Дія перша.
 
До пам`ятника Тарасові Шевченку рішучим кроком підходить Діма Табачник.  Він у кителі полковника української армії. В руках у нього квіти. Внизу мирно несе свої води Дніпро-Славута.
 
ТАБАЧНК. (до пам’ятника) Ты вдохновитель и творец  наших побед! (кладе квіти до постамента)
 
З`являється Ірина Фаріон.
 
ФАРІОН.(співає) Пане полковнику, мій синьоокий...    Захисник Батьківщини   (намагається  обняти Табачника).
ТАБАЧНИК. (відштовхує) Ты, галичанка немытая! (співає) Березы, русские березы…
ФАРІОН. (ошелешено) Тю, форма наша, а під нею москаль. Зрада!!!  
 
Проходить група студентів, які під гітару співають ліричну пісню: „Дай Табачнику підсрачника”. Хтось із студентів єхидно махає рукою Табачнику  і кричить „Діма, привіт”.  
 
ФАРІОН. Так ви, пане,  Діма? (хапає Табачника за бороду) Тоді чамайдан-вокзал-Росія. Захочете повернутися – ставайте Дмитром.
 
З кущів вискакує популярний   письменник  Олесь Бузина у білогвардійському кителі    і пирскає Фаріон в обличчя сльозогінним газом.   Фаріон падає, витирає   сльози і співає: „Жіночі сльози щастя не приносять, жіночі сльози крапельки дощу...”.
 
БУЗИНА. Дима Владимирович!  Что это у вас за пиджачок  такой странный с тризубчиком? Вы в узкие круги украиноязычной интеллигенции записались?  
ТАБАЧНИК. (співає) Вставай страна огромная, вставай на смертный бой… Меня  националистическая нечисть лишила звания, но полковников бывших не бывает. Украинская армия свернет  национализму голову!
БУЗИНА. (шикується поруч з Табачником) белогвардейцы с вами в одном строю! (співає) Господа офицеры, голубые князья…
 
Табачник кладе квіти до пам’ятнику Шевченку.
 
БУЗИНА. (обурено)  Вы предатель! Это ж вурдалак Тарас Шевченко... Он еще „Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями” написал, подлец.
 
ТАБАЧНИК. Какой еще Шевченко? Ты на усы его посмотри – это Петруха Симоненко Сталину  поставил памятник. Почему не написано, что это Шевченко?
БУЗИНА. Надпись бронзовую коммунисты сорвали и  на металлолом отнесли.
ТАБАЧНИК. Это ничего (бере фломастер і пише на постаменті великими літерами „СТАЛИН”).Это ж не забор. Тут как написал – так и есть.
БУЗИНА. Вот это совсем другое дело!
 
Бузина і Табачник  співають „Нас вырастил Сталин на верность народу”.
 
Дія друга.
 
Ракетний крейсер „Москва” з Віктором Януковичем і Дмітрієм Медведєвим на борту причалює до берега під пам’ятником.  Янукович і Медведєв  співають  „Мы на лодочке каталися вдвоем”. Вони сходять на берег і йдуть до пам’ятника.
 
ЯНУКОВИЧ. Дмитрий Анатольевич, дорогой, а берите Днепр для Черноморского флота. В знак дружбы между  братскими народами.  
МЕДВЕДЄВ (мовчить).
ЯНУКОВИЧ. А Крещатик хотите?
МЕДВЕДЄВ (мовчить)
ЯНУКОВИЧ. Ну а Киев?
МЕДВЕДЄВ. Витя, ты бы мне  комнатушку на пару дней сдал в аренду в Межигорье.
ЯНУКОВИЧ. Извините, Дмитрий Анатольчевич,   но нэзалежнистю  не торгуют. (співає) С чего начинается Родина?..
 
Янукович і Медведєв  підходять  до пам’ятника. Бузина і Табачник  дуетом співають „Зеленеє жито, зелене, хорошії гості у мене...”.
 
ЯНУКОВИЧ. (оглядає пам’ятник) О, настоящий менеджер. Без всяких референдумов поставили.  
Т АБАЧНИК. (гордо) А зачем референдумы? Это ж не НАТО каное-то.
ЯНУКОВИЧ. (оглядає полковничий  китель Діми)  Дима, ты в генералы хочешь или шо?
ТАБАЧНИК. А разве не заслужил?...
ЯНУКОВИЧ. Поезд ушел. А крейсер приплыл! А зачем нам армия, Дима? Нас Черноморский  флот защитит, если шо.
ТАБАЧНИК (знімає з кителя тризуб і вішає собі двоголового орла) Я там буду генералом, а здесь министром освиты. Мы  учебники подготовили, Дмитрий Анатольевич. Разрешите  их с вами согласовать?
ЯНУКОВИЧ. Отдай их Ющенке.  Пусть своих детей националистов учит. А мы по российским обучаться будем. Все равно аш два о що на русском, шо на укрАинском одинаково.
 
З`являється Віктор Ющенко з мішком у руках. Співає „Чогось наша славна Україна зажурилася...”.
 
ЯНУКОВИЧ. Ты шо тут делаешь?
ЮЩЕНКО. Незалежністю не торгують. Кизяки збираю. Я краще замерзну, а не буду москальським газом топити. Я краще з голоду помру...
ЯНУКОВИЧ. З голоду? Ви на що це натякаєте? На який такий голодомор?  (телефонує) Ганю, по-бистрому підготуй указ за пропаганду голодомору. Десять років тюрми з конфіскацією майна.
ЮЩЕНКО. І мою резиденцію конфіскують?
ЯНУКОВИЧ. Будет тебе резиденція на десять лет теперь.
 
Біжить чоловік у протигазі, а за ним женеться Андрій Парубій із димовою шашкою. Чоловік підбігає до Януковича і Медведєва і зриває з себе протигаз. Це - Володимир Литвин.
 
ЯНУКОВИЧ. (до Литвина) Флот ратифицировали?  
ЛИТВИН. (до Медведєва) Товаришу Президенте! Дозвольте доповісти? Верховна Рада України ухвалила закон, яким призначила вас нашим начальником.
ЯНУКОВИЧ. (обурено) А я тоді хто?
ЛИТВИН. Хочете завгаром бути при Верховній Раді?(До Медведєва) Сподіваюся, мої заслуги будуть враховані при призначенні наступного голови Верховної Ради? Ой, извиняюсь – Верховного Совета.  
 
Підбігає Андрій Парубій і кидає димову шашку. З диму линуть пісні. Дим розвіюється. Янукович, Литвин, Табачник, Бузина співають „Союз нерушимый республик свободных”. Ющенко, Фаріон і Парубій співають „Ще не вмерла України...”.
МЕДВЕДЄВ. (Януковичу) Ну, мне пора. Будете возле Межигорья,  заходите в гости. Скажете охране, что я вас приглашал. Чаю выпьем.
 
Медведєв іде.
 
Завіса.