Репортаж з петлею гицеля на шиї, або маємо те, що вони нам вибрали
Радійте, громадяни України! Гюльчатай таки відкриває «личико». А за відкинутою накидкою ми бачимо...Не «мордашку», а справжній мордоворот сучасної влади. Сьогодні він вишкірився лихою мармизою здорованя у шкірянці на тендітних дівчаток з «антитабачними» листівками під Червоним корпусом Київського національного, де вчені мужі, українські ректори (більшість з яких, до речі швиденько лягли під того, з ким відчайдушно згадані дівчатка намагаються боротися) сьогодня зібралися «вирішувати фундаментальні питання», як один з тих поважних панів висловився.
А ще він (мордоворот) блиснув на мене пігментованою лисиною сумського чинуші, який «нічтоже сумяшеся» безапеляційно відрубав захисникам тварин( то вже не тварини, а завдяки людській байдужості, скелети, шкірою обтягнуті) на їхню пропозицію побудувати притулок, взяти собак на облік і стерилізувати. Він їм кинув, кусають, мовляв не тим місцем, яке стерилізують і сам від своєї дотепності аж проперся. Однак всім відомо, що стерилізація зменшує агресивність.Та нам Європа не указ. До речі, в Польщі за розповідями тих самих захисників саме так розв’язали проблему безпритульних тварин за 10 років. А Україні скільки? Ото ж бо.
Хто скаже мені, що Україна – Європа, я ладна йому межи очі плюнути. Бо сьогодні мені ця «Європа» шпигнула в очі вгодованою пикою сумського гицеля з петлею, інструментом, відомим, мабуть з середньовіччя. А яким піднесеним тоном повідомляють про ці події журналісти! Наче про відкриття нової лікарні чи пологового будинку.
До речі, про пологові. Їх би варто кожні сім років зносити і нові будувати, бо ніяким ремонтом не позбудешся стафілококу, що засів у стінах. Але хто ті ремонти робить?
Та що журналісти. У нашій «новій» - старій Україні не тільки вони радісно підспівують, і багато хто ладен злитися в екстазі з «демократами» нової хвилі, головним інструментом якої є та сама петля гицеля, що вже грізно нависла над свободою слова і проявами громадянської непокори. А клаптики від антитабачних листівочок полетіли за вітром, а руки дівчаткам уже почали крутити. Ось вам «порядок». Ось вам «демократія». Маємо те, що вони нам вибрали.
«Навчальні заклади – не місце для політики», як сказало в мікрофон якесь «кувшинне рило» Скажіть це студентам Афінської політехніки, що опиралися хунті «чорних полковників». Це їм, загиблим, щороку покладають квіти під стіни університету. Це після цієї трагічної події територія грецьких вузів стала за законом недоступною для поліції. Куди нам!
Сьогодні наші українські полковники ( у нас бо не хунта, а незалежна «демократична» держава )з вискоком і радісними присіданнями поспішають на сцену за черговими брязкальцями з рук Високородного під волання «золотого голосу» України з порожніми очима і придворних співаків країни Прдонії та під «благостным» поглядом скромняги метросексуала, що мало не загубився в тіні, «встидно» сказати, Головкома.
І все ж, попри всю цю каламуть сьогодні знаковий день. Роковини по смерті невинно убієнного Вячеслава Чорновола. Земля йому пухом!
