Вставайте, Люди! Треба йти! І боронити Україну!
 
Бо вже час!
 
Вже зась терпіти - більш не можна, дивитись, як твою домівку за три копійки продають, щоб хтось мільярд поклав в кишеню.
 
Не можна більше вже чекати, коли зіб`є тебе пихате бидло, ще й засудить твоїх дітей, що ти йому коштовний мерседес своїми кишками забризкав, і галіфе прекрасне зіпсував.
 
Вже досить очі витріщати вам на панів, які катають на канари, і в гольф шпиняють без кінця в своїх маєтках золотих, що їх попижжено в держави, а нам співають, як погано, живеться люду в Україні. Вони давно уже купили, на гроші вкрадені у нас, собі суддів, що за грошима, не бачать світла, і гребуть, як олімпійці на байдарках. Ті судді, намалювати можуть все – любой капріз за ваши дєньгі, і гай гуде, як їм за це, співають зірки на гулянках.
 
Прокиньтесь, Люди, бо це з вас, збирають гроші, що їх так важко заробляти, щоб потім пити вашу ж кров і вас же всіх з лайном рівняти. Це ваші гроші колесять авто шикарними по місту, на панських шиях майорять блискучим дорогим намистом.
 
Вже досить кланятись панам, які, на справді, свідомо мали б вам служити. І все робити так, щоб вам ставало краще жити...
 
Вже досить вам терпіти, Люди!
 

--------
 
... І не в однім отім селі,
А скрізь на славній Україні
Людей у ярма запрягли
Пани лукаві… Гинуть! Гинуть!
У ярмах лицарські сини,
А препоганії пани
Жидам, братам своїм хорошим,
Остатні продають штани…
 
Т.Г. Шевченко