Найгероїчнішу добу нашої нової історії ми згадуємо 9 травня. Весь тягар Другої Світової лежить на Україні. Найпотужніші армії світу двічі проходили тут. Найкривавіші бої, найчисленніші втрати. Україна зазнала найтяжчих випробувань у період з 30-х по 50-ті.
Кремль, як завжди, скористався нашим героїчним минулим, назвавши цю дату дивною назвою - «День Победы».
Дивно, що в той час, як ми відзначаємо – вони святкують. Як можна нам святкувати? Ми – не перемогли. Як можна нам не відзначати, адже все це відбувалося, і відбулося з нами?
Різниця між нами і росіянами в тому, що Україна витримала на собі всі армії, удари всіх снарядів, випущених з гармат усіх народів.
Для нас це не траур, і не свято, але велика подія. Це Москва святкує – нюхаючи димок, що летів з України, вони полоскотали собі нерви, але не більше, й виграли війну чужими руками. Це немов гра у казино. Гравець нервує, але не ризикує собою, він може програти, але може витягти з кишені гроші і докупити ще фішок. Кремль, кидаючи в пожежу війни все нові й нові батальйони, сам відсиджувався в болотах Сибіру. А пожежа горіла саме тут.
Друга Світова пройшла Україною, і українці воювали з усіх боків. Партизанські загони Ковпака складалися з українців, і українцями ж керувалися. УПА воювала проти Гітлера і проти Кремля. До своїх лав залучали нас німці – батальйони «Роланд» і «Нахтігаль», не рахуючи вже колаборантської адміністрації й тисяч україно-німецьких поліцаїв.
Звинувачення в тому, що українці воювали за ворога – смішні! Ми були у складі всіх армій. Повстанці УПА полювали на червоних і коричневих, а в перервах перестрілювалися з Ковпаком. Партизани Ковпака ганялися за українськими поліцаями, грабуючи ночами українські села і стріляючи в повстанців УПА. Українські селяни збирали власні «яструбки», відстрілювали УПА, Ковпака, українських німців. То була класика української війни.
Від Мамая до Хмельницького, від Хмельницького до Махна – велика гра триває на нашому полі, і грають у ній саме наші фігури. Так, звичайно, у війську Мамая були й татари, але вони не відзначають ту війну. Звісно, у війні Хмельницького брали участь і росіяни, але ж вони не святкують днів перемог Хмельницького над польськими військами, як власну перемогу.
Чому нашу Війну назвали «Великой Отечественной» (цей дивний термін знають лише у СНД)? Чому нашу Війну британці не назвали «Визвольною війною Британії», або американці «Великою Американською»? Кремль продукує бренди, і краде наших героїв, війни, жертви, перемоги. І після того, як вкрали нашу війну, їхні політики насмілюються судити, які з українців праві, а які – колабораціоністи? Наша війна – це наша історія, і ніхто тут не може бути суддею. Адже на кожному боці ми помирали за свої (та чужі) ідеали.
9 травня – День слави українського народу. День трагедії української землі. Неможливо святкувати вбивство українцями українців, але слід пам’ятати той час, коли ми поводили себе як герої, вирішуючи геополітичні задачі наддержав та майбутнє всього світу.
