто, якщо газом в середині України торгуватиме Нафтогаз і Газпромзбут, то це означає, що у когось з них може бути дешевша ціна і споживач зможе обирати продавця. Ну, це я так цілком відірвано від реалій теоретизую. За контрактом, Нафтогаз зобов’язаний продати для реалізації Газпромзбуту 25% всього закупленого газу. Для чого потрібен Газпромзбут Газпрому – зрозуміло. Для чого він Нафтогазу – не зрозуміло. Посередник помер, хай живе посередник? Але Юлія Володимирівна каже, що «Нафтогаз» і тільки він продаватиме газ для кінцевих споживачів. Більш того – вона стверджує, що контракт не ЗОБОВ'ЯЗУЄ, а рекомендує продавати «Газпромзбуту» і не 25%, а «до 25%, тобто, може бути й нуль».  Зайве й говорити про те, що в контракті (якщо вірити тому, що на сторінках УП він справжній) є пряме зобов'язання на продаж газу «Газпромзбуту» і не «до 25%» ,а саме 25% від величини річної поставки газу. Невже, Юлія Володимирівна не планує виконувати контракт, який з такими труднощами виборола?!
 
Як на мене – скринька просто відчиняється. Коли люди дуже люблять одне одного і довго перебувають у шлюбі, то стають схожими навіть зовні, а за вдачею – просто одна людина. Схожий процес відбувається і в політиці.  Юлія Володимирівна так довго живе регулярним політичним життям з Віктором Андрійовичем, що, непомітно для себе, переймає його видатні риси. Якось так само вийшло сказати про 5 мільярдів, щоб  «маленькі українці» ще більше зраділи перемозі. Але ж слід пам’ятати, що ті самі «маленькі», може і розучились множити в стовпчик при умінні ділити в кишеню, а все ж таки мають калькулятори, якими й можуть одержати первинну ціну, 20% від якої і є 5 мільярдів доларів економії. Схоже, у нашому супермаркеті мистецтво мерчендайзера стає настільки елітарним, що існує, як самодостатнє явище. Плювати на самого покупця – головне краса на полицях. А якщо ціни озвучені трішки дисонують з цінниками – не біда. Завтра буде нове інтерв’ю, у ньому й пояснимо різницю між бажаним і дійсним.
 
Страх недостачі хліба слід вміло компенсувати цікавими видовищами. Газова війна закінчилась не стільки тому, що ошалілі європейці зібрались колективно задубіти, а скільки тому, що згідно з законами шоу-бізнесу, шоу повинно бути динамічним. Процес відлучення від цицьки сумчатих з кволими, а тому й не крадучими руками, пройшов надзвичайно вдало. Хочеться привітати всіх тих, у кого Україна асоціюється з білим личком і косою бубликом – безперечно, це перемога. Найяскравіша демонстрація того, хто в хаті господиня, на кому тримається господарка  і з ким можна говорити. Ви, кволі європейці! Переконалися ще раз, що всі ваші Італії-Іспанії-Франції-Чехії без української жінки пса варті? Ото ж бо! Сидіть тихо і не мнявкайте! Сказав Жозе Мануелевич Баррозу про те, що він ніколи в житті не забуде останніх двох тижнів, то, будьте певні, не забуде він також і тієї, хто таки поїхала і домовилась. І плювати якою ціною і про що – факт є в тому, що газ до Європи пішов. А Жозе Мануелевичу в житті нічого не відключали, бо він такої структури, як ЖЕК ніколи не бачив. Тому для нього нестача газу – це найбільше враження за все життя, а той, хто домовився про те, щоб газ подали – це ЖЕКівський сантехнік, якого всі вже покинули чекати, а він прийшов і – о чудо! – зремонтував кран. Згодіться – це багато вартує.
 
Тим, у кого Україна асоціюється з вічним акцептом глобальних викликів і втіленим факсиміле, хочу поспівчувати – внаслідок такого кульбіту головної євразійської газової контори, фіфа-2008 має шанс пережити Євро-2012 і, навіть, долар по 15,50.  
 
Тим, у кого Україна ассо…ассосі…асоцііру… та, бля, тим, хто тому що з Лідєром – можна побажати удачі. Про пам’ятники або добре, або за гроші.
 
Тим, кому потрібен Литвин не потрібен газ. А хай би вовтузились далі, щоб на їх фоні Володимир Михайлович з запалом ідіота молов абсолютні дурниці з виглядом пророка і месії в одному тілі!
 
Тим, для кого «Лєнін всєгда живой», взагалі нормально. Бізнес йде гарно і посаджена кабміном назад, в крісло головного архіваріуса країни, полум’яна товаришка Гінзбург, зможе допалити все, що могло б засмутити трудящих у згадках про найсправедливіший в історії лад.
 
Тим, у кого Україна починається власними батареями хочеться знов побажати берегти нерви. Ми нічого не виграли. Єдиний критерій, за яким можна оцінювати перемога чи поразка була підписана в Москві – це вартість газу для кінцевих споживачів – промислових підприємств та населення. А НКРЕ уже обережно повідомило про підняття цін  на газ для цих категорій споживачів.  Тому пропоную потішитися або поспівчувати з акторами нашого політичного театру. Ми, як були полишені самі на себе так і залишились. Воно б і не погано – та тільки б не заважали.
 
Проте, я не зовсім справедливий до нашої влади. Останнім часом, у неї явно з'явилось бажання і допомогти. Товариш, який працює в одній з райдержадміністрацій, повідав, що з секретаріату Президента прийшла цидула, яка вимагає надати звіт про виконання передвиборчої програми В.Ющенка «10 кроків назустріч людям». Оперативно! Не пройшло і п’ять років! Та тільки з питаннями виконання передвиборчих обіцянок, треба звертатись до Італії, Іспанії, Франції, Німеччини, Чехії, Польщі, Великобританії. Там, на відміну від держадміністрацій усіх рівнів про кілька мільйонів робочих місць для українців відзвітувати зможуть. Не зайвим буде звернутись і до Москви – запитати, як там наші бандити? Коли їм будуть тюрми? Бо мордувати таким питанням Медведька і Наливайченка після стількох років плідної співпраці – не комільфо.
 
Не дрімає й уряд з Верховною Радою. Правда, ці установи далеко не «Тефаль». Вони за нас не думають. Вони – роблять. Іноді – двічі. Як кажуть мої дідуньо, – «Не вмієш робити головою – надолужуй ногами!»  Після того, як не вийшло протягнути закон про збільшення зборів з базарників (депутати чесно признались, що не дочитались до цієї норми, а урядовці чесно признались, що хотіли як краще для власників торгових центрів, а вийшло тільки для тих, хто готував Закон), заговорили і про зменшення транспортного збору з автомобілів. Сказав про те, що свіжоприйняті ставки будуть призупинені і знижені, віце-прем’єр Турчинов. У мене питання, а чим думали, коли мінфін подавав такі законопроекти на голосування в Раду? Одразу не можна було розчовпати, що народ, ще не дуже звик до хорошого, як воно стає ще краще? Чим там займається Кабмін? Чи це просто у нас така спеціалізація економіки, як у Новій Зеландії. Там, правда, розводять овець, а у нас – людей. З людей, виявляється настриги вищі. Але ж, панове! Високі настриги і надої можливі тільки при правильному випасі і утриманні! Та дайте ж, хай хоч трохи наросте тої шерсті. Бо уже ж і шкуру дрете!
 
Ну, шкура в нас дублена – наросте. Ми бідові. Скільки нас уже нищили, а дулю у них що вийшло. Цього тижня було ще дві події, які для мене особисто зливаються в одну. Це 90-та річниця Злуки УНР і ЗУНР, 22 січня  та фестиваль різдвяних Вертепів «Карпатія», що відбувся  у Івано-Франківську 17 січня цього року. Дві ці події, роз'єднані у часі, для мене зливаються в одне, бо у старовинний Станіслав ось уже три роки поспіль з'їжджаються самодіяльні вертепи з цілої України. Традиція, про яку гадали, що збереглась вона тільки на заході країни, успішно відроджується та шириться по всій її землі. У фестивалі прийняли участь не тільки самодіяльні колективи з західних областей України, а й з  Донеччини, Херсонщини, центральних областей. Більш того! Виявляється, натхненні першою «Карпатією», що відбулась ще два роки тому, в Донецьку започаткували свій власний фестиваль вертепів!
 
Ідея такого фестивалю належить Олесеві Донію. Він та його мистецьке об'єднання «Остання барикада» виступає і основним організатором та меценатом фестивалю. Підтримку  у цій справі надають також і особисто Ю.Луценко, і МВС, а також Івано-Франківська міська влада.
 
Власне, хочеться подякувати  організаторам і учасникам фестивалю за нормальне, людське свято. Моя країна і має мати такі свята – теплі, щирі, дещо наївні і безмежно добрі, без дурного офіціозного пафосу. Бо вона, моя країна, має соборну душу народу, а вже потім – територію. І, мабуть, краще від Сашка Лірника, автора сценарію цьогорічного «зіркового» Вертепу,  про цю диво-країну, не скажеш:
 
Україна доти буде -
Поки всі єдині люди!
Не розділить ворог нас
Ні за долар, ні за газ!
Кризи прийдуть і минають
Нова Радість наступає!
Бо в сім'ї, у кожній нині,
Свій Ісус є і Марія!
Де синочок народився -
Там і Божий Син сповився!
Там, де дівчинка знайдеться -
Мати Божая сміється!...
З тим лишайтеся здорові!
Щастя, радості й любові!