От кому не заздрю – так це нашим політологам. Гіркий у них хліб. Спробуй тут щось спрогнозуй, якщо місяць тому у нас були вибори (Ющенко) і не було кризи (Тимошенко), а зараз у нас є криза (Тимошенко) і нема виборів (майже Ющенко). Га? Я б навіть сказав: «Я перепрошую але – га?» Як це назвати?  Навіть не знаю. Якщо б це було при прем’єрі Януковичу – то це була б стабільність. Так як все це відбувається за президентства Ющенка, то можна ж назвати і демократією, а, враховуючи, що прем’єр-міністр у нас Юля – безумовно справедливість. Але насправді – все це казка. Влаштовуйтесь зручніше – я вам її розповім.
 
Отже…
 
«Акціонерне товариство «Трам-Бам Банк» (надалі – Банк), в особі директора відділення А.П.Порахуйко… з однієї сторони та громадянин  В.П. Заможненький (надалі – Вкладник) з іншої сторони, далі разом – Сторони, уклали цей Договір Банківського вкладу фізичної особи «Депозит – Халява» у якому домовилися про наступне…» Ой! Це СУМНА казка. Після неї спати спокійно не можна.
 
Краще другу:
 
«Акціонерне товариство «Трам-Бам Банк» (надалі – Кредитор), в особі директора відділення А.П.Порахуйко… з однієї сторони та громадянин  П.В. Простенький–Хочило  (надалі – Позичальник) з іншої сторони, далі разом – Сторони, уклали цей кредитний договір «Кредит – Шара» у якому домовилися про наступне…» Ой! Це СТРАШНА казка. Після неї жити спокійно не можна.
 
Краще іншу:
 
«Стаття 1.  Україна  є  суверенна  і незалежна,  демократична, соціальна, правова держава…
…Стаття 3.  Людина,  її  життя  і здоров'я,  честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та  їх  гарантії  визначають  зміст  і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.  Утвердження  і  забезпечення  прав  і  свобод людини є головним обов'язком держави.
…Стаття 6. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.  Органи законодавчої,  виконавчої та судової влади  здійснюють свої   повноваження  у  встановлених  цією  Конституцією  межах  і відповідно до законів України.»
 
А-а-а-а-а! Це взагалі фентезі якесь. Настільки нереально гарно написано, що хочеться так жити. Вдумайтесь: «Держава відповідає перед людиною за свою діяльність»; «Органи законодавчої,  виконавчої та судової влади  здійснюють свої   повноваження  у  встановлених  цією  Конституцією  межах  і відповідно до законів України».  Ні – це не для нашої психіки. Ми так жити не можемо. У нас нема цих, ну, як його… Механізмів. Так, правильно – нема у нас механізмів для того, щоб змусити Державу відповідати перед Людиною за свою діяльність. Бо якби механізми були, то контингент, який сидів у студії програми, з доброго дива названого «Свободою», мав би сидіти у приміщенні суду у тому ж складі, а, може,  й на таких же кріслах – тільки туди ще струм підведений мав би бути, а фігуранти - дупами на контактах. А контакти підключені до детектора брехні. І, як собак Павлова – ляпнув про страхування вкладів, а його 220 вольт, на секунду – тринь! Не смертельно але неприємно, як мені усвідомлювати про те, що нема чим страхувати ті вклади. Сказав інший про те, що Нацбанк контролює ситуацію, а його так само – лусь! Не смертельно але неприємно, як мені спостерігати стрибки курсу гривні за останній тиждень. Сказав, що «прамишлєннасть астанавілась і у цьому вінавата правітєльства», а його - лясь! Не смертельно але неприємно, так само як усвідомлення того, що у «прамишлєннасті» є конкретні власники, які прибутками не діляться ні з ким, а збитки пропонують розписати на весь народ. Сказала про те, що «кредит МВФ нам абсолютно необтяжливий і необхідний», а її – вжик! Не смертельно але неприємно, як і нам усвідомлювати те, що ми заплатимо своїми грошима борги комерційних банків та приватних компаній, а також у міру своїх скромних сил підтримаємо зусилля уряду США і Федеральної Резервної Системи з перекладання інфляції від американського громадянина на українського…
 
Повернімось до нашої казкової реальності. Намалюємо ілюстрацію. Я художник ніякий але  ілюстрація до нашої казки має бути приблизно наступною:
 
Велике–велике  Поле Чудес, площею  603,7 тис. кв.км. На ньому, близько 46 мільйонів Буратін, які мають, хто по три, а хто й по п’ять сольдо. В центрі поля, пару сотень котів Базіліо і лисиць Аліс… Далі, бачу по очах, всі знають. Сюжет простий і класично витончений, тільки замість «кекс-пекс-фекс» у нас «НАТО – ЄС – газ» або «Расія – язик – газ». Спільного у двох чарівних формулах більше ніж відмінного, бо жоден Базиліо і жодна Аліса не ризикнули відігнати Дуремарів і Карабасів від цього чудового поля, яке належить Буратінам і так гарно розміщає на собі майно Карабасів і Дуремарів. Знову і знову з унікальною послідовністю, проблеми промисловості, яка належить конкретним Карабасам Барабасам, лягають на одерев’янілі плечі Буратін. Знову і знову Поле Чудес рясно родить та не для тих, які орють і засівають це Поле. Буратіни закопують в нього свої сольдо, запевнені Базиліо та Алісою в абсолютній прибутковості та надійності цієї справи. Вони йдуть солодко подрімати, а коли прожогом схоплюються зі сну їм, з тривогою в голосі, говорять: «Криза». І одне тільки це слово пояснює Буратінам, чому їхні сольдо не проросли і навіть не залишились там, де їх закопали дерев'яні чоловічки – просто у Карабасів в кризу апетити ростуть…
 

 
Криза якось дуже вдало прийшла. Уявіть, як потрібні люди просто–таки знемагаючи від непосильної праці, нормально «піднялися» на валютних спекуляціях, точно знаючи, що Нацбанк НЕ ЗРОБИТЬ НАВІТЬ НАЙМЕНШОЇ СПРОБИ стабілізувати курс гривні протягом наступних кількох днів після об’явлення П.О.Порошенка, як голови Ради НБУ у недільному телеекрані, та його оптимістичної заяви про стабілізацію курсу без застосування золото-валютних резервів. Після такої заяви оптимісти, одержавши потрібну інформацію, стають інформованими оптимістами. А що робить проінформований про те, що НБУ не збирається використовувати ЗВР для підтримки гривні, оптиміст? Він збирає всі гривеньки, які ще залишилися в хаті, після останнього походу в банк за депозитом, і біжить в обмінник. І там спостерігає, як, за один день, курс три рази міняється з 5,85 грн. за долар до 6,40 і 7,10 грн. за долар. Здається, що гірше вже бути не може. Але інформований оптиміст вважає, що може! Бо ніяк не може співставити кілька фактів: чому не використовується ЗВР? Де він взагалі є? Він взагалі ще є? Для чого нам кредит МВФ? Чому, нам весь час говорили, що долар має коштувати навіть менше 5-ти гривень? Що долар не буде дорожче 5,50? Для чого Голова Нацбанку Стельмах виходить на публіку і говорить про те, що долар до нового року менше 6-ти гривень не буде? Для того, щоб міняйки закрили день з відміткою 7,30 гивень за долар?  А потім, на наступний день, Нацбанк заливає ринок доларом і опускає курс до шести гривень! Очевидно, що вартувало потримати паніку і підняти курс до 7 гривень, щоб потім народ з вдячністю перехрестився: «Господи, дякуємо Тобі, що хоч шість!» І чорт з ним – з тим, що ми вже втратили від такої «гнучкої» політики! Аби тільки не все! Аби тільки – не зразу!
 
А тим часом, нам дохідливо роз’яснюють причини фінансово-економічної кризи. Кажуть, що ми живемо не по кишені. Кажуть, що ми набрали кредитів «як сучка блох». Кажуть, що ми погано працюємо, бо ми не можемо собі дозволити таких машин, на яких їздимо і таких будинків, у яких живемо. Істинна правда! Але чому ми брали кредити на авта і на квартири?  Бо ми не могли купити плюгавого «Ланоса» красна ціна якому 5 тисяч доларів, інакше як в кредит! Бо, стараннями наших «автовиробників» наша держава поставила нам такі мита і різноманітні збори на імпортні авта, що ми утратили право – природне право вільних людей, вибирати товар керуючись критеріями якості і здорового глузду. І «Ланос» - бюджетна машина – став для нас коштувати не п’ять, а удвічі, а то й втричі дорожче реальної ціни. При тому, що про доходи наші держава ніяк не подбала! Жадібність! Жадібність упала на очі власникам автопідприємств і убила не тільки залишки їх здорового глузду і совісті, а й вітчизняне автобудування. Загороджувальні мита для імпортних авт не тільки не допомогли вітчизняному автопрому, а й остаточно догробили його. У серпні минулого року «АвтоЗАЗ» зняв з конвеєра останього вітчизняного легковика – «Славуту». У період, коли весь світ задумався над створенням бюджетних легковиків у переддень фінансової та енергетичної криз, Т.Ш.Васадзе знищив нехай і морально застарілу, нехай і не дуже досконалу, а проте, просту й дешеву вітчизняну розробку. Роки пільгового режиму для автовиробників, роки державного протекціонізму, не принесли добра. Інженерні кадри загублені знущально-низькою зарплатнею. В оновлення дизайну і нові розробки не вкладалось нічого. В модернізацію заводів – також. У той же час, що минув від народження «Таврії» і до її смерті, з конвеєрів навіть не дуже відомих автовиробників зійшли не тільки інші моделі, а й інші родини машин! Китай спромігся «з нуля» побудувати свій автопром, а наші не змогли не те що дати «Таврії» бодай інший екстер’єр, а взялися складати бляшані скрині з Росії, конструктори з Кореї і капсули смерті з Китаю. І тільки як прийшла криза, до заплилих жиром задниць дійшло - "Таврія" має право на життя. У 2009-му році відновлюють випуск наших, тепер хочеться вірити, не останніх машин. Може й ми дійдемо до того, що з'явиться у нас держава, яка запитає інвестора про виконання його інвестзобов'язань і дієво простимулює наших "власників промисловості" до розвитку.  
 
Про автомобілі я згадав зовсім не тому, що мене болить ця тема (машини у мене нема), а просто тому, що це найяскравіший приклад. Але є ж інші. Наприклад – нерухомість. Усі знали, що рентабельність будівництва шалена. Усі знали, що хабарі по землевідведенню під будівництво шалені також. Усі знали, що ці два фактори приймали істотну участь у формуванні ціни на нерухомість. Однак, всіх – а державних чиновників у першу чергу! – така ситуація влаштовувала повністю. Вона не влаштовувала тільки нас і ми пішли робити кризу. Ми поїхали на заробітки по закордонах, ми крутилися як могли в Україні але заробити, щоб купити двокімнатну в обласному центрі без кредиту, не могли.  І ми пішли по кредити. Солодке слово «іпотека» змогло легко згладити гіркий присмак від усвідомлення того, що не може двокімнатна в обласному центрі коштувати, як вілла на березі Адріатики. За старозавітнім звичаєм – дають бери, а б’ють – тікай, ми брали позики. Тільки тепер прийшов час, коли нас б’ють, а нам нікуди тікати зі своїх пасток з євроремонтом у стометрових свічах з видом на Правий берег. Ми ув'язнені в них на 25 і 30 років. І, якщо нам вистачить сил, нас не звільнять, вірніше від нас не звільнять наші тюрми достроково…
 
Ми жили не по кишені. Очевидно тому, що у нас вони дуже малі. А от в урядовців наших кишені – дай Боже! Кабмін Януковича у 2007-му році потратив на автомобілі та спецзасоби 250 мільйонів гривень. У кінці 2007 року Генпрокуратура купила 2 (два) автомобіля за ціною 4,5 млн. гривень. У 2006 - 2007 роках НБУ закупив автомобілів на 9 млн. гривень. Зараз, у 2008-му, урядовими структурами вже потрачено на нові автомобілі понад сто мільйонів гривень! А посуд, який купляла податкова адміністрація за Азарова на суми 750 тис.грн? А меблі для різних державних установ на понад десять мільйонів гривень?  А мукачівський замок Паланок – його ж Балога не в іпотеку взяв! А і правильно! Десь же має жити головний русин, повелитель Закарпатського краю, який форсовано будує Подкарпатську Кацапію з чисто хохляцькою кмітливістю – на московські та київські гроші.  
 
От хто жив по кишені! Вони точно не купляли в кредит! Вони точно не розганяли ціни і не провокували інфляцію. Зараз, вельможні бляді з телеекранів, в один голос рекомендують нам затягти паски і потерпіти. Вони мусять скорочувати соціальні видатки і заморожувати ріст мінімальних зарплат, вони, нарешті, братимуть кредит у МВФ але платитимемо ми. Бо ми ж знаємо, як воно – жити в кредит. Нащо ж звички міняти?
Хіба нам не основне – стабільність?
 

 
P.S.  Як на мій смак, у програмі «Свобода» на телеканалі «Інтер» все було майже бездоганно, однак, звертаю увагу дизайнерів студії, що біля монаршого трону дуже бракувало двох негрів з опахалами, а паяцам перед троном належить не говорити дурниці, а танцювати для султана та його візирів…