Любі мої! Давайте поговоримо про сублімацію. Ви знаєте, що таке сублімація? Я, до останнього часу, тільки здогадувався. Зате тепер мене осінило – сублімація це така річ, при якій Віктор Федорович, наприклад, замість того, щоб поцікавитись, як справи у його коханої дружини, грає мозґи населенню південного сходу у збоченій формі – русскім язиком. Це у нього така прелюдія – передвиборчі ласки…
 
Проте, найцікавішим феноменом нашого суспільно-сексуального життя є сублімація навпаки. Це коли надмір сексуальної енергії не реалізується в якісь конкретні речі, а конкретні речі реалізуються в сексуальну енергію… Не зрозуміло? Гм… як би воно… О! Уявіть собі Віктора Андрійовича і п’ять скляних м’ячиків… На три розбиті уваги не звертаємо, а оці два – про.обані – оце і є приклад сублімації навпаки.
 
Ви зрозуміли цей феномен? Феномен сублімації навпаки? Правда гарно? У тебе залізна підтримка народу, готовність людей виконати всі твої програмні обіцянки, принишклі від несподіванки олігархи зазирають в рота, щоб почути бодай натяк на те, що їх не покарають за всі їх високохудожні виверти з державним майном, а ти стоїш собі на вершині та непоспішаючи, розводиш руками і…про… про… програєш  (у найгіршому значенні цього слова) все що можна.  На цьому лікнеп дідуся Фройда, я, галицький збоченець, вихований на території де жив колись Леопольд фон Захер-Мазох, закінчую, бо, як казала, в одній пікантній ситуації, моя знайома з Харкова: «больно».
 
Хоча, щодо болю та традизцій мазохізму, я мушу визнати – ми у цих питаннях хот дога з’їли. Больовий поріг у нас упав до тієї межі, коли настають сумніви у здорових і адекватних реакціях державного організму. По-моєму – це гангрена. Це гангрена державної голови або того, що у нас там замість неї. Признаюсь чесно, що мені уже не цікаво яким чином, що і як аргументують в судах наші прекрасні демократи та запеклі соратники Юлія Володимирівна і Віктор Андрійович. Ні. Мені цікаво, яке нове слово в юриспруденції буде сказано?
 
Віктор Андрійович (або навіть – чим чорт не жартує! -  Карасьов! Чи – бери вище! – САМ Пукшин!) точно читає Дурдом. Сто процентів! Бо я тільки недавно написав, що розпускати треба все і всіх – він так і робить. Я вам скажу – це чудово. Це унікальні рішення при унікальних шансах. Розпустив суд, потім розмножив суди поділом, потім назад об’єднав в один і повернув усе на своє місце, а далі, як закріплення уроку, розпустив знов і призначив новий. Ми помилялись!!!! Це не Месія!!! Це Деміург! Творець! Господь творив світ сім днів, як останній дилетант. Віктор Андрійович творить нову реальність зі швидкістю по два суди в день. Яка натхненна легкість справжнього художника! Я, признатись, дещо здивувався, бо у своєму житті я реєстрував і юридичні особи-господарюючі суб’єкти і приватного підприємця, відповідно, знаю, що цей процес тривалістю, скажемо так, не одного дня. А суди…
 
Але тут же - буквально тут же! - я гнівно відмітаю всі інсинуації, які зароджуються у мене в голові, бо згадую, що у далекому 2004-му році, коли ми з Віктором Андрійовичем стояли на Майдані, він обіцяв, що будуть створені нові унікальні можливості для бізнесу і що всі реєстраційні дії зі створення нового господарюючого суб’єкта і реєстрації нового бізнесу відбуватимуться в одному вікні. Все так і вийшло! Дійсно реєструються нові бізнеси (хто скаже, що суд не бізнес і  неприбуткова організація хай кине в мене долар!) і реєструються вони в одному вікні. Це, єдине на всю Україну, вікно знаходиться на вулиці Банковій. Там заодно можна і печатку зразу виготовити. Бо, зазвичай, на  виготовлення печатки йде десь три-п’ять днів – поки у дозвільну систему, поки затвердять, поки виготовлять… А тут бач – єдине вікно і повний сервіс. Європа! Плаче…
 
Узагалі такі експрес-методи оптимізації судової системи дуже корисні. Це унікальний шанс – навести порядок у наших судах. От у 2007-му виявили корупцію у Конституційному суді. Знайшли корупціонера – Сюзанну Станік. Після того, як вибори перестали бути предметом торгу між ПР і президентом – Сюзанну Романівну залишили у спокої. І всі лементи про гігантських розмірів хабарі квартирами затихли. Ви знаєте, прогрес є, бо раніше Віктор Андрійович звільняв окремих суддів (заднім числом, звісно), як от Сюзанну Романівну за її неправильну присягу. Зараз Президент з невимовною легкістю розганяє цілі суди.
 
О! Я вас прошу – не переживайте за суддів. Я знаю чим закінчиться вся епопея з розгоном-згоном судів і суддів. Нічим. Все залишиться так, як і було. Наприклад,  Сюзанна Романівна Станік 25 березня 2007 року благополучно була поновлена на посаді заступника Голови Конституційного суду України. Все. Ніяких неприємностей у неї більше немає. Ніяких питань до неї – також. Чиста і непорочна. Тому тим, хто турбується за подальшу долю звільнених суддів та двічі розігнаного суду можна навіть не співчувати. Просто треба ще місяць почекати. Далі всі домовляться і все буде, як було і навіть ще краще. А на цей момент, в сухому залишку, маємо не дві рейдерські команди, які воюють в судах і судами за контроль над ТзОВ «Україна», як це зовсім непрофесійно твердять деякі журналісти, а благородну боротьбу санітарів правового поля.
 
Плюс – маємо повне і беззаперечне виконання всіх передвиборчих обіцянок. Судіть самі:
1. Закон один для всіх – просто суди різні.
2. Не зрадь Майдан! Як ти його зрадиш? Він же Пам’ять і Пам'ятник!
3. Ми скасуємо депутатську недоторканість! Все правильно – скасували нафіг всіх депутатів разом з Радою.
4. Весна переможе! Ну, це вопше геніально – і на прийдешні вибори згодиться.
5. Покращення вашого життя вже сьогодні. Це пропускаєм… Не коментіруєм, я сказав. Це просто хароший, актуальний і сьогодні, лозунг.
 

 
І останній, найактуальніший: справедливість є! А чи варто за неї боротися? Це я задаю таке питання, щоб одержати якусь відповідь, бо зовсім не розумію заради чого Тимошенко і Ющенко так завзято знищують одне одного? Заради перемоги Віктора Федоровича? При такому захопливому сеансі взаємознищення двох колишніх соратників у Віктора Федоровича з’являються… Які малята? Ану хором! Правильно – унікальні! Шанси на хороший результат на виборах і, як наслідок, третю ходку в прем’єр-міністри.  
 
Поки що єдиний, хто може завадити Віктору Федоровичу стрімко нарощувати свій рейтинг – це сам Віктор Федорович. Він, коли мовчить, виглядає загадково-інтелектуально. Коли розкриває рота, то зразу стає ясно, що або у чоловіка проблеми з сублімацією або у Партії Регіонів з креативом. Хоча, який нафіг креатив, якщо практика показує, що лох найкраще ловиться на знайомі йому приманки – язик, стабільність, НАТО і канфета Путіну. Приємно, знаєте, лоху коли його свої намахують. Була така гуртожицька приказка за мого студенства: «Земляка відпиздити – шо дома побувати!»
  
Ну і хочеться висловитися з приводу того, про що горлають всі. Як у старому єврейському анекдоті: «Ну, татуню, погром так погром!» Я про кризу. Якось неясно все-таки – є та криза чи ні?  Я людина легковірна. Ще місяць тому мені наша дорога прем’єрка авторитетно заявила:
 
«Україна економічно й фінансово живе стабільно, і я можу твердо сказати, що світова фінансова криза на Україну не перейде… Уряду вдалося перебороти інфляцію, з профіцитом виконується держбюджет. Крім того, протягом останніх місяців Національний банк України збільшив валютні резерви на 4млрд. дол…
 
Незважаючи на те, що у зв'язку із світовою фінансовою кризою більшість країн переглянули показники темпів зростання ВВП у сторону зниження, Україна, навпаки, за останні місяці підвищила темпи зростання ВВП з 6,3% до 7,1%" ЕП
 
А тепер, вона Ярославною квилить про страшні загрози. Загадково натякає на країни, які у нелегкий час фінансової кризи взагалі відмінили навіть чергові вибори, а ми отут, розумієш, позачергові робимо. Не маю поняття, а де ж відмінили чергові вибори через кризу? Проте, охоче вірю, в те, що ми здатні  навіть такий захід, як вибори перетворити у невеличку катастрофу національного масштабу. Але, мислю собі, справа тут не у виборах. Ні. У США, як справедливо відмітив О.Мустафін у «Дзеркалі тижня», зараз готуються до президентських виборів. Але там ні Обама ані МакКейн, ані кривенька качечка Георгій Георгієвич Буш не волають про апокаліптичні наслідки кризи. А у нас… Боже, мій! Одностайний хор телезірок, за сумісництвом  українських політиків, які на фоні своїх передвиборчих перегавкувань, мають на меті якомога більше налякати обивателя, здатні зробити тут не те що кризу, а конкретний, як співає мій улюблений ТіК, капєц.
 
У зв’язку з цим, мені здається, що не НБУ треба було вводити обмеження на дострокові розірвання депозитних угод клієнтами банків, а треба було б обмежити наших придурнів усіх політичних кольорів у їх невтримних слововиверженнях на голови бідолашних людей. Слід рубати нестримні язики і бажано – з дурнуватими головами. Так, постанова НБУ не є законною. Так, вона порушує права громадян. Але що робити, коли з телеекрана, з газет, інтернет-сайтів та інтернет-форумів валить нон-стоп один і той самий рефрен: «всьо прапало, шеф, всьо прапало!»?  Жодна банківська система світу не зможе витримати тільки одного – паніки. І у цій ситуації я не знаю іншого дієвого способу припинити паніку, ніж той, який зараз використав НБУ. Якщо наші дорогі політики таки справді хочуть боротися з фінансовою кризою, то я скажу словами одного мого знайомого керівника кредитної спілки: «Треба менше жвиндіти про кризу і її не буде!» Менше. Ото могла б бути вся їхня боротьба. Однак, цього не буде. У більшості з наших політиків нема  довгострокових планів, пов’язаних з державою Україна. Наша країна є їх тимчасовою годівничкою, от і все.  
 
Пам’ятайте – вони нічого не роблять просто так. І якщо ціла купа телепузиків «авторитетно» розказує про страшні песпективи кризи – це ж очевидно, що вони мають у тому свій інтерес. Тимошенко лякає кризою, бо не хоче виборів. Янукович і Ющенко – навпаки. У Росії міністр фінансів Кудрін тільки слово ляпнув і обвалив ціну акцій Газпрому і «Сбербанка» до пляшки пива. У той же день акції "Сбербанка" хтось задешево викупив на суму понад 4 млн. дол. Кому війна - кому  рідна мати але потрібно пам’ятати: криза у банківській системі, як і взагалі економічна, є та вона не є катастрофічною. Якщо вціліє банківська система – всі, навіть вкладники проблемних банків, зможуть одержати назад свої гроші. Якщо система впаде – ніхто нічого не поверне.  
Але, очевидно, це заклик у пустоту.
Втім, волати в пустелі треба ще й тому, щоб потім не чути плачу Єремії.