Особливість одна – відсутність філософії. І ця одна особливість така маленька – всього на 2 слова – нищить все.
Політика – це боротьба інтересів, що маскується під боротьбу принципів. Саме це не академічне, але вельми влучне визначення політики розкриває сутність політичного процесу. І незважаючи на те, що всі ми – різні, інтерес у всіх один – розширення власного життєвого простору.
При цьому життєвий простір це не тільки територія (фізичний простір), але й соціум (соціальний простір), ресурси (економічний простір) та традиція (гуманітарний простір). І перерозподіл цього простору у власних інтересах є основний змістом політики, власне й створює її.
Оскільки простір обмежений, а нас багато, за його перерозподіл природним чином виникає боротьба – запекла й безжальна. А, як відомо, гуртом легше й батька бити. От тому й збираються люди в зграї (ми ж, все ж таки, ссавці), що називаються партії, рухи, об’єднання, спілки, союзи, асамблеї тощо. Інакше кажучи, у громадсько-політичні об’єднання (ГПО). І створюються вони для отримання влади.
Влада – шлях, знаряддя, спосіб, засіб, механізм тощо (бажане – вибрати) легітимного перерозподілу життєвого простору. Ключове слово – легітимного, себто прийнятного, дозволеного, законного, схвалюваного тощо (бажане – вибрати). Саме в цьому її привабливість. Це як з війною: різниця війни від звичайного вбивства не у самому акті, а у ставленні до нього та його оцінці.
Захопивши владу, ГПО починає реалізовувати певну політику. При цьому політика також локалізується в зазначених аспектах життєвого простору: фізичному, соціальному, економічному, гуманітарному… Але це вже зовсім інша історія.
Запропонована теорія життєвого простору дозволяє зрозуміти приховані пружини новітньої української політичної історії.
В 1991 році, коли була Україна, нарешті, здобула незалежність. І це – трагедія націонал-патріотичних сил. Трагедія Народного Руху України в першу чергу. Адже ідея незалежності – це ідея перерозподілу фізичного простору. Рух не висунув ідей щодо перерозподілу інших складових життєвого простору. Саме тому, після набуття незалежності, а не після смерті Чорновола, Рухe фактично став політичним небіжчиком. Бо ідея, мрія, що надихала мільйони громадян відбулася, сповнилася. Оскільки нової ідеї не було, а життєвий простір (політика) не допускають вакууму, бюрократи швиденько почали прибирати до рук все, а не тільки те, що погано лежить.
Тому НГО, що виникали та діяли в Україні були пісно пов’язані з владними процесами. Соціалісти, соціал-демократи, аграрії, зелені, народні демократи – це далеко не повний перелік тих, хто був долучений до влади. Незважаючи на відмінності між ними всі вони прагнули закріпитися у владі. І таким чином, вони перерозподіляли соціальний простір.
Аж до поки не прийшли ПР та БЮТ та НУ-НС.
ПР дуже цікава партія. Вона була створена для забезпечення економічних інтересів певної групи людей. Що це за група – питання в іншому. Але регіонали в цьому сенсі є монолітною командою. Але ця монолітність виникає тоді, і тільки тоді, коли виникає загроза власним економічним інтересам.
БЮТ формувалася як захист економічних інтересів одного суб’єкта. До нього приєднувалися люди дeуже різні. І мотиви їх приєднання надто різні. Порівняно з ПР. Тому БЮТ – це така собі еклектика, поєднання різних жанрів та стилів на досить обмеженому просторі. Порівняно з ПР.
НУ-НС взагалі функціонує як бізнес-клуб. Це об’єднання виникло в результаті того, що зазвичай «именуется» «помаранчевою революцією». Хоча я назвав би це як бунт міліонерів проти мільярдерів. Забігаючи, скажу, що не слід Майдан ототожнювати з так званою революцією: порядки та зміст цих явищ незрівнянні.
Національна катастрофа полягає в тому, що сьогодні немає НГО що продукують справжні системні ідеї перерозподілу життєвого простору в цілому, а не окремих його складових. Немає НГО, що мають філософію, а не лише програми, стратегії та концепції.
Україну врятує Доктрина Великої Держави, створення якої найактуальніша задача сьогодення. Якщо ми цього не зробимо – ми достойні бути суб’єктом федерації, але не суб’єктом Європи. Суб’єктом регіональної, але не світової політики.
