Страшна сила – прогрес. Ющенко в Римі, а розпускає Раду у Києві! Мрії одного з героїв «Москва сльозам не вірить» про те, що, - «скоро все, абсолютно все будет делаться с помощью телевидения» - здійснились. Все можна зробити по телебаченню. Дистанційно. У подібному випадку в селі Простоквашино, поштальйон Пєчкін казав: «до чєго техніка дошла!» У нашому випадку не техніка дійшла, а ми докотилися.
 

 
Президент розпустив парламент країни за допомогою відеозапису. Перебуваючи на території іншої держави. Президент не визнав за необхідне відкласти свій візит до Італії або перервати його через парламентську кризу в Україні. І тут же, наш дорогий Тато потрапив під шалений шквал критики наших політичних пігмеїв. «Як так!» – хором закричали різноманітні пігмеї з рейтингом на 20-30% вищим за Президентський – «він виявляє неповагу до законодавчої гілки влади, до народу, який і обирав цю гілку! Навіть закордонний візит не перервав задля такого доленосного рішення!» От же ж пігмеї! Скільки крику. А я розумію чому Президент  візиту в Італію не відклав і чому він Раду розпустив дистанційно, у перерві між піцою по-сицілійськи і спагеті по-флотськи. Цьому є кілька прекрасних, я б  сказав, унікальних пояснень. Я наведу, бо різні дармоїди з секретаріату не здогадаються. Отже:
 
Перше. Республіка Італія на практиці, дієво і вдало реалізує програму президента Ющенка про п’ять мільйонів робочих місць для українців. Жоден український уряд, жоден голова облдержадміністрації, жоден український олігарх не зробив для простого українського громадянина більше ніж республіка Італія. Пристойна зарплатня, людські умови життя, впевненість у завтрашньому дні, реальні інвестиції в Україну – ось що таке Італія. Друзі, чи може українська вчителька заробляти 800 євро в місяць? Звичайно, що так. Наприклад, у містечку Червінії, в мальовничих Альпах працює пані Нуся. Вона першокласний педагог зі стажем у 22 роки. Вона абсолютно легально працює у маленькому приватному пансіонаті за 800 євро в місяць. Вона вже не вернеться у свою маленьку школу в селі Биків Дрогобицького району, бо бути покоївкою у Червінії за 800 євро зовсім не принизливо. Принизливо працювати  вчителем математики за 800 гривень і ходити в ґумаках до школи (якось так історично склалось, що у держави нема грошей на пристойну дорогу, а у вчителів – на пристойне взуття).
 
Так от, Італія – її уряди з президентом, парламентом, мафіями і комісарами Катані здатні забезпечити і пристойну дорогу для всіх, і хороше взуття для українських вчителів. Перервати візит до такої країни, яка робить для твоїх громадян набагато більше ніж твій парламент, кабмін і ти сам заради якогось чергового розгону якоїсь Ради – було б блюзнірством. І взагалі – Рим, традиції, древні етруски, які походять від трипільців, добрий Сільвіо, друг Рената і Гріші – чим не ідилія?! Чому б і не перенести туди свою резиденцію з усім секретаріатом? Раз нація на заробітках, то і президенту не соромно! Там, між іншим, інтелігентні люди в основному працюють. Практично усі з вищою освітою. У них і руки не крали. А те, що не за спеціальністю – так то байка! Вони в Україні рахуються на роботах – у школах, вишах, лікарнях – ну, щоб  місце не втратити, про всяк випадок.
 
Так само можна і Президенту там зостатись. Наприклад, музейним працівником або десь на фермі Берлусконі за пасікою доглядати. А у Києві можна лишити Віктора Івановича, факсиміле і трудову книжку – щоб місце не пропало. Віктор Іванович – він пацан нормальний, він місце притримає. Він від того і є, щоб різні фіфи не підсиділи. Бо Віктора Івановича, як до Італії взяти – сицилійці конкуренції не витримають. Так шо, хай уже сидить в Києві. Відік має, а Савіком можна буде передавати диски з записами звернень на будь–яку нагоду.          
 
Друге. І зовсім це не правда, що лідер нації не може звертатись до народу з доленосними заявами з території чужої країни. В історії відомі такі  випадки. Наприклад, Шарль Де Голль звертався до нації у 1940-му році по радіо і з Лондону. І також з серйозної причини – він підіймав французів на боротьбу зі зрадницьким урядом Віші. Правда, що там було зрадницького у тому уряді? Там же Тимошенко не було! Тоді, правда, ситуація була не така загрозлива, як тепер в Україні. Стояли собі німецькі гарнізони на території Франції – забезпечували порядок. Кризи не було. Національної валюти – також. Бюджет приймати не треба було. А тут – і гривня паде, і бюджету катма. Ну але і президент не в екзилі! Поки що. Хоча, таке звернення – то тренування. Потім як знайдеш. Потім уже як по маслу буде – десь з Нью-Джерсі заклики до спротиву російським окупантам писати, коли вони з гуманітарною місією прийдуть – порядок навести.  
 
Третє. Пояснення з розряду метафізики. Є така народна прикмета – Томенко віце-спікер, значить Раді капєц. І що б ти не робив, що б ти не крутив – без варіантів. І тут Віктор Андрійович не винен – він ні в чому взагалі не винен! – так шикуються планети, карма. То чого відкладати поїздку до Італії, якщо і так тій Раді реально тапки, гайки і фертик? Так шо – всьо правильно! У всьому винна Тимошенко. Бо вона могла приймати сто сорок два ультиматуми, постригтись «під бокс», присягнути на Євангелії, Торі, Корані і газовому вентилі, що не піде у президенти але треба було тільки забрати Томенка! І парламент був би врятований…
 
Ну, але зрештою нічого ж поганого не сталось. Подумаєш – розпустив! Головне – в країні стабільність. Весь світ трусить і ковбасить економічна криза, а нам пофіг. У нас цирк і улюблена забава - вибори. Як казали мої однокурсники – польтавці, прокидаючись  після важкої гуртожицької ночі:  «Нехай мене трясе й колотить – усе одно я пить не брошу!»  Минулого року у нас в цей час закінчились вибори і почалась коаліціада, а цього року – закінчилась коаліціада і почались вибори. Минулого року  ми змінили Януковича на Тимошенко – цього року нам Тимошенко на Януковича збираються міняти. Ми великий народ! Ми народились – євреї заридали. В основному тому, що відчули конкурентів. Бо нас Господь любить не менше ніж їх. Їх він 40 років водив по пустелі з Мойсеєм на чолі, хоча до Землі Обітованої з Єгипту, по прямій ніяк не більше чотирьохсот кілометрів було. А нас тепер між трьох сосен так само водить. От є таке враження, що ми повз ці дерева вже проходили і кашу, яку нам наші політикани варять ми вже їли, так вона неапетитно виглядає але – що поробиш! – мусимо жерти і йти. Ото й ідемо.    
 
Але в поході цьому хочеться бачити якісь орієнтири, які б вказували нам на поступальний рух, а не безнадійну біганину по колу та по граблях. Знов зараз почнеться передвиборча агітація. Знов підуть передвиборчі ласки «русскім язиком». Знов буде  вибір між гіршим і найгіршим. Ну, зрозуміло, що найгіршою буде Тимошенко. На неї валять все, що можна валити, однак, остаточно переконати народ в її зловорожості ніяк не вдається. І не тому, що вона біла та пухнаста, а тому, що: а) на фоні борців з Тимошенко вона виглядає послідовною і логічною; б) істерика з призначенням державних зрадників є дещо невірогідною у виконанні «послідовних і проукраїнських сил».
 
Судіть самі про послідовність і проукраїнскість.  Якщо президент проукраїнський і послідовний політик, якого не цікавить влада заради влади, а тільки можливість роботи на благо України то:
1. Для чого створювати партію ЄЦ, партію адмінресурсу, партію чисто технологічну, спрямовану тільки на використання можливостей владних важелів у майбутніх президентських виборах? Чому він, барвисто висловлюючись, «забив» на Нашу Україну – свій власний політпроект, який раптом перестав його влаштовувати. Що, там всі зрадники?
2. Де обіцяні системні реформи? Чому Президента стала влаштовувати структура влади, створена за Кучми? Чому будь-які спроби розмежування повноважень у межах чинного законодавства Президентом рішуче, з послідовністю, гідною кращого застосування,  припинялись?
3. Чому закон про тимчасові слідчі комісії, за який президент виступав ще у 2002 році, коли був лідером опозиції, зараз вважається президентом антиконституційним і антиукраїнським?
4. Питання яким хочеться завершити. Для чого взагалі Президенту влада? Для чого президенту другий строк, якщо видно, що він не спроможний працювати з тими повноваженнями (досить широкими), які у нього є зараз?
 
Ну зрадник я. Зрадник. Ну не бачу я у всіх потугах Банкової Великої Державницької Думки. Не бачу. Але не в тім біда. І без тієї самої державницької думки можна було б і обійтись, якби той самий президент, який так любить всюди пхати свого носа, поцікавився б поглядами своїх потенційних союзників з ПР. Якби бачив, впритул тих «дешевих клоунів», які спокійно приймають, на рівні регіонів, дійсно антиконституційні нормативні акти щодо другої офіційної мови, які абсолютно безкарно дозволяють собі писати книжечки в яких закликають до різні українців, як робить це Дмітрій Владіміровіч Табачнік , пишучи таке: "После окончания гражданской войны ее инициаторы (которые после поражения удерут за океан) могут обнаружить, что то, о чем они лживо плачут сегодня, стало исторической реальностью и на пространстве от Дона до Карпат не осталось ни одного носителя мовы, а шароварно-трембитная культура перешла в разряд археологических». Ця людина вже була віце-прем’єром з гуманітарних питань. За Ющенка була. І виглядає на те, що й буде знов…
 
Якщо у когось виникає питання, а чого ж то я так вчепився в бідолашного президента, який влаштував нам чергове свято демократії і вільного волевиявлення, то я відповім. Все це рефлексія на одне–єдине питання: мені цікаво чи людина, яка є гарантом Конституції України та її територіальної цілісності зможе перервати свій черговий закордонний вояж у випадку, якщо Румунія таки доб’ється у міжнародному суді визнання острова Зміїний скелею, з наступним витісненням України з її нафтогазоносного Чорноморського шельфа? Про всяк випадок нагадаю – Кучма, під час Тузли, перервав візит до Латинської Америки і повернувся в Україну. Щось мені здається, що наш може перервати свій візит в Україну і поїхати кудись подалі, щоб звідти керувати. По телевізору. Як Кашпіровський або Чумак. Тільки слід би пам’ятати, що зброя по телевізору не заряджається, а біль і жаль народу за втраченим часом і можливостями, гіпнозом не лікують.