Сучасна геополітика копіює родинні стосунки. Нації, народи, державні утворення поводяться наче брати, сестри, чоловіки, жінки. І, наслідуючи шлюбні відносини, великі групи населення тієї чи іншої країни не лише об’єднуються, а й розлучаються.
 
    Історія надає нам безліч ілюстрацій до тези про можливі возз’єднання/роз’єднання. Приміром, перші німці вирішили об’єднатись з другими (НДР та ФРН) в спільну державу. Натомість треті німці з Австрії та четверті з відповідного кантону (65 % населення «чотиримовної» Швейцарії, гімн котрої виконується однією мовою – німецькою) залишаються самостійними. У них чомусь відсутній потяг до возз’єднання з тими, хто вважає, що «Deutschland uber allles». Хоча всі німці користуються однією мовою, культурою, історією.
 
    Трапляється, нації, які мешкали в єдиній державі, наважуються розірвати власний шлюб. Отоді вони копіюють ваших знайомих чи моїх сусідів.
 
    Чехи та словаки без жодних обопільних претензій поділили спільне майно і мирно живуть  в межах ЄС/НАТО. А є і протилежний приклад розлучення: Сербія та Хорватія. У зазначених братніх націй навіть мова спільна – сербохорватська. Аналогічна мова з відповідними діалектичними домішками використовується й іншими націями. що після розпаду Югославії воювали і проти сербів, як хорвати, і одна з одною.
 
    На території колишнього СРСР також не бракує старих та нових війн між колись братніми народами.
 
    Україна після президентських виборів та перших кроків донецької бригади президента В. Януковича впритул наблизилась до розлучення – розпаду на дві окремі держави з різними мовами, культурами, історіями, героями, церквами, друзями та ворогами. Тільки, на відміну від 2004 року, примара «Сєвєродонецька» цього разу блукає правим  берегом Дніпра. Від нас залежить, станемо ми чехословаками чи сербохорватами. Зробити реальними українцями 46 мільйонів громадян України не може ніхто.
 
     Тотальні кадрові «зачистки» спільно з проросійською політикою В. Януковича та його підлеглого Д. Табачника (зі слів Б. Колесникова «дешевого клоуна») обов’язково призведуть до остаточного роздвоєння України. Дешева клоунада може скінчитись коштовною трагедією.
 
    Мабуть, через брак освіти цього не розуміє президент держави. Але ж в його оточенні є освічені люди. Чому мовчать? Позбавлення нації прав на власну історію, власну мову, свою церкву, власних героїв закінчується позбавленням права (навіть теоретичного) на власну державність. Це зрозуміло навіть севастопольському школяреві.
 
    Абстрагуйтесь від України. Чому німці не орендують військово-морську базу в Кенігсберзі – «місті німецької слави»? Чому Польща не забороняє росіянам героїзувати І. Сусаніна – терориста, що вбивав полків, С. Будьонного, який «ходив на Варшаву», чи російських союзників А. Гітлера, котрі розстрілювали поляків в Катині? Чому фрау А. Меркель судить І. Дем’янюка, виправданого навіть ізраїльським судом, і не помічає героїзації російських терористів – кумирів В. Путіна (генерала В. Судоплатова з бандою)? Але ж вони на території ФРН вбивали беззбройних німецьких громадян Л. Ребета, С. Бандеру та інших!
 
    Відповіді на всі питання є очевидними. В РФ – одна державна мова. Була і буде. В Росії панувала і буде надалі володіти душами більшості мешканців федерації одна православна церква. Звісно, російська. В РФ пропагується спільний для всіх громадян погляд на власну та світову історію. Це погляд російськими очима, а не татарськими, українськими або чеченськими. Хоча етнічні росіяни складають лише 50 % населення РФ.
 
    На цьому фундаменті базується російська державність. Будь-який злочин на користь російської нації, тобто, для зміцнення російської держави, є геройським вчинком. Як в очах російського істеблішменту, так і в головах 135 мільйонів громадян РФ. Позаяк світ ЗАВЖДИ визнає право саме так діяти за державними націями. Особливо, коли вони володіють ядерною зброєю. Як Росія, Китай чи Ізраїль.
 
    Усі росіяни є державниками. А ось майже половина Україна – 8 областей + Крим протягом 18 років не можуть успішно скласти тести з предмету «українська державність». Це не тому, що мешканці зазначених регіонів якісь недосконалі, погані. Ні в якому разі. Вони – інші. Тобто, ці люди теж чудові, в багатьох аспектах навіть кращі, аніж галичани. Але ІНШІ. Більшість населення 16 областей складає одна нація. Умовно назву її українською. А в 8 інших областях переважає інша нація – коктейль  «Рускіє, укрАінци і рускоГаварящіє».
 
    Саме їм я пропоную продовжити логічний ланцюжок після скасування звання «Герой України», наданого С. Бандері, на чому наполягають Росія та Польща. Далі В. Янукович визнає державність Абхазії. Мій президент це також обіцяв. Як і війну з С. Бандерою (хто радив Віктору Федоровичу роздавати сумнівні обіцянки, тіло – в студію!) Абхази почнуть вимагати відібрати посмертне звання Героя України в Г. Гонзадзе, який воював проти них за соборність Грузії. Якщо можна скасувати один указ В. Ющенка, то чому існує табу на інший аналогічний указ? Натомість Грузія може вимагати скасування ще одного указу попереднього президента про посмертне присвоєння звання «Герой України» О. Бересту, котрий першим встановив червоний прапор над Рейхстагом. Грузинам не сподобається, що першим виявився українець, а не Кантарія та Єгоров. Як вирішив російський грузин Й. Сталін.
 
    Це ж цілком реальний сценарій для Малоросії – 8 областей України з приєднаним Кримом. До речі, згаданий регіон, у разі виокремлення в самостійну країну, може обрати собі й іншу назву. Приміром, Пісуар (Південно - східна Українська Автономна Республіка) , як пропонувалось в 2004 році.
 
    В цій країні буде рай. А саме: «віцики» та губернатори – неукраїнці, що не визнають української мови (вони вже призначені); одна державна мова – російська (з новими буквами абетки «за». «шо», «как би», фрикативним «ге»); одна церква, звісно, Московського  патріархату; єдина керівна партія – ПР; довічні президентство та депутатство з правом успадкування. Грошова одиниця – малорубль. В якості герба буде затверджено двоголового хамелеона, що тримає в дзьобах мисливський міномет з оптичним прицілом та футбольний м’яч. Гімн – «Вишел в стєпь данєцкую гольфіст маладой». Малоросія відразу долучиться до ЄЕП, Митного Союзу, де її вже давно чекають.
 
    Юридично процес розлучення України та Малоросії розпочнеться після «Євро – 2012». Громадська думка для цього вже сформована. А намагання регіоналів поставити виключно «своїх» на абсолютно усі посади лише прискорює появу лідера нової України. Тобто, тих 16 областей з Києвом, які вже сьогодні бажають долучитись до ЄЕС/НАТО.
 
                             Аїда Болівар