Не можу відповідати кожному окремо, цейтнот, тому на всі закиди - скопом. Не знаю, хто і де помітив у моєму тексті заклик до штурму Ради. Те, що нагадала, як це ледь не сталося в 2004, так то ж ішлося про контекст вірша.
Єдиний заклик, що пролунав у моєму ІМХО - якщо у тебе є 1000 причин залишитися вдома, то не кричи про злочинну владу із вікон Дурдому. Знаєте, втомлює безглуздий галас. А то поетів у нас вистачає, з громадянами якось ніяк не складеться.
Ще почула, що ми дурні збираємося іти виконувати роль масовки для маркізів Карабасів. А десь розумні люди вже сідлають білих коней, щоб під звуки козацьких маршів в'їхати до Ради чи ще куди вище. Та хіба ж ми проти? Немає більш аполітичних пофігістів ніж наша гоп-компанія. Нам аби сонце світило, та риба клювала, та ще шотландський самогон не переводився. А до зброї маємо стосунок, тільки коли пулю пишемо, та ще в біатлон по траві з пухкалками на дитячих лижах бігаємо.
А там розумні нехай в'їжджають, нехай роблять нам добре. Одне маленьке "але..." : а як не в'їдуть? а як в'їдуть, та не зроблять? а як зроблять, та не нам? і скіко то всьо буде коштувати, тепер уже нам?
А може ж таки варто показати, що серед стада кастрованого скота залишилися особини зі збереженими вторинними статевими ознаками. Просто так показати, щоб знали. У мене немає знайомих коновалів, хіба запитати у Коновалюка, може він в курсі, бо так старанно продовжує справу свого предка, тільки вже не на лошатах, а на лохах.
Але із власних спостережень знаю, якщо вчасно коня не каструвати, якщо він відчує смак справжнього життя, то сумирної робочої шкапи з нього вже не буде. Наш сусід в раю під Конотопом вирішив якось отримати два сенси в одній формі. Не вирізав лошаку дрібну, але значущу деталь, а коли спохватився, кінь уже був зіпсований.
Запрягають його у плугові причандали, він протягне борозну-другу і хода галопом в луги, ламаючи по дорозі благеньку загорожу. Летить що той Голуб (звать його так) і дарма, що ноги ріже плуг. А приставить хазяїн поводиря, щоб притримував за вуздечку, кінь косить оком і намагається поцілити копитом тому по нозі.
А відносно того, достойних політиків ми будемо завтра підтримувати чи отстойних, я вже писала в якомусь коменті, перепрошую за автоцитування. На мою думку, політик - це особа, що вирощує капусту для ВЛАСНОГО столу. Але займатися овочівництвом він може лише в межах свого електорального поля. Немає поля - нема капусти.
Можна взяти вила, прогнати нелюбого зі своїх чорноземів, і притьма наступити на граблі, повіривши у філантропію іншого. Отак і вчимося демократії: вила - граблі - вила - граблі. Нервова справа, копітка, та все ж краще ніж: цоб-цабе, цоб-цабе.
А справжня демократія буде тоді, коли ми навчимося не вірити політикам, а використовувати їх, не йти за ними, а на них їхати.
Вам цікаво знати наскільки відрізняється те, що у Тимошенко-Гриценко-Кириленко на язиці від того, що у них на серці? Це вже, знаєте, замах на приватне життя особи. Просто якесь психічне відхилення. Вам місце, друзі, у дурдомі, а не на.
Набагато важливіше знати, де у політика "любовь с интересом, где у него лежбище". А це - інформація відкрита. Якщо є кріпке електоральне ядро, таке, що пробиває стіни Ради (у фігуральному, звісно ж, розумінні), політик триматиметься за це ядро, як воша за кожух. А з урахуванням брехливості політиків, напрошується аналогія з бароном Мюнхгаузеном.
Я колись напишу книгу, як ми літали з ним на Місяць, але вже зараз можу запевнити, що керованість ядра далека від бажаної. Летиш, куди несе. Можна зіскочити, пересісти на зустрічне, що вони часто й роблять, але святе місце довго не пустує.
Розумію, що образ осідланого політика, на якому їде народ, і образ народу-ядра, на якому летить політик, у неміцних мізках може викликати когнітивний дисонанс: так що ж нам робити, чи самим політика сідлати, чи собі на спину його примощувати.
Це вже треба орієнтуватися за обставинами. "Иногда родник бьет, иногда струится". Здається, що завтра для нас вигіднішою буде позиція "ядро".
А щодо розчулених закликів поставити на чолі хрестового походу В.А.Ю., сформулюю думку коротко: ніщо може привести лише нікуди. А ми там уже були.
Моє попереднє ІМХО починалося з партійних прапорів. Ними ж і закінчу. Зрозуміло, що прапор у калюжі не додає ентузіазму. Але набагато більшої шкоди завдає сама наявність прапорів. Хлопці, якщо ви вже наймаєте майданарбайтерів, то хоч не афішуйте цього.
Бо, по-перше, треба вже дуже любити свою землю, щоб затамувати в душі відчуття фальшу і приєднатися до проплаченого прапор-шоу. По-друге, трибуна, щільно закрита прапорами, і ваші голоси нізвідки - все це виглядає "немножко по-дебильному". Чи вам страшно подивитися нам у вічі? Не бійтеся, ми поки що смирні.
Я розумію, у вас виникають тонкощі обліку найманців, так замість прапорів можна видавати якісь картки. Але ж вам ще треба контролювати відробляння людьми обіцяних грошей? Немає нічого простішого. Згадайте нарешті, що ми, браття, козацького роду. Чому десятники і сотники так називаються нагадать?
А наостанок - лакмусовий папірець. Ех!, нема Хіміка, ні в кого запитати, як називається хімічна реакція, що проводиться для визначення складових продукту. Здається - якісна. Кількісна реакція на нас чекає завтра.
Так от, пропоную усім присутнім пройти якісну реакцію, щоб зрозуміти хто ти є і що ти тут робиш. Клікайте, слухайте, німійте.
