Сьогодні, як і століття до цього, Росія не є адекватним членом світової спільноти. Ймовірно, що ущербність російської історії, самого походження країни та її назви, марні намагання натягнути на себе то мантію історичної спадщини Візантії, а через неї і самого Риму, то велич сивої давнини часів Київської Русі, до яких Московщина не має жодного стосунку, наклали невиліковний відбиток на російську свідомість і властиві їй комплекси.
Росія не може існувати без претензій.  Їй завжди чогось замало.
А от, скажімо, маленький Фінляндії, яка спромоглася вирватися із Російської Імперії, усього (і без нафти і газу) виявилося досить, і показники рівня життя її громадян і порівнювати із відповідними російськими не варто. І це навіть враховуючи той факт, що фіни є ближчими родичами росіян, ніж до цього вважалось. Тобто не в національних рисах справа,  а у політиці держави.
Проголосивши себе спадкоємницею СРСР (читай Російської Імперії) сучасна Росія ніяк не в змозі відмовитися від імперських амбіцій.
Москва зазвичай сподівається, що іржавий арсенал зброї часів холодної війни, підвищить рівень її сприйняття у світі. Проте – це те, що вбачається, глядячи із Москви. А от якби ті два кремлівських карлики спробували вести розмову із світом, скажімо, із Казані, або Пермі, їх навряд би взагалі хтось почув. Москва, Росія і російщина – це навіть не учорашній день. Це середньовіччя! Це азіатчина у найгіршому розумінні цього слова. І ті, хто підступом і облудою примушують Україну до нового «союзу» с Московщиною, підписуючи антиукраїнські угоди, є антидержавними злочинцями, з якими розмова має бути зовсім короткою…
Чим Севастополь - «місто слави російських моряків» -  відрізняється від такого ж «міста слави» Порт-Артура? Та майже ні чим! І там, і там Московщина безславно програла війну, зазвичай поклавши незлічені тисячі життів і втративши обидва міста (от тільки Севастополь  здали двічі). Так хай би спробувала Москва поновити оренду Порт-Артура! Смішно?
От такий саме сміх має викликати намагання продовження оренди  Севастополя. І скоріше не сміх, а праведний гнів усіх українців! Геть це отруйне плавуче кладовище  давно небоєздатних іржавих корит із української землі! Продовження оренди бази ЧФ у Севастополі не має жодного практичного значення у військовому сенсі – це не більше і не менше, як заяложена антиукраїнська карта кремлівських шулерів і їх злочинних посібників в українській владі.
Слава Україні!