Пропоную всім дурдомівцям обміркувати те, що я приблизно рік тому виносив на обговорення в інших місцях, але жвавого обговорення там не вийшло, то, можливо, зараз вийде?
 
Отже, сам матеріал:
 
Вважаю, що немає ніякої таємниці в тому, що для розбудови якої завгодно держави потрібна злагода між її громадянами. Це повною мірою стосується й України. Але, на жаль, за 18 років її незалежності в цьому руслі майже нічого не зроблено. Так, з історичної точки зору 18 років - дуже замало. Але, беручи до уваги приклади деяких країн, що за значно коротший термін перетворилися в сучасних "тигрів", можемо сказати, що ми змарнували багато часу. Згаяли, в тому числі, завдяки невирішенню питання примирення між окремими частинами української спільноти та поглиблення єднання народу України. Тож нагальнішої проблеми на шляху розвитку країни, як на мене, зараз і немає. То як її вирішувати?
 
На мій погляд, добрим початком було б визнання на державному рівні (у вигляді Закону), а також місцевими органами влади в Україні положень Резолюції Європарламенту від 2 квітня 2009 року "Про європейську свідомість та тоталітаризм", доповнених деякими додатковими принципами, такими як:
 
1) згода з тим, що невирішення проблеми примирення є найпершим ворогом України на шляху її розбудови;
 
2) згода з тим, що в історії різних частин однієї держави - України - присутні як світлі, так і темні плями, але всі вони загалом - частини спільної історії Держави;
 
3) згода з тим, що ні в однієї з сторін немає й не може бути виключного права трактування окремих подій історії України;
 
4) згода з тим, що однобічне засудження кого б не було за що б не було в історичному ракурсі має право тільки той, хто сам є безгрішним, отже, такого права не має ніхто;
 
5) згода з тим, що штучне роздмухування окремих питань, по яких не знайдено згоди, повинне жорстко каратися;
 
6) згода з тим, що Україна – держава унітарна, а заклики до федералізації та/або сепаратизм чи дії, направлені на розкол держави, повинні жорстко каратися;
 
7) згода з тим, що спірні питання історії України в цілому чи окремих її регіонів, що відстоять від сьогодні далі, ніж життя одного покоління, не можуть бути предметом яких завгодно заяв доти, доки зусиллями офіційно визначених представників всіх зацікавлених сторін не буде оприлюднено погоджену точку зору на відповідні питання;
 
8) згода з тим, що статус безпосередніх учасників спірних подій повинен бути рівним, принаймні до тієї пори, поки не буде оприлюднено погоджену точку зору сторін на відповідні події;
 
9) згода з тим, що за участі всіх зацікавлених сторін потрібна термінова розробка загальнодержавної програми з питань самоідентифікації народу України, сприяння вивченню її історії та культури, підтримки культурних обмінів між різними регіонами Держави;
 
10) згода з тим, що навчальні посібники з відповідних дисциплін повинні бути перероблені так, щоб вони повністю відповідали переліченим вище принципам та положенням;
 
11) згода з тим, що пам'ятні споруди, адміністративні чи географічні найменування, дні святкування чи вшанування пам'яті, таке інше, повинні бути приведені до вказаних вище принципів та положень;
 
12) згода з тим, що державна мова в Україні одна - українська;
 
13) згода з тим, що статус інших мов в окремих регіонах країни визначається згідно з результатами періодичних переписів населення України за ознакою національності;
 
14) згода з тим, що діловиконавство загальнодержавного рівня проводиться виключно державною мовою, а регіонального рівня - державною та тою/тими, що мають статус регіональної в відповідному регіоні;
 
15) згода з тим, що державні службовці загальнодержавного рівня повинні вільно володіти й використовувати в своїй роботі державну мову, а держслубовці регіонального рівня – вільно володіти як державною мовою, так і тою, що має статус регіональної в відповідному регіоні;
 
16) згода з тим, що навчання в учбових закладах та діяльність засобів масової інформації загальнодержавного значення здійснюються державною мовою, в інших випадках - пропорційно до результатів перепису населення в відповідних регіонах;
 
17) згода з тим, що в разі суттєвої різниці між існуючим станом речей та тим, що повинен бути при впровадженні вищенаведених положень та принципів, зміна існуючого стану може проводитися лише поступово, на основі узгоджених зацікавленими сторонами програми дій та строків її виконання;
 
18) згода з тим, що місцеві органи влади повинні розробити та запровадити програми підтримки мігрантам з інших регіонів України, в т.ч. по створенню для них робочих місць, допомозі в житлових та побутових питаннях, і т.ін. Запровадження таких програм здійснюється за допомогою та під контролем центральних органів влади при фінансуванні з держбюджету України;
 
19) згода з тим, що наведені принципи можуть доповнюватися чи змінюватися лише за згодою всіх зацікавлених сторін, але так, щоб не могли з'явитися які завгодно нові чинники розбрату між громадянами України, що постійно проживають в різних її регіонах.
 
Те, що мною тут наведено,- результат досить довгого розмірковування, як Ви розумієте. Але все те не є чимось застиглим чи завершеним, та, як здається, й не може бути таким. Тож цікаво, а маю надію, що й корисно для всіх, було би обговорити та сформувати спільну думку щодо викладеного. Отже, чекаю на Ваші думки, пропозиції, ідеї, критику. Але чекаю на конструктив (з усіх сторін).
 
Дякую!