В 1989 році сталося так, що не пішли на Кавказ. Просто поїхали в Крим на море.
(На титульному фото: біля метеостанції, вдалині - Ай-Петрі)
 
Друзі запропонували приєднатися до їх табору біля селища Морскоє. Дикий кемпінг на березі моря на відстані ~1км від селища в бік санаторію шахти ім. Засядька. Обличчям до моря - спиною до персикового саду.
 
* * *
 
Тиждень купання в морі, лежання на камінцях, поїдання продуктів - душа почала бунтувати. Довелося зробити денну вилазку, щоб оглянути околиці.
 

 
* * *
 
Через кілька днів наші друзі повернулися в Київ, а ми вирішили по-ближче познайомитися з Кримом. Попутним автобусом доїхали до Алушти, далі тролейбусом до Нікитського ботанічного саду, де вже в темряві в якомусь ліску поставили намет і переночували. Як вранці виявилося — за 50м  від воріт прикордонної частини. Але минулося.
 
Пів дня присвятили ботанічному саду.
 

 

 
* * *
 
Потім була Ялта та піший дводенний підйом на Ялтинську яйлу до метеостанції.
 


 
Водоспад (на той момент водокап) Учан-су.
 

 
Ресторан Учан-су (не працював, але заправити фляги дозволили).
 
* * *
 
Прогулялися по яйлі в пошуках місця з якого починається Кримський каньйон. В той день каньйон так і не знайшли.
 
Зранку вже все  виглядало по-іншому. Залишили рюкзаки в кущах та спустилися в каньйон. Пройшли дном каньйону до кінця, повз “ванну молодості” аж до траси Бахчисарай — Ялта.
 

 
Піймали таксі і піднялися по північному серпантину на яйлу до метеостанції. Трохи стало тривожно: наближається вечір, квитки на Київ на завтра (десь на 15-ту годину), рюкзаки на яйлі за ~10км від нас, частина речей в Ялті в камері схову на автовокзалі.
 
Але встигли, до темряви збігали за  рюкзаками та повернулися до метеостанції. Піймали якийсь дивний автобус, який в темряві на шаленій швидкості по південному серпантину довіз нас до водоспаду Учан-су, де була кінцева зупинка ялтинського міського автобусу. Переночували на зупинці і першим рейсом поїхали на автовокзал. Взяли речі ,сіли на тролейбус  ... через добу вже були в Києві.