21 квітня 2010 ро­ку гу­бер­на­тор Жи­томир­щи­ни Сергій Во­лоди­миро­вич Ри­жук провів свою пер­шу прес-кон­фе­ренцію для за­собів ма­сової інфор­мації. Провів вда­ло – відте­пер інфор­мацій­ну по­рож­не­чу вщент за­пов­не­но ви­черп­ною інфор­мацією що­до стра­тегії і так­ти­ки  "відрод­ження нор­маль­но­го людсь­ко­го жит­тя ук­раїнсь­ко­го на­роду". Чи з’яви­лось у дер­жавній кон­цепції шах­рай­ства щось но­менк­ла­тур­но - свіжень­ке?
Го­ворить Сергій Ри­жук:
 
- Пер­ший етап ми вже прой­шли – про­веде­но гли­бокий аналіз і моніто­ринг си­ту­ації в Жи­томирсь­ко­му регіоні. Для за­без­пе­чен­ня спокій­но­го і за­мож­но­го жит­тя лю­дей маємо про­ект пла­ну дій «Стабіль­ний роз­ви­ток». Пріори­тет­ним є ство­рен­ня спри­ят­ли­вого інвес­тицій­но­го кліма­ту. (Щось но­вень­ке? Ні. Зви­чай­ний розп­ро­даж ре­сурсів - людсь­ких, зе­мель­них, при­род­них ... Грив­ню ж ще дру­ку­ють, нев­же не мож­на щось профінан­су­вати са­мостій­но? - авт.)
     Що сто­суєть­ся ста­ну справ в сіль­сько­му гос­по­дарстві – «с прис­корби­ем со­об­щаю, что сель­ско­го хо­зяй­ства в об­ласти нет». Фак­тично сь­огодні пе­реваж­но існує ли­ше од­на мо­дель ве­ден­ня гос­по­дарс­тва, так зва­на мо­нокуль­тур­на – ріпак на екс­порт. Ла­тифун­дисти жи­ру­ють, ке­ру­ють ла­тифун­ди­ями з бор­ту оке­ансь­ких яхт. А се­лян вже май­же не­має, ви­мер­ли, до­ведеть­ся, ма­буть, зап­ро­шува­ти кол­госп­ників з Ки­таю. Бу­демо діяти за прин­ци­пом: маєш п’ять корів – от­ри­май від вла­ди без­коштов­но доїль­ний апа­рат. До­яр­кам до­помо­жемо навіть зу­би  про­тезу­вати! (Чо­му се­лянин, який ре­алізує мо­локо від 5 корів, не спро­мож­ний са­мостій­но ку­пити доїль­ний апа­рат, без усіля­ких там "бла­годій­ників"? Або поїха­ти відпо­чива­ти на Ка­нари? А то­му, що "доїль­ний апа­рат" прой­дисвітів від вла­ди вже дав­но підклю­чено до кож­но­го з нас, а відте­пер ви­качу­вати бу­дуть ще біль­ше - авт.)
   Потрібні кар­ди­нальні ре­фор­ми, кон­цепція про­веден­ня яких ще не роз­робле­на до кінця – й­де підго­тов­ка, фор­муєть­ся кад­ро­вий по­тенціал. (Прин­цип фор­му­ван­ня за­лише­но без змін: бан­дит бан­ди­ту - друг, то­вариш і брат. - авт.)
Що сто­суєть­ся ме­дици­ни, то кад­ро­вий по­тенціал в нас є - го­лов­не, щоб об­ласне уп­равління охо­рони здо­ров’я не бу­ло «уп­равлінням ліку­ван­ня хво­рих», а дій­сно сис­темно зай­ма­лось охо­роною здо­ров’я. (здо­ров’я охо­роня­ють на­ряди охо­рон­ників дер­жавної служ­би охо­рони в се­реднь­ому за 20 грн. за го­дину - всі лікарні в об­ласті під по­силе­ною охо­роною, щоб не вкра­ли)
    Що­до ро­боти із звер­нення­ми гро­мадян: гу­бер­на­тор не по­винен зай­ма­тися  шкур­ни­ми пи­тан­ня­ми ок­ре­мих гро­мадян. Лю­ди ма­ють й­ти  до гу­бер­на­тора не як до осо­бис­тості, а в дер­жавну адміністрацію як до ор­га­ну вла­ди, довіру до якої ще потрібно віднов­лю­вати. ( Ой, не ходіть лю­ди ніку­ди, не при­нижуй­те­ся - авт.)
    Бу­демо та­кож відрод­жу­вати ве­ликі підприємства і за­соби ви­роб­ницт­ва, тоб­то про­мис­ло­ву інфраст­рук­ту­ру. «Бу­дуть кістки - м’ясо на­рос­те». А по­ки що си­ту­ація ти­пово ук­раїнсь­ка: «борщ ва­рить­ся, але все ще си­ре». Ко­ли відвіду­вали ра­зом з бельгій­ським інвес­то­ром те, що раніше бу­ло за­водом «Хімво­лок­но», той за­питав: «Що, сю­ди бом­ба впа­ла?».( пра­виль­на відповідь: "Це ми декіль­ка років то­му гар­но поп­ра­цюва­ли" - авт.)
      До нас вже надій­шли ду­же при­ваб­ливі інвес­тиційні про­позиції …( А до нас? - авт.) Але на розг­ляд над­хо­дять і про­жек­ти, так що відра­зу хо­чу по­пере­дити не­чис­тих на ру­ку ділків – ніяких «відкатів» на інвес­тиціях ніхто (чу­жий) не за­робить. Нез­ва­жа­ючи на те, що Віктор Ющен­ко заг­нав такі підприємства, як, нап­риклад, «Ль­оно­комбінат», у тінь смерт­ну – «ко­ли відтя­ли го­лову – за во­лос­сям не пла­чуть», тоб­то, го­лови по­пелом по­сипа­ти не бу­демо, а бу­демо все відрод­жу­вати. До речі, за­вод, який прид­бав криміналь­ний де­путат Черпіць­кий у Чуднівсь­ко­му рай­оні, у свій час по­буду­вав я. Розг­ля­даємо та­кож про­позиції ки­тайців що­до будівницт­ва у Жи­томирській об­ласті підприємства по скла­дан­ню ав­то­бусів. (ки­тай­ську якість га­ран­то­вано - авт.)
     Всі по­передні по­зитивні нап­ра­цюван­ня бу­дуть збе­режені. (ви­сока смертність, ди­тячі бу­дин­ки, пе­дофілія мож­новладців, ко­рупція і зло­чинність - ще нап­ра­цюван­ня є? - авт.) Кад­ри, які доб­ре пра­цюва­ли (кра­ли - авт.) раніше, за­лишать­ся на своїх по­садах. Нап­риклад, пан Ор­лов про­дов­жить ро­боту моїм зас­тупни­ком, то­му що за тиж­день ввів ме­не у курс всіх справ (ціка­во, у курс справ, які вирішує пан Ор­лов під час замісь­ких по­таємних "схо­док", він та­кож "ввів" гу­бер­на­тора, чи за­був? - авт.), з ліде­ром БЮ­Ту Сергієм Па­шинсь­ким ми та­кож знай­шли по­розуміння. Декіль­ка де­путатів об­ласної ра­ди з фракції БЮТ - це мої ви­хованці.
Ос­та­точ­ний варіант про­ек­ту «Стабіль­ний роз­ви­ток» бу­де предс­тав­ле­ний гро­мадсь­кості приб­лизно че­рез місяць, тоб­то че­рез 60 пер­ших днів мо­го гу­бер­на­торс­тва.
У 100 днів звіту­вати не бу­ду прин­ци­пово.
Не­навид­жу термін «100 днів» – який ідіот це при­думав? Чо­му не 90, або 120?
 
Дій­сно, ідіотів ми вже ба­чили - пе­реба­чили і нас­лу­хали­ся вдос­таль. Відвер­то ка­жучи, я був де­що зби­тий з пан­те­лику – нев­же справді біля об­ласно­го кер­ма опи­нив­ся не ідіот? Нев­же не го­ворить дур­ниць, не чи­тає з клап­ти­ка па­перу нісенітниць, нев­же знає, що і як потрібно зро­бити для доб­ро­буту лю­дей? Ук­раїнсь­ку мо­ву з гу­мором завж­ди ціка­во пос­лу­хати. Особ­ли­во після всіх тих … ідіотів ...
Ота­ку "одоб­рямс­ну" оду я на­писав би, як­що б не був аб­со­лют­но не­залеж­ним жур­налістом і хар­чу­вав­ся б у яко­мусь хо­луй­сько­му місце­вому ви­данні.
Так що до вла­ди приз­на­чено досвідче­ного аг­рарія, го­лову кол­госпу Жи­томирсь­кої об­ласті, не ідіота.
Пре­зидент Ук­раїни - не ідіот.
Прем’єр - міністр - не ідіот.
Ідіоти - ми.
Не­заба­ром всіх гро­мадян аза­ровсь­ким на­казом приз­на­чать кол­госп­ни­ками -  після то­го, як ре­алізу­ють пер­шо­чер­гові пла­ни з про­дажу дер­жа­ви іно­зем­ним "інвес­то­рам", у то­му числі росій­ським керівним брат­кам.
Чи зій­дуть­ся обіцян­ки утопічно­го на­род­но­го щас­тя з діла­ми, чи втілять­ся ве­ликі пла­ни у ве­лику ки­тай­сько-кол­госп­ну стіну?
Час  по­каже, як завж­ди - ве­лику ду­лю з ма­ком.
До речі, по­вер­нення па­на Сергія Ри­жука у гу­бер­на­тори бу­ло про­роче пе­ред­ба­чене ще 28 бе­рез­ня 2009 ро­ку у статті «Го­лубая «Свадь­ба в Ма­линов­ке», над­ру­кованій на сторінках на­шого інтер­нет–ви­дан­ня (дивіть­ся http://svoboda.zhitomir.ua/index.php?module=stati&articles=112 ). Ще не збу­лися ли­ше прицінцеві про­роцт­ва публікації.
По - пер­ше: нев­же є мо­раль­ним зно­ву роз­бу­дову­вати ра­дянсь­кий ка­дебістсь­кий лад на кістках пог­ра­бова­ного вла­дою на­роду?  Це не утопія, це - зло­чин.
По - дру­ге: хіба ре­аль­но ство­рити щось доб­ре й вічне гур­том із ти­ми са­мими злодіями всіх влад і ре­жимів, які за ба­гато років "праф­фесій­но" нічо­му, окрім як крас­ти, не нав­чи­лися? Щось тут не так, па­нове. Це не утопія, це - зло­чин.
По - третє:  "ство­рен­ня спри­ят­ли­вого інвес­тицій­но­го кліма­ту" на прак­тиці оз­на­чає ли­ше од­не - про­дов­ження оку­пації ук­раїнсь­кої землі і ре­сурсів ба­гатіями, у то­му числі іно­зем­ни­ми, за зло­чин­но­го по­туран­ня  чи­нов­ни­ками - ко­лабо­раціоніста­ми. Це не утопія, це - зло­чин.
По - чет­верте: прос­то фізич­но не­мож­ли­во поєдна­ти кол­госп­ний спосіб миш­лення пост­ра­дянсь­ких керівників - аг­раріїв з ре­аліями ук­раїнсь­ко­го ди­кого партій­но - но­менк­ла­тур­но­го поліцей­сько­го капіталізму. Це - утопія.
Гро­мада міста Жи­томи­ра вже має на своїй шиї од­не яр­мо - ме­ра - не ідіот­ку Віру Ше­луд­ченко, яка спіль­но з ор­ганізо­ваною зло­чин­ною гру­пою ви­соко­поса­довців дав­но ство­рила  та­кий спри­ят­ли­вий інвес­тицій­ний клімат, що у місті вже май­же нічо­го у гро­мади крас­ти.  На­разі на­мага­ють­ся ви­чави­ти з лю­дей ос­танні копій­ки у виг­ляді підви­щен­ня ко­муналь­них пла­тежів. При­чому, це ро­бить­ся та­кими підли­ми ме­тода­ми, як ор­ганізація мерсь­кою зграєю так зва­них  по­казо­вих "мітингів" двірників і сан­техників з гас­ла­ми  підви­щен­ня ко­муналь­них та­рифів для на­селен­ня!
Яка ницість! Це ре­альність, це - зло­чин.
До чо­го я ве­ду? А до то­го, що дер­жавні ко­няч­ки - нові гніді ме­рини і старі мерські клячі, ду­же швид­ко опи­нили­ся по­руч, впряг­ли­ся в од­но­го во­за, в од­не ко­рито.
Ко­рупціоне­ри терміно­во ство­рю­ють ан­ти­корупційні коміте­ти, злодії - по­датківці, вкрав­ши міль­яр­ди, ки­нули­ся на­пов­ню­вати бюд­жет, бан­ди­ти - пра­во­охо­ронці роз­по­чали бо­роть­бу з еко­номічною зло­чинністю. Ви­ще керівницт­во вирішує пер­шо­чер­гові гло­бальні пи­тан­ня - розп­ро­даж дер­жа­ви гур­том і вроздріб. Гу­бер­на­тори бу­ду­ють кол­госпи, ство­рю­ють спри­ят­ли­вий інвес­тицій­ний клімат для збіль­шен­ня на­доїв мо­лока і по­голів’я ве­ликої ро­гатої ху­доби.
 
Ні, во­ни не ідіоти. Ідіоти - ми...
 
P.S.
Повідом­лення ЗМІ:
Ры­жук и Ше­луд­ченко про­ведут свой пер­вый сов­мест­ный при­ём граж­дан
Се­год­ня пред­се­датель Жи­томирс­кой об­ласт­ной го­сад­ми­нист­ра­ции Сер­гей Ры­жук и мэр го­рода Ве­ра Ше­луд­ченко про­водят сов­мест­ный лич­ный при­ем граж­дан, пос­коль­ку воп­ро­сы ка­са­ют­ся имен­но го­рода и его жи­телей.
Об этом "Жур­на­лу Жи­томи­ра" со­об­ща­ет пресс-слу... "
Всі дер­жавні ко­няч­ки - однієї масті

Фо­торе­пор­таж:
22 квітня 2010 р., м.Жи­томир. Мітинг - про­вокація. Сце­нарій та ре­жису­ра: мер міста Жи­томи­ра. Ви­конан­ня: двірни­ки, слю­сарі - сан­техни­ки.
Місцеві підла­буз­ни­ки з де­яких ЗМІ роз­повіли про цю подію:
"В Жи­томи­ре ты­сячи ми­тин­гу­ющих про­сят у влас­тей по­высить та­рифы на ус­лу­ги ЖКХ",- роз­повідав, зах­ли­на­ючись від ра­дощів, про­вока­тор - бре­хун "Жур­нал Жи­томи­ра", інтер­нет - ви­дан­ня на ут­ри­манні.
А так бу­ло насп­равді : на фо­то вид­но, що ко­муналь­ників зібра­лось чо­ловік 50. Мітин­гу­валь­ни­ця з ЖЕ­Ку: "Це нас Ше­луд­ченко при­муси­ла вий­ти на ву­лицю, щоб са­му се­бе підтри­мати - ма­ло нак­ра­ли."




Гар­ний ха­зяїн у не­году со­баку на ву­лицю не ви­жене. Міль­йоне­ри від вла­ди виг­на­ли лю­дей під стіни  мерії ви­мага­ти, щоб з них, гро­мадян, дер­ли біль­ше гро­шей для то­го, щоб їм, гро­мадя­нам, пла­тити біль­шу зарп­лат­ню.
 
Ми підра­хува­ли: як­що по­вер­ну­ти вкра­дене мож­новлад­ця­ми тіль­ки на Жи­томир­щині, то мож­на за­без­пе­чува­ти прис­той­ни­ми кош­та­ми гро­маду об­ласті приб­лизно сто років!
На пре­вели­кий жаль, ми стіль­ки не про­живе­мо. На щас­тя, во­ни теж ...
 
                                                 Віктор Ко­тен­ко