для старих юзерів
пам’ятати
[uk] ru

Операція «ліквідація»


Операція «ліквідація»
«Разруха не в сортирах, разруха в головах.»
М.А.Булгаков «Собачье сердце»

 
Безумовним досягненням нашої цивілізації є те, що будь-які невеличкі неприємності, у окремо взятій країні, на які ніхто б не звернув особливої уваги років сто тому, завдяки сучасним інформаційним технологіям та розвиненій фінансово-кредитній системі  неминуче призводять до глобальної катастрофи. Втім,чи правда це катастрофа? Може не варто використовувати таке голосне слово? Може й так, але давайте, поки що, будемо йти, як це модно говорити в солідних аналітичних журналах, за «трендом».
 
Що таке «тренд»? Ну це просто – коли в школі я робив щось не дуже гарне, ну, там ганяв, наче одурілий на перервах, або курив у туалеті, то потім пояснював свою поведінку Тетяні Борисівній тим, що «всі там були, всі так робили». На заперечення Тетяни Борисівни, - «А якщо всі з даху підуть стрибати, ти теж стрибнеш?» - я б уже тепер не мовчав, як тоді. Тепер, з висоти прожитих років, керуючись атрофованим, завдяки вищій освіті та роботі у фінансово-кредитній системі України, відчуттям самозбереження, я б гордо відповів, - «Так! Я б стрибнув з усіма, бо це ТРЕНД!». А крім того, практика показує, що все в світі підлягає інфляції. В тому числі й слова. Тепер, під катастрофою, розуміють зовсім не те, що розуміли у 1932-му чи 1942-му роках…
 
Отже, приблизно пів року тому, світові медіа водночас заголосили про кризу. Додаток «світова фінансова» блякло відсвічував фоном за різнобарвним калейдоскопом новинних відеосюжетів та газетних колажів. Що ж, криза то й криза. З великим здивуванням я довідався про її початок. Матінко солодка! Я ж гадав, наївний, що Україна з кризи не виходила! А тут на маєш – виявляється те, що було дотепер – це нормально, а зараз – криза. І – о, моя бідна голово! – ця криза принесена нам ззовні. А почалось все з Америки.
 
Середньостатистичний американець – це така капризна сволоцюга, яка дуже не хоче жити у багатоквартирному будинку. Він не любить сусіда згори, ненавидить сусіда збоку і не може терпіти сусіда знизу. Середньостатистичний американець цінує, падлюка, комфорт і вважає, що плазмовий телевізор повинен висіти на стіні власного будинку, а не у кімнаті гуртожитку. Одразу заробити на будинок нелегко навіть в Америці, однак, є такий чудовий фінансовий інструмент, як кредит. І його різновид іпотека - це той самий кредит тільки під заставу житла.  
 
Отже, все почалось з того, що  один американець узяв кредит у банку на житло, яке коштує 100 тис.доларів. Не задовільняючись просто сплатою відсотків за кредитом, банк вирішив додатково підзаробити і випустив цінний папір, забезпеченням якого є застава будинку нашого маленького американця – заставну. Заставну, перший банк продав другому банку, який, маючи, барвисто висловлюючись, до пояса бабла, вирішив кудись це бабло вкласти. Таким чином, перший банк крім поверненого кредиту за будинок, одержав відсотки, сплачені за кредитом і заробив на заставній, яку продав іншому банку.
 
Що ж зробив другий банк, власник заставної? Він купив не одну таку заставну, а багато. У нього, отже, виявився цілий портфель заставних, за кожною з них – реальний будинок з реальним боржником. Отже, заставна – цілком ліквідний папір, який має за собою надійне забезпечення – нерухомість. Зваживши тенденції на ринку, аналітики в краватках за півтори штуки баксів, високолобо зморщивши чоло, вирішили заробити ще. Цілий портфель заставних – це капітал. Капітал повинен працювати, резонно подумали аналітики. Тому, під портфель заставних було випущено «дериватив» - спеціальний папір, який відображує вартість портфеля заставних.  
 
Як заробити на деривативі? Просто. Враховуючи те, що купити житло для американця стає легше, у зв’язку з тим, що банки масово надають кредити для цієї мети, а, отже, попит на житло тільки росте (пам’ятаєте падлюку–америкоса, який категорично хоче жити тільки і виключно у своєму будинку?), американці купують і купують. А ціна? Ціна дрібниці. Якщо продавець накине на будинок зайвий десяток тисяч – це просто зайва десятка доларів у щомісячній сплаті іпотеки, строком на 40 років. Це – не проблема. Таким чином, ціна тільки росте. Бо беруть і будуть брати. Розуміючи це, аналітики прогнозують, що нерухомість в наступному кварталі, році, десятилітті буде рости і оцінюють дериватив, випущений під нашу заставну у 200 тис. дол.  За цією ціною дериватив і продають – інвестиційним фондам або іншим банкам.
 
Тепер уже наш дериватив іде в самостійне плавання. Уже давно усі забули (вірніше, не згадують), що реальна його вартість – це 100 тисяч доларів, вартість будинку під який даний кредит. Аналітики у ще дорожчих краватках розсусолюють про перспективи ринку нерухомості і економічне становище США вцілому. Чим краще економічне становище – тим більше заробляють американці, тим більше вони купують житла, тим більше надається кредитів, тим дорожче житло. Наш дериватив уже коштує не 200 і не 300 тисяч. Він коштує уже всі 400, а то й 500 тисяч доларів! І все це тільки тому, що у вечірньому шоу якого-небудь Ларі Кінга, чувак у золотих окулярах і піджачку від Келвіна Кляйна висловив сподівання на те, що американська економіка зміцніє в наступному році, ВВП зросте на парканадцять відсотків, а індекс Доу Джонса злетить догори на понаддесять пунктів. І все це завдяки: Бушу, Іраку, талібам і саудам, Чавесу і подешевшанню нафти, Грузії і Осетії та незалежності Косово – потрібне підкреслити. Ми ДУМАЄМО, що економіка зросте і нерухомість подорожчає, тому наш дериватив уже коштує 500 тисяч… І хто там казав, що тільки дурень багатіє думкою?
 
Однак, чуваки у піджаках від Келвіна Кляйна розуміють, що так тривати довго не може. Якщо будівельні компанії не покладаючи рук трудяться і випускають на світ Божий мільйони квадратних метрів житла, зважаючи, що Америка не будує трьохповерхових цегляних монстрів у 300 квадратів, як хазяйновиті галицькі вуйки, а  нашвидку клепає одно- і півтораповерхові котеджики з фанери, просякнутої формальдегідом, а, крім того, будівельні компанії не мають проблем з виділенням під будівництво земельних ділянок і не платять за це величезні хабарі чиновникам, як в Україні, то стає ясно – за кілька років кількість нового житла стане такою, що доведеться ціни знижувати – клятий ринок і конкуренцію ніхто не відміняв. Клієнт почне шукати де ж продаютиь дешевше. Плюс – не всі позичальники виявились дисциплінованими і відповідальними. Дехто з них, ще років десять тому взагалі ніколи не отримав би кредит. А тепер – тепер вони одержали його і… не платять! Як висловився один з американських банкірів, при вимкнутих телекамерах і диктофонах, у відповідь на питання про причини фінансової кризи, - «Не треба давати кредити неграм!» Опа! Всі забули, що негри не мають звички працювати і віддавати кредити… Та, зрештою, не тільки негри. Тому, на ринок вийшли будинки, які були заставою у банках. Це досить немала  кількість, яка часто продавалась за ціною кредитного залишку. Нагадаю, якщо наш будинок коштував 100 тисяч, а по ньому сплатили хоча б 10 тисяч і перестали платити, то банк з радістю, щоб не прострочувати, дуже швидко старається продати цей свій проблемний набуток хоча б за 95 тисяч доларів. А наш дериватив під цей будинок коштує…500 тисяч!  Тобто, маючи на руках такий цінний папір ми, у найкращому випадку, маємо 95 тисяч реальних доларів і 405 тисяч віртуальних доларів.
 
Вкуривши це, розумні буржуї продають папірці з назвою «дериватив» нерозумним за якомога вищою ціною і шукають, а куди ж вкласти свої мільйони, які вони так вдало одержали, торгуючи майбутнім? І тут до них доходить – ні золото, ні платина, ані нерухомість, як виявилось, не буде вічно зростати в ціні. Земля і ресурси? Привабливо. Але не панацея. І землю і ресурси треба контролювати – це величезні витрати. Ще жодна держава з багатими надрами не жила багато. Влада? Але влада і так є. Що ж тоді? Промисловість! Але не сама промисловість, а разом з ринками, надійними ринками збуту. Що означає сьогоднішня промисловість? Це перш за все технології і люди. Технології,які дозволяють виробляти у достатній кількості все, що необхідно людству у як завгодно довгій перспективі – від харчів до інформаційних продуктів. І люди – люди, які здатні працювати з технологіями і – що не менш важливо! – продавати свою продукцію. Вклавши гроші в такі компанії ви маєте гарантію на те, що ви завжди будете заробляти. Візьмемо, наприклад, компанію «Джонсон і Джонсон». Може обвалитись долар, потонути Ісландія (і перше і друге вважай, що відбулось) але люди не перестануть купляти памперси і миючі засоби. Ніколи. Принаймні, доки будуть якісь залишки цивілізації. І «Памперси» коштуватимуть завжди однаково – не залежно від того, скільки коштуватиме долар. А може, долара вже й не буде, а «Памперс» – «Памперс» буде.
 
Тому людит вкладають гроші – великі гроші у великі промислово-торгівельні корпорації. А як найкраще вкласти? Найкраще – це купити акції підприємства, якомога більше акцій, в ідеалі – контрольний пакет. Хлопці у дорогих краватках знають, що купляти треба тоді, коли дешево. В Україні цю проблему вирішують просто – робиться наїзд на власників бізнесу і, за допомогою продажних судів, підприємство доводиться до банкрутства, потім  за дешево купується. В Америці так не виходить – там нема продажних судів але є…  біржа! А якщо ми вміли робити так, щоб цінні папери дорожчали (пам’ятаєте наші деривативи і прогнози по нерухомості?) то тепер ми зробимо так, щоб інші цінні папери дешевшали.
 
У того самого Ларі Кінга з’являється все той же чувак у тому ж піджачку і каже, що ринок нерухомості страшенно роздутий (правда), що ціни на нерухомість завищені (правда), що цінні папери, випущені під цю нерухомість насправді нічого не вартують (правда) і прогнозує, що у зв’язку з таким падінням цін на фінансовому ринку, спровокованому падінням на ринку нерухомості, та: Бушу, Іраку, талібам і саудам, Чавесу і подорожчанню нафти, Грузії і Осетії та незалежності Косово (потрібне підкреслити), відбудеться зниження темпів росту економіки на парканадцять процентів і падіння індексу Доу Джонса (чортзна з чого він це взяв, але схоже на правду)…. Ці слова, повторені стоп’ятдесят три рази на день у всіх новинних програмах, спонукають задуматись, а задумавшись – бігом позбавлятись від усіх цінних паперів, які мають стосунок до іпотеки і нерухомості і взагалі від усього, що має назву «цінний папір». Всі вибігають в «кеш». Старий добрий «кеш», який так гріє кишеню…
 
«Доу Джонс» – а це просто-напросто середня арифметична вартість акцій 30 найбільших компаній США – таки падає. Сильно. Але не набагато сильніше ніж 11 вересня 2001 року. Тоді «Доу Джонс» упав, десь близько, на 600 пунктів (один пункт – це приблизно мільярд доларів), зараз – трохи більше 700 пунктів.  Але дивне диво! Тоді, 11.09.2001 - го, всі думки і всі слова американських фінансових і політичних авторитетів були спрямовані на одне – американська економіка сильна як ніколи, падіння тимчасове, кризи нема. Зараз, в епоху, коли ніхто не атакує Америку, коли нема загроз нової глобальної війни, коли нема ніякого шоку, видатні фінансисти і політики, наче змовившись, воднораз благим матом волають про кризу. Про найсильнішу кризу за останні 100 років. Виявляється, зараз ситуація страшніша ніж 11 вересня 2001 року? А шо такого відбулось? Збанкротувало кілька банків? Подешевшала нерухомість? Все дешевшає! І дешевшають великі компанії, і дешевшають гроші. І саме в цей момент – момент, коли гроші ще чогось вартують, а акції компаній вартують набагато менше – розумні хлопці в дорогих краватках купляють, за зароблені на деривативах гроші, страшно подешевілі акції величезних транснаціональних корпорацій. Вони ж чудово знають – люди питимуть Кока-колу, люди пісятимуть у «памперси», люди заправлятимуть свої автомобілі, їстимуть, одягатимуться, працюватимуть на комп’ютерах і дивитимуться кіно навіть в умовах «кризи». Аби тільки не війна. Або війна але не в Америці. Решта – дурниці і шанси на прибуток. Завжди.
 
Ця схема працює по всьому світу. Опускають ціни, щоб купити дешевше великі транснаціональні і національні бізнеси та активи. А зараз пригляньмося до природи нашої кризи.  Ми вже визначили, що фондовий ринок, себто, біржа у такому вигляді як в Америці у нас не існує. У нас переділ майна робиться не так складно, як в Америці і в цілому цивілізованому світі. Все простіше – за допомогою наших судів, фонду держмайна України чи правоохоронних органів можна прибрати до рук будь-який бізнес в Україні. Це не означає, що вищеназвані структури будуть вам допомагати але цілком достатньо, іноді, щоб не заважали.
 
Наприклад, «Промінвестбанк» - гіганта банківської системи України – валили цілеспрямовано. Професійно розпускалися безпідставні чутки про його недалеке банкрутство, розсилались тисячі СМС вкладникам банку (десь же взяли бази даних!) про ненадійне становище банку І це нікого не хвилювало! Ні СБУ, ні Нацбанк – нікого!… В результаті, спровокована паніка привела до того, що народ масово кинувся забирати депозити з цього банку. Однак, ним не обмежилось. Підігріті ідіотськими (а може геніальними?) закликами політиків про страшну світову фінансову кризу, зашугані 90-ми роками та вітчизняними журналістами, люди кинулись до банків, бо у наших умовах депозитні договори раптом виявились тими ж американськими іпотечними деривативами – пустим папером.
 
Абсолютно очевидно, що  коли до банку приходить одночасно хоча б 20% його вкладників і вимагає повернути свої гроші – багнк просто не зможе цього зробити. Система затріщала. Все це відбувалось на фоні веселих ігор уряду з курсом національноїх валюти – спочатку, на весні, гривню ревальвували, виводячи з обігу якомога більшу кількість гривень, обмежуючи кредитування у гривні, акумулюючи гривню на казначейських рахунках, створювали дефіцит гривні і підіймали її курс відносно долара. Ревальвація була дивною, бо абсолютно не відповідала рівню дійсного курсу гривні до долара. Ціни росли і здивований люд не міг второпати, як же так ВСЕ, буквально ВСЕ дорожчає, а долар дешевшає?! Становище не могло тривати довго і експортери, яким дорога національна валюта не вигідна, тепер уже восени тішаться девальвації національних грошей.
 
Помножена на панічне вигрібання грошей з банків населенням, девальвація рвонула догори шаленими темпами. А і є від чого! По-перше – люди «врятувавши» з банку свої пару тисяч гривень кинулись купляти валюту. А куди ж ще вони можуть вкласти свої 10-20 тисяч гривень? Спровокувавши більший попит на валюту, люди тим самим і підняли її ціну. По-друге – експортери, в основному металурги, відчули на собі кризу у зв’язку з тим, що впали ціни на їх продукцію, а при жорсткій конкуренції, їх продукція, вироблена з величезними енерговитратами та на застарілому обладнанні просто неконкурентноздатна.Час надприбутків та «халяви» несподівано закінчився і вони, заробивши мільярди в минулі роки, та надійно заховавши їх в офшорах, не стали рятуватися самостійно, а побігли до уряду по допомогу.
 
Держава швиденько відгукнулась і, не стала, руками Нацбанку, утримувати гривню, тим самим утримуючи ситуацію вигідну експортерам – дешева гривня вигідна для них в першу чергу. З чого такий висновок? А з того, що Нацбанк навіть не намагається стабілізувати курс нацвалюти за рахунок золотовалютних резервів. 37 мільярдів доларів накопичених резервів, спеціально на такий випадок – критичний випадок – Нацбанк не дає, а натомість, Президент, наче блаженний, розмірковує про якийсь стабілізаційний фонд, який незрозуміло для чого і з чого формувати, а Прем’єрка, наче втративши залишки розуму, просить МВФ надати стабілізаційний кредит в 14 мільярдів доларів…
 
І от тут, я заплутався остаточно. У нас є золотовалютний резерв НБУ, який країна формувала всі роки «на чорний день». Коли цей самий «чорний день» настав, резерв ніхто навіть не збирається задіювати для стабілізації гривні і, тим самим, допомоги малому бізнесу та всім громадянам, які доходи мають у гривні, а не в доларах чи євро. На рахунках казначейства зібрано величезні суми гривні, які там ще з весни. Усе це буде вкинуто в реальну економіку ще до кінця року, що ще сильніше обвалить нацвалюту. Реальних кроків до енергетичної незалежності або, хоча б диверсифікації поставок енергоносіїв, не зроблено, хоча, про це кричали давно. Порядок у судовій і правоохоронній системах не наведено і не намагались. СБУ займається невідомо чим, а не відслідковує моментів рейдерських атак на банки-гіганти, які загрожують всій фінансово-кредитній системі, а в умовах сучасного світу це важливіше ніж боротись зі шпигунами! І всі ці милі речі відбуваються на фоні вражаючої політичної нестабільності і чим раз більших криків про економічну кризу…
 
Цікаво, до якого рівня будуть збивати ціну України? І кому ми підемо з молотка? Мега-корпорація з висококваліфікованим персоналом, розвиненою індустрією, унікальним геополітичним становищем, виходом до моря і величезними покладами вуглеводнів на Чорноморському шельфі…
 
Золотий актив! От би знати – ліквідаційна команда на вулицях Банковій і Грушевського вважає так само?
Канаріс [31.10.2008] | Переглядів: 7132

2 3 4 5
 Рейтинг: 42.9/6

Коментарі доступні тільки зареєстрованим -> Увійти через Facebook



programming by smike
Адміністрація: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Адміністрація сайту не несе відповідальності за
зміст матеріалів, розміщених користувачами.

Вхід через Facebook