для старих юзерів
пам’ятати
[uk] ru

Весна переможе


Весна переможе
Повітря насичене неспокоєм. Погроми будуть? Про це думають тисячі людей, що втратили заробіток й плани на благополучне майбутнє.
 
Ми бачимо по телеящику, що в Афінах анархісти пограбували і спалили десятки магазинів, в Ризі вже й профспілка поліцейських приєдналася до мітингів протесту проти урізання соціальних гарантій, що закінчилися побиттям вікон у будівлі парламенту.
 
Чи можливе таке у нас? І чи потрібне? Бо шуму на весь світ, але яка користь грекам і прибалтам? Погроми владу не змінять – тільки роздратують, а перспективи ревтрибуналу і масових розстрілів в сучасній Європі вельми сумнівні.
 

 
Криза потопталася сапогом по рожевим окулярам. Причин бути невдоволеними у нас достатньо: он прибалтійські поліцаї бунтують, бо їм зарплатню урізали на 15%, а у нас Міністерство Оборони показало військовим кукіш аж на 50%!
 
В якості компенсації моральних збитків підсліпуватій громадськості хочеться персоналізувати всі проблеми в країні й зброєю пролетаріату вдарити по огидним пикам ворогів народу. Крім того, скоро президентські вибори. Тож як тільки потеплішає, крига скресне, штаби виділять “капусти” на масовку, й знайомий майданарбайтер запросить вас на кухоль пива і розповість: кому кричати “ганьба!”, почім махати прапором... Ото буде “революція”. Наша, шлункова.
 
За окуляри – окрема розмова, бо, називаючи себе оптимістами, люди поводились, як звичайні лохи. Документально зафіксовано випадок, коли жіночка, що прогоріла на “Еліта-Центрі”, останню заначку віддала в “Кінгс Кепітал”. Я вже не кажу про виборців київського мера Черновецького, які взяли пайки один раз і отримали підвищення квартплати, довго матюкалися, а потім взяли пайки вдруге і зараз їздять у метро за розцінками відповідно до прислів’я “дурень платить тричі”. Тепер Льоня знову роздає пайки: черги пенсіонерів виляють хвостом, лояльний виборець отримує в зуби шоколадку. Є думка, що нині варто готуватись до нового житлово-комунального грабунку.
 
Ані ці, ані сотні інших випадків народ нічому не навчили. Все одно чекаємо халяви з небес, у формі депозиту під 50%, чи подачок та пільг, чи народження національної ідеї з двох-трьох простих гасел та безкоштовного додатку – всемогутнього лідера, кумира мас. Та під час кризи ніхто не дасть кредит народу-банкроту, народу халявщиків. От і залишається зібратись докупи й погрітись у натовпі.
 
Зменшити споживання! Таке нині гасло у правлячого класу. І не думайте, що вони відмовляться від “мерседесів” – ви їх вже примусили до цього, га? Швидше вони відмовляться платити зарплатню й пенсії, звільнять купу народу, а потім скажуть, що в усьому винен клятий політичний опонент.

- Нам треба відходити від цієї дикої залежності від цін на газ. Україна випереджає всі країни світу по залежності від цін на газ на душу населення, причому понад 40% кубометрів імпортованого газу йде на підприємства. В усіх інших розвинутих країнах світу ця цифра на порядок менша. Звичайно, ми вже давно мали б почати програму звільнення від цієї залежності в промисловості,-
каже Роман Зварич (“Наша Україна”).
 
- Яким чином позбавитись від цієї залежності? Згорнути енергозатратні галузі промисловості, робочі місця?
 
- Перш за все вони самі мали б дійти такого висновку. Якщо вони вважають, що можуть витримати конкуренцію на ринку при нових шалених цінах на газ, то я знімаю перед ними шапку,-
розвиває свою думку пан Роман (сподіваюся, він розуміє всі ризики, пов’язані зі зніманням шапки неподалік від Януковича),- Вони тоді якісь супер-бізнесмени. Але я не думаю, що це розумна бізнесова політика. Нам треба думати про швидкий перехід на інші види енергії, наприклад, вугілля.
 
Нє, ну це дуже розумно: у 90-х роках закрили шахти, бо вони збиткові, а тепер нам радять переходити на вугілля, бо занадто дорогий газ! Але скільки сталі наплавиш з тим вугіллям? Правильно: обмаль. Не дивно, що за найбільш скромними прогнозами кількість безробітних у 2009 році зросте порівняно з минулим роком на мільйон. Також не дивні прогнози ООН щодо зменшення росту економіки в Україні до 2,1% - це найнижчий показник в світі, а також щодо можливого дефолту, бо зараз кожен власник державних облігацій намагається їх позбутись, як бомби з палаючим запалом. “В нашій економіці проявляються проблеми, які проявлялися в економіках латиноамериканських країн перед дефолтом” , - вважає Ігор Бураковський, директор Українського інституту економічних досліджень і політичних консультацій.
 
– Ці металургійні олігархи зараз опинилися у розбитого корита. Вони стоять на колінах і скиглять, щоб уряд тепер їм надав допомогу. Бо вони отримали підприємства практично задаром від Кучми, той же Пінчук, Ахметов та інші. І отримували прибутки, не вкладаючи в виробництво жодної копійки, поки криза не зробила їх неконкурентоздатними. І тоді вони почали викидати людей на вулицю. Але чому повинні прості робітники, сталевари страждати? Якщо б були справжні профспілки, люди б своє обурення, гнів в першу чергу звернули б проти цих недолугих, неефективних власників, звернулися б до уряду з вимогою націоналізувати чи реприватизувати підприємства, знайти їм більш ефективних власників, – каже народний депутат Андрій Павловський (БЮТ).
 
Привид реприватизації “на вимогу трудящих” та переляк перед неминучими збитками штовхає “регіоналів” на скандальні виступи. "Питання вибуху масового соціального протесту, який може привести до силового протистояння між владою і народом, є лише питанням часу", - сказав Янукович з трибуни парламенту 13 січня. “Протест”, хто б сумнівався, планується з біло-синіми прапорами ПР.

- Масові заворушення? Це Партія регіонів хоче відпрацювати свій опозиційний хліб, і я думаю, що те ж «РосУкрЕнерго» може продажні профспілки різні профінансувати, щоб збурювати людей. Тим більше, що зараз Федерацію профспілок очолив ярий регіонал Хара, який відверто ненавидить всіх «помаранчевих». Зрозуміло, які будуть настрої, якщо він буде підбурювати профспілки,– стверджує Андрій Павловський.

 
Михайло Волинець, голова Конфедерації Вільних профспілок України, ставиться скептично до погроз Януковича:
 
- Я вважаю, що десь у лютому, в березні, в квітні буде наростати пік активності мас. Це буде збігатися з загостренням економічної ситуації, з загостренням політичної ситуації. Але активного рушійного протестного руху не відбудеться, бо промисловість у нас зосереджена по Дніпрові, у східній і південній частині України. Це підприємства, підконтрольні Партії регіонів. Ця політична сила, яка в опозиції, яка лякає владу, що вони збурять і піднімуть людей – ніколи цього не зробить, бо люди піднімуться проти них самих, бо вони викинули людей, вони не платять їм зарплату. Хіба що завезуть в Київ на деякий час, ненадовго, бо цих людей треба годувати...
 
І все-ж таки, чи можливий справді народний рух самоорганізації, незалежні прояви “вуличної демократії” на хвилі притестних настроїв, викликаних кризою? Ми спитали про це у Володимира Чемериса, відомого правозахисника, члена правління громадської організації “Інститут Республіка”, співкоординатора легендарної акції “Україна без Кучми”:
 
- Час цього приходить. Питання в тому, що людей виводили на вулиці під час “України без Кучми” і в 2004 році соціальні причини. Вони не були ліквідовані й продовжують діяти. Так чи інакше вони виштовхнуть люедй на вулиці, тим паче що ситуація зараз – напевне, найбільша економічна й соціальна криза за часи існування незалежної України. І люди на це, без сумніву, відреагують. На наших очах в пост-соціалістичних країнах починаються заворушення: перед нами приклад Латвії, Литви, Болгарії. Та ж Латвія була розколота на дві частини, росіян і латишів, але вони разом вийшли до парламенту. І я думаю, що в Україні також це протистояння, яке дуже вигідне політикам і з одного, і з іншого таборів, коли Україна розділена на схід і захід, воно буде ліквідоване, тому що насправді і львів’янину, і донеччанину болять одні й ті самі проблеми. Я мушу сказати, що багато людей про це вже говорять, і з’являються ініціативи, щоб наприкінці зими чи на початку березня виникли такі рухи і почалися протести. Причому тепер дуже важливо, щоб такі протести не були пов’язані з тою чи іншою політичною силою. Абсолютно певен, що і Партія Регіонів, і БЮТ, і Секретаріат Президента будуть намагатися очолити народний протест для реалізації своїх інтересів, щоб прийти самим до влади. Але українці навчені досвідом 2004 року, коли їхні гасла обмежувалися політичною вимогою “Ющенко – так!”: вже видно, що це не призвело до системних змін, яких ми потребуємо, перш за все соціальних змін. Я думаю, що попри заходи, організовані політиками з того чи іншого табору, цей вибух станеться. Представники громадських організацій вже зараз домовляються про співпрацю, щоб бути в стані готовності до протестів: ми з шоком дізналися нову ціну на газ, а це – підвищення цін на продукти, комунальні послуги, та підвищення рівня безробіття, бо така ціна робить виробництво нерентабельним. Не все ясно з курсом гривні, не вирішено питання з поверненням вкладів в банках. Всі ці проблеми наростуть, і ми повинні бути до цього готовими. Багато хто порівнює нинішню Україну з Аргентиною 2001 року, тоді також люди вийшли на вулиці з соціальних причин, їх не виводили партії. І найголовнішим гаслом було: “нехай забираються усі”. І вони по суті почали будувати систему влади знизу, як це було у нас під час революцій 1905 року та лютневої революції 1917 року. Міноритарні вкладники, які вклали по тисячі, дві тисячі песо, прийшли в банки. Їм не було на що жити, вони хотіли просто повернути свої гроші. Вони взяли в свої руки керівництво банками, принаймні – щоб повернути свої гроші. І я думаю, що це має бути нашим дороговказом.
 
Що ж, співбесідники "Дурдому" зійшлися на тому, що масові акції почнуться весною. Весна переможе зиму й покаже, чи здатен народ перемогти свавільних амбіційних політиків, або відпрацьовуватиме їх замовлення на показушні акції. Багато залежить від позиції середнього класу. Провал акції “Дістали!”, так само як і відсутність помітних альтернатив цій акції, свідчить про те, що середній клас ще “морозиться”. Але жорстка фіскальна політика, посилення рекету з боку владоможців – все це як сурми над головою, які можуть оживити сердечко – не те, що з плакату, а серцевину суспільства: активних незалежних людей, які не вірять політикам й покладаються на власні сили.
 
Нехай забираються всі. Весна їх побери!
Юрій Шеляженко [21.01.2009] | Переглядів: 8159

2 3 4 5
 Рейтинг: 31.1/9

Коментарі доступні тільки зареєстрованим -> Увійти через Facebook



programming by smike
Адміністрація: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Адміністрація сайту не несе відповідальності за
зміст матеріалів, розміщених користувачами.

Вхід через Facebook