Кабінет на Банковій, десь в столиці. За столом сидять Вітя з Пахлом. Вони п'ють чай й триндять. Вітя: "Дивись, Янович, який кабінет я собі відгрохав". Пахло захоплено дивиться по сторонах: " Так, дядя Вітя, кабінет нівроку".
- Довелося тут трохи попрацювати, щоб довести його до ладу,- сьорбаючи чай з чашки, прикрашеної родовим гербом Хама Єнакієвського-Межигірського, промовляє Вітя.
- Невже самі працювали?,- допитується Миколка, одночасно дмухаючі на обпечені алюмінієвим підстаканником пальці.
- Дурний ти, Колю, ніфіга ще служби не пойняв, а Ганька мені навіщо?!,- б'є Пахла по голові
- Та вона така горда ходить, що я думав її президентшею обрали. Дивиться зверхньо, ще й вказівки роздає усім
- Це вона для тебе горда, а я сказав бабам місце на кухні, то вони там зараз удвох з "Економісткою" й торохкотять, бацилу нам на стіл шаткують, чи ти більше капусту полюбляєш? Розповідай, як ти розташувався на Грушевського. Бачиш, синок, я й про тебе потурбувався. Цінуй, гівнюк, а не на трибуни  лазь по Майданах, як п'ять років тому.
- Нечистий поплутав, посадять думав вас. Хто б мене годував тоді? Я ж навіть розмовляти не вмію отою, як її в біса... мовою, не те щоб робити щось путяще.
- Сьогодні я добрий, може й не буду бити, - сказав Вітя, але не втримався й дав Пахлу ляща. Пахло подивився на Вітю з під лоба відданими оченятами. У двері просунулося лестиве обличчя Ганьки: "Вельмишановний Лідере, до Вас там якийсь молдован"
- Який ще молдован?,- морщачи лоба, невдоволено спитав Вітя
- Він каже, що молодий та сильний. Та я не вірю, бо лисий  та підтоптаний, років п'ятдесят йому точно є. Бачила його біля Вас, графе, років з п'ять тому, але потім він утік кудись. Ви Тарасиком його й замінили.
- Так це Сергійко мабуть. Ну нехай заходить. Дивись, Янович й учись, доки я живий, як мамалижників треба розуму вчити.
Широко розчепіривши руки, твердою ходою непідораса ввійшов дорого вдягнений чоловік. В руці він тримав шкіряну папку, вщент набиту папірцями.
- Ось мої вимоги,- розпочав він, відкриваючи папку, - Призначити мене прем'єром, звільнити пенсіонера з Нацбанку, залишити на посаді мою давню подругу...
Очі Пахла мало не вилізли з орбіт. Вітя ж весело розсміявся, розминаючи кулаки. Після першого удару у вухо Серьожа попросив вибачення за події п'ятирічної давнини, другий удар переконав його погодитися стати шостим заступником Миколи (віддамо належне правильності нумерації)
- Так його, дядя Вітя, - радісно зааплодував Янович
- А ти чого сидиш?! Вдарь його, щоб не триндів. Пам'ятаєш як ми Кроля гамселили?,- закликав Вітя свого учня.
Після недовгої екзекуції Серьожа був випханий з кабінету.
- От гарно погуляли!,- захоплено вигукував Пахло
- Коля, не роби волни,- поблажливо промовив Вітя,- Призначиш йому у поміч ще одного молдована, нехай за економіку відповідають. Й запам'ятай, у цьому житті завжди так: Хто  розумніший, той і прав!